Нова модель світосприймання вимагає нових лідерів

Чому Кучма так боїться лівих і чому їх не боятиметься його наступник? Бо він не може вийти за межі старої моделі поведінки, в якій вони значно сильніші за нього.

Це питання, на мій погляд, пов'язане з глобальними змінами сприймання світу, які відбуваються в світі останнім часом. І я вважаю, що без розуміння цих змін неможливо зрозуміти й саму парадигму нової епохи, й того, що вона, власне, з собою несе.

У світі ж змінилися основні принципи сприймання світу, що потягло за собою кардинальні зміни в політиці. Замість домінуючої довгий час вербальної (словесної) моделі світ практикує візуальну, тобто образну. Процес подібно лавині наростає зі зростанням ролі телебачення в житті суспільства - і саме цієї специфіки не можуть зрозуміти люди, які перебувають на владній верхівці.

Можна навести всього лише один приклад. Кандидат у президенти США Ейзенхауер звернувся по допомогу не до фахівців з політичної боротьби, а до однієї з рекламних компаній, яка спеціалізувалася на рекламі мила. Він запропонував рекламістам забути, що він - потенційний президент, і розгорнути рекламну кампанію - як того ж шматка мила. Ейзенхауер, таким чином, був одним з перших, хто вловив ці зміни в свідомості та сприйманні світу й започаткував політичну рекламу, що побудована на принципі шоу, як і будь-яка рекламна акція. Свої вибори він виграв блискуче - і тим самим подав приклад іншим. З тих часів виборча кампанія на Заході асоціюється саме з шоу, а перемагає той, хто дасть кращу виставу. Зрештою, команда західного зразка іміджмейкерів Єльцина на минулих російських президентських виборах вчасно виправила ситуацію, домігшись, серед усього іншого, заміни цілої низки ключових політиків на більш сучасних.

Я не беруся судити, добре це чи погано, але й наше суспільство вже великою мірою переймає цю саму західну модель світосприймання, яка, зрештою, сильно нагадує бачення світу дитиною.

Виходячи з цього, я досить легко можу передрікти блискучу перемогу на майбутніх виборах (як парламентських, так і президентських) у великих містах, де населення за рівнем сприймання світу наближається до західних стандартів, саме тих сил, які використовуватимуть яскраві вистави. Розвага № 1 для українця - це футбол. Тож не буде нічого дивного у значній перевазі в містах над іншими кандидатами саме тих, хто асоціюється не просто з футболом, а з командою, котра успішно виступає, тобто київським "Динамо" - зокрема, Григорієм Суркісом, який увійшов до першої п'ятірки СДПУ(о). Він цілком може забезпечити місця в парламенті і подальший політичний успіх партії, якщо, звичайно, шоу буде вдало зрежисованим. Адже сьогодні суспільство вже не сприйме як лідера людину, весь багаж якої - чисто ідеологічний (наприклад, Леоніда Кравчука). І таким чином, СДПУ (о) може стати домінуючою політичною силою - бо вона має шанс у своїй діяльності замінити ідеологію як символ старого сприймання світу на щось нове.

У той же час я вельми скептично ставлюся до політичної спроможності тієї частини правлячої еліти, яка, борючися з лівими, може їм протиставити ту ж ідеологію, тобто витвір старої моделі світосприймання - хіба що, може, в новій упаковці. Тому я не вірю, що потенційний переможець українських політичних битв походитиме з нинішніх можновладців (адміністрація президента, кабінет міністрів тощо). Напевно, не треба бути великим провидцем, щоб саме на цих підставах передбачати величезний провал на виборах, зокрема, НДП.

Ліві - це трохи інше. Їхній електорат - відомий, а ідеологічною підготовкою, яку сприймають переважно літні люди, вони володіють бездоганно. Саме тому й боїться лівих президент Леонід Кучма - адже він може вести гру саме за їхніми законами, але він інтуїтивно відчуває, що переграти їх на їхньому полі - не зможе.

Ліві сповідують партгоспактив, як модель спілкування, але президент Кучма може їм протиставити лише той самий партгоспактив, тільки - в гіршому виконанні. І напевно, нічого нового його команда виробити просто не зможе психологічно.