Новій Раді – «Старт!»

Ввечері 25 серпня Президент України Петро Порошенко у своєму відеозверненні повідомив про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Нові вибори до парламенту призначені на 26 жовтня 2014 року. «Потужний суспільний запит на перезавантаження влади є більше ніж очевидним. Вибори — найкращий спосіб люстрації», — заявив Президент, однією із виборчих обіцянок якого був саме розпуск Ради.

Формальним приводом для припинення повноважень ВРУ стала відсутність коаліції, яка розпалася ще 24 липня із виходом з її складу фракцій «УДАРу» та «Свободи». Розпуск українського парламенту Петро Порошенко анонсував ще 21 серпня під час свого візиту до Миколаєва. Тоді Президент заявив: «Рішення буде прийнято тоді, коли настануть конституційні підстави, а їх час, як відомо всім, випадає на День Незалежності».

Але Верховна Рада досі не прийняла жодних змін до виборчого законодавства, за яким обирався нинішній склад парламенту. Таким чином, жодна з вимог громадянського суспільства, серед яких зміна виборчої системи, зниження прохідного бар’єру, відкрите фінансування політичних сил і т. ін., не була почута українськими законодавцями. Тож яке значення розпуску Верховної Ради? За якими правилами пройдуть нові парламентські вибори? Чи варто чекати змін до виборчого законодавства? На всі ці запитання відповідають експерти «Дня».

«СЬОГОДНІ НЕМАЄ МОЖЛИВОСТІ ПРОВЕСТИ ВИБОРИ ЗА НОВОЮ ФОРМУЛОЮ, ОКРІМ ЯК ІНТЕГРУВАТИ ДО НОВОЇ ВЛАДИ СТАРІ ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Крок Президента був очікуваний, бо всі вже давно чекали на розпуск парламенту. Але Президент мабуть не хотів плюндрувати День Незалежності, який вперше став святом абсолютно для всіх людей, хто вважає себе українцем. Звичайно, в такий день згадувати про розпуск парламенту було б недоцільно, тому це питання Президент вирішив наступного дня — фактично одразу після того, як наблизилася дата розпуску Верховної Ради.

Інше питання: чому Президент поспішав розпустити Раду так швидко — ввечері 25 серпня, адже в Конституції немає норми, яка б зобов’язувала це робити найближчого дня? Я думаю, це пов’язано із міжнародною зустріччю в Мінську — Президент хоче показати себе доволі сильним і принциповим політиком, який дотримується своїх обіцянок, і продемонструвати, що в нього є воля і бажання рухати процес змін в Україні. Це мали зрозуміти іноземні партнери. Це мав побачити і Путін, який як представник радянських силових структур використовуватиме тиск та шантаж у своєму арсеналі — таким чином він впливає не лише на «слабкі», з його точки зору, держави, а й на потужні. Президент Росії завжди поводить себе доволі безцеремонно. Звичайно, Порошенко хотів показати своїм символічним кроком напередодні зустрічі, що він не та людина, на яку можна тиснути. Президент хотів сигналізувати, що психологічно він не слабкіший за Путіна, готовий до переговорів і має серйозні аргументи в руках: парламент, який міг ввести військовий стан, розпущено, і сам Порошенко сподівається на мир та зупинення військових дій з боку Росії.

Цікавим є й той факт, що Президент оголосив про своє рішення сучасним способом — через Twitter, а вже потім з’явилося його відеозвернення.

Я не знаю, чи Порошенко спілкувався напередодні свого рішенням із головами парламентських фракцій, бо публічної інформації щодо цього не було. Але, можливо, він міг говорити з ними з приводу закону про вибори, який ще не прийнято, і сьогодні це питання є найгострішим. Закон, який чинний зараз, дуже негативно сприймається в суспільстві, й для його зміни немає голосів, але, можливо, спроби для цього будуть. Серед цих питань — заміна виборчої системи на пропорційну, хоча б із закритими списками, бо нинішня формула небезпечна не тільки через політичну корупцію та підкуп виборців із боку представників Партії регіонів. Але небезпека і в тому, що Верховна Рада не буде повністю сформована, бо не можна отримати достатню кількість мандатів на мажоритарному рівні через захоплення Криму та часткову окупацію Донецької та Луганської областей — а це близько 40 мандатів. Як наслідок, буде нестабільна ситуація, коли і Росія, й інші вороги України говоритимуть, що наш парламент не зовсім легітимний.

Наскільки мені відомо, на сьогодні немає достатньо голосів, щоб хоч якось змінювати виборче законодавство — ті люди, які представляли колишню владу, фактично пішли в бойкот, бо їм невигідна ані пропорційна формула, ані відкриті списки, які забезпечують прозорість. Це пов’язано з тим, що рейтинг Партії регіонів сьогодні — не більше 3%, тому вона не проходить до парламенту. Це ж стосується і інших нових політичних проектів, які спробували створити із колишньої Партії регіонів. Люди з усіх областей України не хочуть бачити представників ПР в парламенті, а представники колишньої влади відчувають це та через мажоритарні округи всіма силами чіпляються за депутатську недоторканність. Тому сьогодні в Слов’янську з’являється пані Королевська, є розмови, що Єфремов спробує провести вибори в Луганську, а Росія не буде цьому заважати, бо їм потрібно отримати хоча б частку своїх ставлеників в новому парламенті. І в цьому небезпека для України, але для регіоналів ситуація все одно погана — суспільство на сході змінюється, суспільна думка також змінюється не на користь російських ставлеників. Ці люди повинні піти в історію, бо ми перекреслили цю сторінку української політики.

Проблема дострокових виборів комплексна, бо сьогодні немає можливості провести вибори за новою формулою, окрім як інтегрувати до нової влади старі політичні еліти. Звісно, у Президента можуть бути ще аргументи, в тому числі економічного плану — він може поставити деякі питання достатньо жорстко — наприклад, питання реприватизації, яке зараз на часі. До прикладу, пан Богуслаєв приватизував військові підприємства України і зараз намагається шантажувати уряд.

Питання в тому, що для законодавчих змін потрібна велика кількість голосів, які таким чином отримати важко, адже в основі колишньої коаліції було 172 депутати, а всі інші — люди, близькі до режиму Януковича.

Інформацію про зміну процедурних моментів у законодавстві слід чекати більше від ЦВК, ніж від Президента, бо це питання не його рівня. Вибори призначено на 26 жовтня, але ще не оголосили початок виборчої кампанії, тому треба очікувати її скорочення до 45 днів. Це доволі жорсткі рамки кампанії, і для мажоритарників у тому числі. Це може бути пов’язано з тим, що Президент також не хоче, щоб на мажоритарному рівні пройшли представники колишньої влади. Виборці не довіряють тим, хто просто приходить та намагається їх купити, адже після Майдану буде мало бажаючих брати гроші від політиків, які дискредитували себе.

Депутати нинішньої Верховної Ради працюватимуть аж до свого розпуску, і головне, що їм треба сьогодні зробити — ратифікувати Угоду про асоціацію з ЄС, і Президент виніс це питання на порядок денний. Ще одне питання, яке може протиснути Порошенко, — закон про очищення влади.

«ВАРТО ЧЕКАТИ НА СУТО ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ»

Олесь ДОНIЙ, народний депутат:

— Зараз суспільство перебуває на іншому рівні розвитку, ніж парламент, який обирали за попередньої політичної епохи. В той же час вибори треба проводити по закінченню воєнних дій, бо фактично золотий фонд нації, який складає добровольчі батальйони, відрізають від участі в політичному процесі. Також це стосується і політиків, які, замість допомоги фронту, займатимуться розвішуванням бігбордів та передвиборчою агітацією. Тому стоїть питання черговості. І взагалі, я б сформував на сході виконавчу вертикаль влади не з олігархів, а із комбатів та ротних згаданих батальйонів. Політикум при розмові про люстрацію, очищення та перевибори, налаштований на продовження контролю влади з боку олігархату.

Особисто я був прихильником відкритих регіональних списків, при яких забезпечується посилення партійної демократії, тому що в 26 регіонах партії висуватимуть сильних регіональних лідерів. Але на сьогоднішній день можна сказати, що яка б виборча система не була, народ все одно обдурять.

Варто чекати на суто технологічні зміни — в них зацікавлені пропрезидентські сили, які мають абсолютний вплив. Взагалі все, в чому вони зацікавлені, буде прийнято — включаючи введення блоків, переформатування виборчих округів на Луганщині та Донеччині.

Я не бачу настрою депутатів щодо зниження прохідних бар’єрів. Зараз наявні кілька політичних партій у ВР, які хочуть забезпечити собі якомога більше місць у майбутньому парламенті без допуску нових політичних сил, в тому числі тих, які народилися на Майдані.

Можливо, суттєвих змін варти чекати від нового парламенту. Але, на мою думку, новий парламент не повинен бути обраним на п’ять років, бо він також є перехідним в часи великих змін в країні. Ротація еліт — це нормальна практика для країни, і що швидше відбуватиметься ця ротація, то меншою буде небезпека захоплення влади провладними елітами.

«НИНІШНІЙ ПАРЛАМЕНТ ХОРОНИТЬ БАЖАННЯ МОЛОДИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ»

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Зміни до виборчого законодавства — питання достатньо складне, і воно, скоріш за все, вирішується в ці хвилини. Але очевидно, що кардинальних змін очікувати не варто — зміни будуть тактичними і відповідатимуть інтересам суб’єктів виборчого процесу — наприклад, формування дільничних комісій, системи жеребкування та ін. Але якщо сформується коаліція осіб, зацікавлених в ухваленні якихось норм, то тоді такі зміни буде прийнято.

Такі питання як виборчий бар’єр, введення блоків вже пізно приймати, тому що, згідно із законодавством, вже найближчим часом розпочнуться виборчі процедури, серед яких — висунення на окружні виборчі комісії. Сьогодні я не бачу процедурну можливість та ту коаліцію, яка б могла провести суттєві зміни у виборчому законодавстві.

Можна сказати, що нинішній парламент хоронить бажання молодих політичних сил, але, з другого боку, на політичному обрії їх на сьогодні з’явилося три-чотири, і з ними активно ведуть переговори про включення до старих політичних сил, які вже частково оновлено. Тому я не очікую серйозного спротиву тому, щоб залишити все так, як є. На сьогоднішній день очевидно те, що молоді політичні сили не готові блокуватися між собою, а в разі їхнього блокування із старішими політичними силами, вони відіграватимуть роль «молодшого партнера», що також зменшує можливість об’єднання. Але на інтереси виборця суттєвим чином все це не впливає.

Першим завданням для нової Верховної Ради буде зміна виборчого законодавства — тоді буде зрозуміло, що вона це робить не для себе, а для майбутніх поколінь. Але тут є одна закономірність — чим стабільнішим є виборче законодавство, тим справедливішими будуть вибори. Суспільство адаптується до певних правил, а постійні їхні зміни — в інтересах тих, хто контролює виборчий процес. Тому наступна ВРУ має або змінити виборчий процес, або накласти мораторій на зміни до цього законодавства, щоб ми не підходили до кожних виборів із думкою про те, яка виборча модель нам потрібна. Але, звичайно, має бути вирішено питання, які стосуються фінансування політичних сил, судових оскаржень, підрахунку голосів та інше — це ті зміни, які впливають на чистоту процесу та можуть бути прийняті найближчим часом.

«ЗМІНИ В ЗАКОНОДАВСТВІ ЯКЩО Й ВІДБУВАТИМУТЬСЯ, ТО ТОЧНО НЕ ДЛЯ ПОКРАЩАННЯ»

Руслан РОХОВ, громадський активіст, «Сила людей»:

— Набір змін, які має прийняти парламент, — такий же, що й той, якого вимагає «Реанімаційний пакет реформ». Це зниження прохідного бар’єру, відкриті списки, прозоре фінансування виборчих фондів та жорсткіше регулювання відповідальності за порушення виборчого законодавства. І це основні позиції, з якими згодне і громадянське суспільство, і нові політичні еліти. Проте гадаю, що зміни в законодавстві, якщо й відбуватимуться, то точно не для покращення.

Найбільш близький до затвердження проект закону Руслана Князевича. Він пропонує підняти бар’єр для блоків до 7%, а також залишити змішану виборчу систему. Все інше, гадаю, не буде прийнято. Але є компроміс. Може бути прийнято виключно пропорційну систему із закритими списками на умовах того, що будуть блоки так само з піднятими планками до 7%. Можливо, вони піднімуть грошову заставу для реєстрації кандидатів на мажоритарні округи. Але якщо це будуть мажоритарні округи та пропорційна система, то грошова застава зросте майже в 10 разів — щоб відсікти усі нові політичні сили від участі у виборах на етапі реєстрації.

Можливі й інші варіанти обмежень. Наприклад, партії, які зареєстровані менше, ніж за рік до виборів, не можуть брати в них участь. І ми бачимо, проти кого направлено ці зміни.

Вочевидь, всі законодавчі регулювання стосуватимуться саме спроб поставити додаткові бар’єри, які були б запобіжниками для реального оновлення складу парламенту. Таким чином, олігархи та великі партії будуть зберігати монополію на формування складу і всі нові політичні команди муситимуть якось домовлятися з великими партіями чи їх власниками про порядок балотування, фінансування, узгодження округів тощо.

Все свідчить про те, що ніхто реально не хоче змінювати владу і використовує декоративне оновлення для того, щоб показати людям, що зміни, начебто, відбулися.

Чи прийме майбутній парламент ті зміни, яких потребує суспільство, — залежить від його складу. Якщо він якісно оновиться бодай на 20%, то, вочевидь, парламент буде голосувати за ці зміни. Ми розуміємо, що «перефарбовані» політики скандуватимуть ті гасла, які були на Майдані, бо інакше їх ніхто не вибере. Але у випадку проходження мізерної кількості якісно нових людей або ж непроходження їх взагалі, то очікувати на змістовні реформи не варто. Назви законопроектів можуть бути дуже гарні, але їхній зміст не відповідатиме змінам, яких вимагав Майдан.

Громадянське суспільство ще може вплинути на прийняття цих рішень. Але за умови, якщо чітко сформулює свої вимоги, організує суспільство під Верховну Раду на сесійний тиждень, який буде у вересні, і одним голосом промовить свої вимоги. Можливо, в другому читанні буде голосування за законопроект про очищення влади, яким певне коло осіб взагалі не долучатиметься до виборчої кампанії.