Олександр РЖАВСЬКИЙ: «Вважаю, Ющенко знає ціну своєму списку...»
Як відомо, Верховний Суд України частково задовольнив скаргу лідера виборчого блоку «За Ющенка!» Олександра Ржавського на рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації партійного списку блоку. ВР відмінила рішення ЦВК і зобов’язала її ще раз розглянути це питання. Поки ситуація виглядає так: суд зобов’язує, ЦВК знаходити нові аргументи відмови, Ржавський не здається.
Олександр Ржавський — в українському політикумі ім’я порівняно нове. На виборах 1998 року він переміг в одномандатному окрузі. «Політичну самоосвіту» продовжив, беручи участь в президентській гонці 1999 року. Незважаючи на демонстративну нетиповість в політиці, Ржавський не справляє враження людини, схильної до погано прорахованих вчинків, і тим більше такої, якій можна нав’язати свою гру.
— Олександре Миколайовичу, ідея «За Ющенка!» виявилася незрозумілою. Ваше прагнення відстояти в суді право блоку на участь у виборах викликало підозру, що впираєтеся ви чи то з упертості, чи то з деяких зобов’язань перед кимось. Вас навіть записали в «чорні піарщики»...
— Дійсно, я міг підтримувати Віктора Андрійовича, як всі — отримати місце в списку, пройти в парламент і працювати у фракції. Але я бачив свою роль інакше. Ідея блоку «За Ющенка!» не має ніякого хитромудрого піару, за ним не стоять ніякі сили. Цей проект тільки мій. Ми всі добре знаємо країну, в якій живемо і розуміємо, що була б при «силі» необхідність в участі мого блоку у виборах, Центрвиборчком і суддя О. Мороз поводилися б інакше.
— «Наша Україна» вирішила, що для неї вигідніше виглядати ображеною стороною, ніж мати союзника в парламентській гонці?
— Найсумніше, що внаслідок боязні нового, нестандартного підходу до виборів у самого Віктора Андрійовича і його штабу виникла підозра, що в ідеї створення блоку «За Ющенка» є якийсь потаємний і шкідливий задум. І вони усунули його без обговорень і дискусій. Ні — і точка. Щоб зрозуміти, що представляє собою «Наша Україна», яка її роль і значення (зараз і в майбутньому парламенті), потрібно брати до уваги і таку обставину, як характер Віктора Андрійовича. Він не наділений якостями сильної, жорсткої та вольової особистості, не відноситься до людей, які можуть стукнути кулаком по столу, ухвалити жорстке рішення. І не тільки у взаємовідносинах із більш сильними або рівними за силою людьми, — з тими, хто слабше, також. Я чудово розумію, як складно доводиться В. Ющенку, тому що і сам не завжди вмію бути жорстким. Сумлінність і м’якість — прекрасні якості, але їх безпощадно експлуатує близьке оточення. До нього можна прийти і нагадати: ось, мовляв, ми за вас на мітинг ходили, листівки розклеювали, своїм бізнесом ризикували, тому зробіть для нас, — і слідує прохання, абсолютно неадекватне тому, що прохач по своїй, зазначимо, добрій волі робив за Ющенка. І Віктору Андрійовичу, по-перше, соромно за прохачів, що вони так нахабно себе ведуть, а по-друге, він не може відмовити. А якщо і не відмовити, то сунути голову в пісок, сховатися. Стиль Ющенка — вирізати з пам’яті неприємні епізоди, як зіпсовані фрагменти магнітної стрічки. Але шукати «причину несправності» — це не його.
Ця особливість характеру виявляється і в інших ситуаціях. Скажемо, їде він в одну із східних областей. І там його зустрічають не як улюбленця і месію, а жорстко, наступально. Йому демонструють антипатію. А він, замість того, щоб заперечувати в такому ж наступальному, активному стилі, йде в бік. Я помічав цю рису В. Ющенка ще в бутність його головою НБУ. Але тоді він у високих політичних розкладах не брав участь.
Приказка «з вовками — по-вовчому» не для нього. Він замикається в собі, внутрішньо черствіє, в ньому накипає образа і втома. І його команда іноді уміло цим користується, підсовуючи йому для психологічного розвантаження «ляльку» — деяку особистість, яка ніби винна в його невдачах.
— Здивування викликав список «Нашої України», проте популярність блоку Ющенка така висока, що створюється враження, неначе народу не важливо, хто займає наступні за Віктором Андрійовичем 193 рядки. До речі, вам не пропонували місце в списку «Нашої України»?
— Думаю, В. Ющенко знає ціну своєму списку. Як непоганий аналітик він напевно передбачав, якою буде реакція суспільства. Він тепер повинен захищати те, що склалося. І кожен, хто був чи буде проти списку, стає противником. Ось за такою схемою серед ворогів опинився і я, тому що мені список «Нашої України» дійсно здається невдалим. І не тому, що там немає мого прізвища, — воно могло у ньому бути, і під хорошим номером.
Віктор Андрійович сам по собі, зі своїми моральними принципами і духовними цінностями міг би стати благом для України. Але він не може бути поза своєю командою. Якби він хоч би формував її сам, чи, взявши у помічники Ржавського, Рибачука або Порошенка, поставив перед ними завдання підібрати людей, які не поклоняються «золотому тільцю», це був би інший список.
Обговорюючи свого часу проект «Нашої України», я сказав Віктору Андрійовичу: мене, мовляв, не цікавить, що я отримаю від участі у блоці. Його це не насторожило. Але як напружилося оточення! Якщо Ржавський йде не за грошима, чого ж тоді хоче? Так і утворилася тріщина. А я претендував тільки на те, щоб, працюючи у команді, брати участь у виробленні рішень, обґрунтовувати свою думку і отримувати обґрунтування за рішеннями, що приймаються, від інших. Не може бути поясненням «так треба», «є думка» і т.д. Не може бути в команді групи товаришів, «близьких до тіла» і так званої політичної масовки.
— Чи потрібно розуміти, що ваша пропозиція створити блок «За Ющенка!» у команді Віктора Андрійовича не обговорювалася, не аналізувалася, що ви не донесли свою аргументацію з цього проекту до В. Ющенка особисто?
— Саме так. Я виходив з того, що не тільки у різних регіонах України, але й на різних хуторах до Ющенка, як і до інших політиків, ставлення різне. Хтось буде голосувати за «Нашу Україну» тільки тому, що там першим стоїть Ющенко. Хтось не буде тому, що другим стоїть профспілковий лідер Стоян, що обличчям «Нашої України» стали банкіри, «професійні» борці з корупцією, що там виявилися родичі відомих політиків і т. д. Іншими словами, треба було дати виборцю право вибору — він може голосувати за Віктора Ющенка та його ідеї, але не за еклектичний, суперечливий сумнівний список «Нашої України», що став наслідком м’якого характеру і поступливості її лідера.
— Погодитися з вами — означає визнати і еклектичність, і непослідовність, і політичну всеїдність «Нашої України...
— Та я ж не на Марсі живу, я був готовий зустрічатися і обговорювати проект, сперечатися і погоджуватися з розумними аргументами. Можливо, на це було б потрібно дві години, п’ять годин. Але у результаті ж на суди і з’ясування стосунків у засобах масової інформації пішло у багато разів більше часу. Скажу більше: як тільки виникла підозра, що мій проект — антиющенківський, я запропонував «штабістам» «Нашої України» самим скласти список мого блоку. Тут ще важливо зрозуміти, що блок «За Ющенка!» міг би отримати ті голоси, які ніколи, при жодних обставинах не отримає Віктор Андрійович зі своїм оточенням. Очевидно, якби штаб Ющенка всерйоз хотів розібратися у моїй пропозиції, він повинен був би поставити таке запитання: Хто такий Ржавський? Шахрай? Неохайний бізнесмен, який шукає собі «кришу» у Верховній Раді? Бездара, який паразитує на державних ресурсах завдяки високопоставленим родичам? Але вони ж чудово знають, хто я і на що здатен. Інші видання висували версію, що Ржавський хоче отримати «миллион на блюдечке с голубой каемочкой». Мільйон, звичайно, — гроші великі, але з більшою вигодою можна було б зареєструватися в одномандатному окрузі разом, наприклад, з Бакаєм...
«За Ющенка!» — це не клон, як намагаються його витлумачити. І не бажання на чужій популярності в’їхати до парламенту. Питання стояло — не хто з Віктором Ющенком, а хто — за нього. За моральність, яка ним сповідається і консервативні цінності. За європейський вибір у будівництві української державності. У моєму розумінні Віктор Андрійович повинен був стати над вузькоблоковою ідеєю. Ми дійшли у суспільній моралі до небезпечної межі, коли у свідомість просто вбиваються жорсткі, прагматичні ідеї. Героями і переможцями телешоу стають ті, хто вирве у іншого з рук шматок хліба, хто вправніше підсидить, зрадить, обдурить. А для нас важливо, щоб верхівка соціальної піраміди забезпечила її основі нормальне життя. Це співзвучно соціал-демократичній ідеології, але з серйозним нахилом у консерватизм, у домінуючу роль сім’ї. Мені уявлялося, що Віктор Ющенко якраз і є тією людиною, яка може піднятися зі своєю не показною, а глибинною повагою до загальнолюдських, християнських цінностей над чадом політичної кухні... За моїми припущеннями ми могли б спільно з «Нашою Україною» взяти близько 40 відсотків голосів.
