Нові політики в старих контекстах

Через місяць після проведення позачергових парламентських виборів в суворих умовах війни на сході, нова Рада нарешті готова розпочати свою роботу. Перше засідання Верховної Ради VIII скликання відбудеться 27 листопада. Про це 19 листопада повідомив новообраний голова Підготовчої депутатської групи, віце-прем’єр Володимир Гройсман після першого засідання групи. «Зараз ми стоїмо на початку формулювання пропозицій щодо роботи парламенту, — зазначив Гройсман. — Згідно з законодавством України, визначено перелік питань, які розглядаються на першому засіданні. Це питання комітетів. Щодо уряду, то це питання вирішуватиметься, коли всі депутати приймуть присягу і визначаться щодо пропозицій формування та виконання коаліційної угоди».

КЕРІВНИК АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ДВАНАДЦЯТИРІЧНИМ СТАЖЕМ ВАЛЕНТИН ЗАЙЧУК ВІДЧУВАЄ, КОГО ТРЕБА ОСОБЛИВО ПРИВІТАТИ

Учасники майбутньої парламентської коаліції також неодноразово підкреслювали, що до вечора 19 листопада мають бути вирішені спірні пункти майбутньої угоди та прийнятий остаточний її варіант. На момент здачі номера нової інформації щодо цього не з’явилося.

На питання «Дня», чому затягується процес підписання коаліційної угоди (чи через боротьбу за посади?), заступник голови робочої групи, майбутній депутат від «Самопомочі» Оксана Сироїд відповіла: «На нашій групі, яка формує текст коаліційної угоди взагалі не обговорювалися посади. Наше завдання — сформувати сам текст і зміцнити довіру між тими, хто в майбутньому виконуватиме угоду. Під час її підготовки були задіяні понад 50 депутатів з різних політичних сил, які досягли домовленості шляхом консенсусу. Це є показником готовності до співпраці і відповіддю на питання, чому так довго готується коаліційна угода — спробуйте у 5 політичних сил сформувати єдність».

СХОЖЕ, ПАМ’ЯТАЮЧИ ДЕНЬ РАТИФІКАЦІЇ ХАРКІВСЬКИХ УГОД, ВОЛОДИМИР ЛИТВИН В ПАРЛАМЕНТІ ПОЧУВАЄТЬСЯ СПОКІЙНІШЕ З ОХОРОНЦЕМ

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Призначення Володимира Гройсмана на посаду голови ВРУ цілком можливе з загальнополітичної точки зору. За весь період передвиборчої кампанії ми не побачили у «БПП» жодного іншого більш перспективного політика. Але наскільки це вписується в його індивідуальні особливості — відповісти важко. За підсумками парламентських виборів було б логічно розділити контроль над Кабміном та Радою між «Народним фронтом» та «Блоком Порошенка».

Стосовно молодих лідерів, то від них нової політики, якої очікувало українське суспільство, ми не побачили ще на етапі парламентських виборів. Тому очікувати, що в стінах парламенту старі практики та норми політичного життя будуть подолані, — малоймовірно. Скоріше, молоді політики освоять роль публічних репрезентантів старих груп інтересів, можливо, впливатимуть на їх конфігурацію. Перший симптом цього: вони розійшлися по різних політичних проектах, підготовлених старими політиками. Другий: нові політики після виборів практично в кожній команді змогли пересваритися між собою. У них немає консолідованої позиції. Можливо, будуть кризові ситуації, які примушуватимуть їх долати цю інерцію.

СЕРГІЙ ЛЬОВОЧКІН — ПІД СОФІТАМИ. ДО ЧОГО Б ЦЕ?

Я думаю, зараз під час підготовки коаліційної угоди мова точно не йде про якісну підготовку документу, оскільки такі проекти угоди були підготовлені «БПП» в доволі стислі терміни ще давно і за цей час могли бути доопрацьовані. Що стосується пропозицій «Народного фронту», то скоріше вони були написані за декілька годин і були готові до виконання. Тому це більше схоже на лукавство політиків. Звісно, зараз може йти мова про принципові рішення, маркери нової неписаної політичної угоди — чи буде підвищуватись пенсійний вік, послуги плати за ЖКГ, питання приватизації і т.д. Логічно зараз було б про все це домовитись, адже це серйозні питання, які вимагають тривалого процесу уточнення. Але поряд з цим існує питання посад в уряді, керівництво парламентських комітетів. Через це весь процес підписання угоди затягується.

Війна і криза морально нависає над цим процесом, але функціонально це абсолютно різні речі, які не заважають одна одній. Ситуація на сході виказує тенденцію до стагнації, активних бойових дій українська сторона скоріше не планує. Міжнародні переговори в усіх існуючих форматах також зайшли в глухий кут. Мій прогноз полягає в тому, що після 27 листопада події розвиватимуться доволі швидко, а сьогоднішнє рішення прискорити початок роботи Верховної Ради свідчить, що базові домовленості вже досягнуті.

Микола МЕЛЬНИЧЕНКО: «Суд над Кучмою має стати невід’ємною частиною коаліційних зобов’язань»:

Колишній співробітник Управління Державної охорони України Микола Мельниченко зробив заяву, адресовану підписантам коаліційної угоди, новообраним народним депутатам і всій українській владі, повідомляє obozrevatel.com.

«Вважаю своїм обов’язком звернутися до підписантів коаліційної угоди з вимогою включити до неї один з пунктів — повномасштабне розслідування справи Гонгадзе. Адже розслідування справи Гонгадзе дасть країні можливість не лише покарати тих людей, які замовили вбивство мужнього журналіста, а також дозволить очистити владу від корупції, бандитизму — одним словом, від кучмізму, як ми називали це раніше.

Суд над диктатором, над убивцею, над грабіжником конче необхідний сьогоднішній країні.

Якби Ющенко зразка 2004 року не зрадив Майдан і не надав гарантії недоторканості Кучмі, то на лаві підсудних вже тоді, після Помаранчевої революції, сидів би не лише Кучма, але й Янукович. Адже злочинів, задокументованих у записах, вистачить на багато-багато років їх ув’язнення. Україна не потопала би в крові — так, як це відбувається нині.

Особливо я хотів би звернутися до Сергія Лещенка та до Мустафи Найєма, які сьогодні — майже народні депутати України. Я апелюю саме до вас. Адже ви потрапили до парламенту у тому числі завдяки «Українській правді». Ви довгий час працювали там. «Українська правда», можна сказати, виросла на кістках убитого журналіста Гонгадзе. Довгий час саме «Українська правда», саме ви, журналісти, боролися з кучмізмом у всіх його проявах. Тому я вважаю, що ви повинні завершити справу, яку почали вже дуже давно.

Суд над Кучмою — це не особиста помста. Це має бути покаранням. Та людина, яка коїла особливо небезпечні злочини, та людина, яка на десятки мільярдів доларів пограбувала Україну, та людина, яка винна в тисячах смертей, має отримати юридичну оцінку. Адже зло має бути покаране.

28 листопада 2000 року ви, Юрію Віталійовичу Луценко, разом із Олександром Олександровичем Морозом оприлюднили записи, в яких Кучма дає вказівку тодішньому міністрові внутрішніх справ «розібратися» з Гонгадзе. Саме тоді почався процес очищення країни від кучмізму, від диктатури, від бандитизму, від корупції. І саме цей процес необхідно довести до свого логічного завершення. Адже де гарантія, що через якийсь час Україна знову не отримає диктаторів при владі?

Систему необхідно судити. Судити потрібно, починаючи з Кучми, адже є багато доказів його діяльності».