Олександр ЧЕРНЕНКО: Наскільки б люди не були розчарованими, вони підуть на вибори
В Україні тривають палкі судововиборчі війни. Депутати від БЮТ хочуть за допомогою Конституційного Суду довести незаконність президентського указу про дострокове припинення повноважень парламенту. На Банковій кивають у бік Вищого апеляційного суду, який повинен розглянути справу про призупинення процесу виборчої підготовки. Як відомо, незаконним президентський указ визнав Окружний адміністративний суд Києва, після чого невдовзі глава держави своїм указом цей судовий орган ліквідував, створивши замість нього два нові суди.
Хоч там як, факт залишається фактом: доля позачергових парламентських виборів нині перебуває в руках людей у малинових мантіях. Чи законним було скасування указу про розпуск парламенту Окружним адміністративним судом? Відповідь на це запитання вже в найближчу п’ятницю дасть столичний Апеляційний суд, куди звернулися представники Секретаріату Президента. Однак із минулих вихідних будівля цього суду нагадує, швидше, стихійний базар: там прописалися депутати-бютівці з одного боку, представники Президента — з іншого, правоохоронці та співробітники служби держохорони під керівництвом Валерія Гелетея — з третього. У таких умовах судді працювати не змогли й перенесли засідання на 17 жовтня. У Секретаріаті глави держави проте наполягають, щоб Апеляційний суд Києва для розгляду справи переїхав у будівлю Вищого адміністративного суду країни. Де проводитиметься засідання — точно невідомо, однак саме в п’ятницю вирішиться доля виборів, оскільки постанова про скасування указу Президента, хоч і прийнята вже неіснуючим судом, нікуди не зникла.
«Вибори відбудуться в будь-якому випадку, щоправда, дата їхнього проведення, швидше за все, буде змінена», — прогнозує спікер Комітету виборців України Олександр Черненко.
Про спільне та відмінне нинішньої виборчої кампанії від торішньої — в інтерв’ю пана Черненка «Дню».
— 7 грудня, на ваш погляд, відбудуться дострокові вибори, чи вони все-таки будуть відстрочені в часі?
— Усе йде до того, що 7 грудня виборів не буде. Як відомо, Апеляційний суд переніс розгляд цього питання на п’ятницю, й навіть якщо 17 жовтня буде ліквідована постанова Окружного суду з призупинення дії указу Президента, все одно будуть зірвані всі можливі й неможливі терміни і Центрвиборчком не встигне організувати вибори. Тим більше, що і фінанси на проведення виборів досі не виділені. Швидше за все, варто чекати чергового раунду політичних домовленостей між Президентом та БЮТ і, відповідно до цих домовленостей, можливо, запрацює Верховна Рада, парламентарії виділять гроші на вибори і внесуть необхідні зміни до законодавства й після цього буде виданий новий указ, який перенесе дату виборів. Єдине, гадаю, що Президент і більшість політичних сил розуміють, що вибори незручно призначати на святковий цикл, зокрема на неділю, 28 грудня або 4 січня. Проте, я вважаю, на вказані дати вибори призначені не будуть. Якщо час не дозволить провести вибори раніше, то одним із елементів домовленостей може стати перенесення дати виборів, скажімо, на 11 чи 17 січня або пізніше. У будь-якому випадку, очевидно вже сьогодні, що 7 січня виборів не буде.
— Відсутність електронного реєстру виборців — це шлях до фальсифікацій, як зазначає прем’єр, чи демократичні та відкриті вибори можна провести й без реєстру, як стверджує Президент?
— Вважаю, абсолютно нормальним твердження, що в нас, слава Богу, вже багато виборів проводили й без реєстру. До речі, окреме питання полягає в тому, чому досі реєстру немає? Безперечно, за відсутності реєстру якість списків виборців буде гранично низькою. І Комітет виборців, та й міжнародне співтовариство давно критикували якість списків виборців в Україні. За різними оцінками, неточності коливаються в межах 5—10%, проте вибори проводилися. Проблема якості списків — це проблема всіх політичних сил, бо складно сказати, мовляв, неточності в списках виборців йдуть на користь одним і грають проти інших. Це дійсно загальноукраїнська проблема. Але мені здається, що нині потрібно говорити не стільки про реєстр (оскільки його в найближчій перспективі не буде), скільки про відповідальність органів місцевої влади, яка займається формуванням та уточненням списків. Ця робота не повинна проводитися, як то кажуть, крізь пальці, а повинні бути прикладені максимальні зусилля для того, щоб списки-2008 були хоча б якісніші, ніж списки зразка минулого року. Але відсутність реєстру зовсім не означає, що виборів не може бути в принципі.
Багато в чому провина за відсутність реєстру лежить на Центрвиборчкомі, оскільки, згідно з чинним законодавством, цей реєстр повинен сьогодні не лише існувати, але й функціонувати. Для того, щоб створити якісний реєстр, потрібно, як мінімум, кілька місяців повноцінної роботи.
— Яку явку ви прогнозуєте на цих виборах? Чи можна, з урахуванням даних, які озвучуються соціологами, що українці виступають проти цих виборів, казати, що 50% явочний поріг ризикує не бути перебореним?
— Тут існує кілька моментів. Якщо будуть досягнуті домовленості між Президентом та БЮТ йти на вибори, і вноситимуться зміни до законодавства, очевидно, що явочний поріг буде скасований, оскільки подібна ініціатива була. Якщо ні? Варто зазначити, що дійсно до цих виборів вельми скептичне ставлення з боку українських виборців, про що свідчить соціологія. Разом із тим, крім соціології існує ще досвід, який показує наступне: якщо основні політичні гравці підуть на вибори, то наскільки б люди не були розчаровані, наскільки б люди не були втомленими, вони підуть на вибори. Річ у тім, що сьогодні не всі політичні сили вітають ці вибори. А якщо все ж вибори стануть фактом і стартує повноцінна виборча кампанія, навіть ті виборці, які сьогодні виступають проти виборів, на виборчі дільниці прийдуть. Явка буде низькою, однак вона складатиме не менше 60%. Загалом, я не вважаю, що явка стане проблемою.
— На вашу думку, чим відрізнятимуться, в тому числі і в агітаційному плані, позачергові вибори зразка 2008 року від позапланових виборів зразка минулого року?
— Я вважаю, відмінностей насправді буде дуже мало й більше все-таки буде спільного. Ці вибори будуть досить слабко організовані, вони проходитимуть у режимі цейтноту. Надходитиме дуже й дуже багато різноманітної інформації, однак не завжди вона буде достовірною та правдивою. Можливо, змістяться акценти. Одні говоритимуть про національну зраду, інші критикуватимуть Президента за те, що в умовах економічної кризи він пішов на ці вибори, однак загалом виборча кампанія буде дуже схожа на торішню. Єдиний момент, і це показали київські вибори, можна прогнозувати збільшення спроб та фактів прямого підкупу виборців. Такі методи, як правило, використовують політичні сили, що стоять на межі проходження. На виборах у столиці три політичні сили змогли пройти до Київради, особливо не агітуючи, а займаючись виключно роздаванням грошей або продуктів харчування. Ця технологія спрацювала і, отже, існує велика спокуса використати її в загальнонаціональній виборчій кампанії. Це, можливо, і стане ключовою відмінністю нинішніх виборів від попередніх. Загалом же особливих змін чекати не варто. У нас не змінилися політичні гравці, у нас не змінився склад Центрвиборчкому, у нас фактично той самий закон (навіть якщо до нього будуть внесені технічні зміни), тому великих несподіванок не буде.
— З урахуванням високого емоційного старту цих виборів, чого варто чекати після їхнього закінчення: будуть судові війни чи політичні сили визнають результат волевиявлення?
— У будь-якому випадку знайдуться незадоволені виборами політичні сили, які намагатимуться оскаржувати виборчі результати, однак навряд чи вони зможуть знайти виразні аргументи й докази фактів порушень. Звичайно ж, кілька тижнів триватиме судова тяжба, але вона навряд чи вплине на ситуацію. Щоправда, результати виборів будуть підведені, можливо, не відразу. Через судові перипетії це може затягнутися на кілька тижнів, максимум, на місяць. Аутсайдери, які трохи недоберуть до трьох відсотків, швидше, безуспішно намагатимуться оскаржити виборчий результат, а лідери перегонів будуть зайняті іншим — вони проводитимуть переговори про формат майбутньої коаліції, поки Верховна Рада ще не почала працювати.
— Чи може змінитися фракційний склад нового парламенту? Іншими словами, з урахуванням швидкоплинності виборчої кампанії, чи є прохідні шанси в політичних сил, які не були представлені у ВР шостого скликання?
— Мені доводилося спілкуватися з авторитетними соціологами, тому висловлю їхню думку щодо цього, яка багато в чому сходиться з моїми прогнозами. Несподіванок не буде. Існує так званий другий ешелон, який топчеться в межах 1—2,5% (блок Черновецького, соціалісти, «Свобода» тощо), однак поки що соціологи не бачать, звідки ці політичні сили можуть взяти потенціал, що дозволить їм подолати трьохвідсотковий бар’єр. Якщо вибори були б плановими, такі шанси в них з’явилися би. А так, коли все відбуватиметься зі стрімкою швидкістю, а виборці більш-менш уже визначилися в своїх симпатіях, я б дав 70—80%, що в новообраному парламенті будуть представлені ті ж самі п’ять фракцій. Можливо, якась із партій зробить диво й пройде до Ради, але, відверто кажучи, я не знаю, що їм потрібно зробити, щоб поповнити когорту лідерів. Тому фракційний склад нового парламенту навряд чи зміниться. Мінімально зміниться й депутатський склад, оскільки в нас немає відкритих списків, і, швидше за все, балотуватимуться ті ж самі люди.
— Тобто можна говорити, що нинішні вибори — це боротьба ключових політичних гравців за стартовий плацдарм на президентських виборах?
— Безумовно. Дострокові вибори — це свого роду праймериз президентських, однак це зовсім не означає, що метою цих виборів є визначення того, в кого більші, в кого менші шанси 2009 року. Мета цих виборів — усунення декого з прем’єрської посади. Але загалом, звичайно ж, можна говорити, що це репетиція президентських виборів. До речі, ми зараз бачимо, як діють суди. Так ось, усе це буйним цвітом може розквітнути під час проведення президентських виборів.
