«Одне лікують, а інше калічать»

Набуття чинності нового КПК символічно збіглося з розколом в адвокатських організаціях України. Тепер у країні фактично є дві асоціації адвокатів. Однак. Такий поворот подій не дивує: коли утворюється якась монополія, довкола неї починаються битви за право отримувати преференції. Мотивації та зовнішні виправдання можуть бути будь-якими, але матеріальна підоснова цього зрозуміла. Зробивши з ліцензованих і включених до єдиного реєстру адвокатів єдиних законних захисників громадян, українська влада не лише урізала права цих самих громадян, які мають право обирати собі будь-якого захисника або захищатися самостійно, але і поставила адвокатське співтовариство перед вибором. Вибором незалежності та фахової чесності.

Новий КПК нагадує ліки, які «одне лікують, а інше калічать». Виправляючи багато недоліків попереднього кодексу, він одночасно «з водою випліскує і дитя». Позбавлення всіх, хто не має адвокатської ліцензії, права надання послуг захисту — лише частина неоднозначних новацій цього документа. Наприклад, тепер адвокатів обмежують у праві ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Мовляв, поки справа до суду не дійшла, навіщо туди «ніс сунути»? Це обмежує як можливості захисника, так і права громадян, плюс ставить під сумнів повноцінність допомоги, що надається адвокатом, — адже він має бути в курсі розслідування із самого початку. А чого варте одне лише надання суду права визнавати доказами свідчення з чужих слів? Це що, означає друге народження анонімок? Звичайно, суд має право вирішувати, чи є свідчення третьої особи належним і об’єктивним доказом, але ж застосування подібної практики може спричинити і обмови підсудного. Неоднозначні й інші новації — угода про визнання винності й угода про примирення. Вони сповна застосовні і навіть прогресивні, з точки зору розвиненої правосвідомості. Але все впирається у практику.

Візьмемо, наприклад, таке поняття, як «розумні терміни» для суду. Таке поняття тепер є в Кодексі. Добре, що є — але чи сприятиме це тому, щоб тисячі підозрюваних не перебували в наших СІЗО? Тепер кожні два місяці, незалежно від бажання сторін, суд зобов’язаний розглядати питання про вживання того чи іншого покарання і заново його постановляти. Радник Президента Андрій Портнов упевнений, що саме це і є захист конституційних прав громадян. Але що заважає знову і знову подовжувати утримувати під вартою? Як взагалі можна говорити про дотримання навіть найрозумніших положень кодексу при сумніві в об’єктивності системи правосуддя в цілому і його окремих виконавців?

А ось ще тонкість. Як справедливо підкреслює координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман, найгірше тепер щодо адвокатської допомоги буде не підозрюваному, а потерпілому. Тому що на потерпілого не поширюється право на безкоштовну юридичну допомогу. І що якраз потерпілі раніше активно користувалися можливістю найняти як захисника будь-якого досвідченого юриста або навіть родича, що має відповідні знання, — наприклад, викладача права. Тепер же потерпілий «потерпить» ще раз — йому доведеться витрачатися на адвоката, і жодної можливості уникнути цих витрат він не має.

Суд присяжних, що вводиться новим КПК, узагалі може перетворитися на профанацію. Це не американські суди і навіть не суди епохи Російської імперії. Списки присяжних формуються місцевими радами. Зрозуміло, хто туди ввійде. Незалежність присяжних від влади — основа їх об’єктивності, у нас же спостерігається прямо протилежна ситуація. Невже лише для «галочки» перед Заходом, який не зможе вчитатися в тонкощі нового Кодексу? Втім, на Захід у нас тепер мало звертають увагу. Головне — надто не дратувати цивілізовані країни, а для цього юридичні формулювання і розпорядження роблять схожими на правосуддя розвинених країн.

Думається, що вже перші результати застосування нового КПК виявлять усі його слабкі місця. Люди, що не мають коштів на оплату ліцензованих адвокатів, відчують новації на собі першими. Вже зараз зрозуміло, що новий кодекс — це справді кодекс нової епохи, нової країни, де все «заточено» під наявність у людини грошей. Найняти дорогого адвоката, узаконити операцію із слідством, звинуватити з чужих слів. Це все було і раніше, але тепер воно введене в законодавче русло і зроблене обов’язковою практикою. Тобто, Кодекс стає знаряддям соціального розшарування суспільства, де одні люди майже офіційно стають рівнішими за інших.

Правники резонно звертають увагу на те, що положення про позбавлення родичів права захищати підсудних і представляти інтереси підозрюваних суперечить Конституції, де стаття 59 говорить, що кожен вільний у виборі захисника своїх прав. Є і рішення Конституційного суду від 16.11.2000 року, де записано право виступати захисниками будь-яким особам, що мають достатній рівень знань у галузі права, а також родичам обвинуваченого.

Можливо, що Конституційному суду ще належить виносити нову ухвалу — тепер уже про відповідність положень нового КПК Конституції. А поки «пиріг» адвокатських послуг, що розширився до розмірів монополії, ділять дві національні асоціації адвокатів. І цей факт знову ставить громадян у незручне, і навіть просто небезпечне, становище. Адже громадянин не може знати, чи належить обраний ним захисник до «правильної» чи «неправильної» асоціації. Обидві організації ще довго можуть з’ясовувати стосунки між собою, а правової допомоги тисячі людей потребують уже сьогодні. Врешті-решт, може статися, що одна з двох конкуруючих організацій буде визнана незаконною, і фаховий рівень адвокатів, що до неї належать, буде вважатися сумнівним. Хоча навряд чи статус організації та правильність її засновницьких документів впливає на досвід людей, що до неї належать. Головне — аби вони були корисні громадянам. І важливо, щоб обидві асоціації не почали поповнювати свої ряди фахівцями сумнівного рівня — щоб насолити конкурентам, показавши свою престижність і численність. Постраждає від цього в результаті не лише репутація адвокатського співтовариства в цілому, але і репутація держави. Не говорячи вже про громадян, які тепер не розумітимуть, чи справжні «корочки» у захисника, що знаходиться перед ним, чи ні. Тим більше, якщо це буде безкоштовний захисник у рамках «вторинної правової допомоги».

Дуже правильно, що правозахисники, журналісти і самі правники вже зараз показують, чим обернеться новий КПК для громадян. Правничому співтовариству, а також новообраним депутатам, треба б максимально швидко звернуться до Конституційного суду з проханням роз’яснити спірні положення Кодексу. Кожна справа, в межах якої виявилися негативні формальні моменти нового КПК, також повинна стати предметом не лише правничих дискусій, але й негайно розглядатися у вищих інстанціях. Верховна Рада могла б уже найближчим часом ініціювати перегляд спірних положень закону, але чи займеться вона цим? У неї на порядку денному — безліч інших, не менш важливих рішень або спроб відмінити попередні рішення. Добре, якщо врегулюють хоча б питання із захисниками.

Тому про КПК, що набрав чинності, можна сказати ще і знаменитою фразою «Хотіли як краще, а вийшло, як завжди». А можливо, краще не дуже й не хотіли?