Олександр Єльяшкевич: Проблеми газового ринку обговорювали "на гальмах"

Розгляд у парламенті звіту тимчасової спеціальної комісії з питань формування національного ринку енергоносіїв залишив у спостерігачів враження майже демонстративної пом'якшеності: основні питання із залу не були поставлені, основні коментарі й оцінки не прозвучали. Наскільки є суб'єктивним таке враження?

На запитання кореспондента "Дня" відповідає народний депутат Олександр Єльяшкевич (депутатська група "Реформи"):

- Таке враження дуже близьке до істини. Голова ВР Олександр Мороз усе робив, аби обговорення пройшло саме так: тихо, спокійно, без емоцій.

По-перше, те, що питання розглядатиметься в п'ятницю, було ухвалено лише напередодні, для всіх несподівано. Організатори чудово розуміли, що частина політичних сил не зуміє підготуватися до засідання. По-друге, сама процедура обговорення не дозволила виступити тим, хто хотів висунути вагомі аргументи, реальні цифри, внести конструктивні пропозиції. Ненормальним уже є те, ще не змогли виступити автори проектів постанов, а їх було сім.

- Ваша оцінка звіту комісії та відповіді, котру дав Прем'єр?

- Звіт був виваженим, і він не міг бути іншим. До скаду комісії входять представники всіх газових трейдерів. Тільки Юлія Тимошенко не потрапила до її складу через те, що пізно прийшла до парламенту. Гадаю, що задля справедливості потрібно було і її ввести до складу комісії. Поки що комісія не змогла відповісти на багато запитань передусім тому, що не мала необхідної інформації - від Ради національної безпеки, податкової інспекції, Антимонопольного комітету. Я не розумію, чому не надали слово Володимиру Горбуліну. Переконаний, йому є що сказати, а в депутатів були запитання, котрі варто йому поставити. І, гадаю, деякі запитання були б цікавішими, аніж запитання.

Стосовно ж промови Прем'єр-міністра, то, на мою думку, вся ця промова - просто гарна міна під час поганої грі. Я помітив багато неточностей у цифрах. Наприклад, було названо суму надходжень до бюджету від газових трейдерів, але не розшифровано, що то за сума. Проте в переважній своїй частині промова являє собою рентні платежі від видобувачів українського газу, котрі, власне, не мають стосунку до газового трейду. Ця тема взагалі дуже "вузькофахова", і коли посадова особа висвітлює одні моменти, не торкаючись інших, схоже, вона розраховує на те, що багато хто просто не зрозуміє, про що йде мова.

- Що, на вашу думку, відбудеться з п'ятниці по вівторок? Чи будуть "сторони" намагатися досягти домовленості? І в чому полягатиме компроміс?

- Ще невідомо, чи взагалі розглядатиметься у вівторок це питання. Триває свідоме відтягування розгляду. Мороз хотів "хвацькою атакою" підтримати Прем'єра напередодні 18 березня, намагаючиcь "відбити" від нього удар. Але приреченість уряду очевидна. Річ у тім, що Президентові нинішній уряд не потрібен. Парламент теж не хоче відповідати за нього. І затягування рішення, спроби захистити Прем'єра лише послаблюють позиції самого Мороза. Я гадаю, що, вибираючи між серйозними політичними надбаннями для партії і серйозною фінансовою базою під майбутні вибори, він вибрав друге - на шкоду власному іміджу і партії. Це, вважаю, дасться взнаки вже найближчим часом. Мені здається, що нинішній "соціалістичний" електорат поступово відходитиме до "прогресивних соціалістів". Адже сьогодні Наталя Вітренко демонструє підкреслену принциповість у ставленні до правлячої влади, і це в очах електорату величезний плюс. У Мороза один вихід: десь за півроку до виборів заявити, що він змушений залишити свою посаду, оскільки "правляча більшість" заважає йому захищати народні інтереси. Гадаю, такий хід у нього заготовлено.

- Останнім часом складається враження, що будь-який уряд у нас існує тільки для того, аби продемонструвати, що він "не здатен працювати без президентського окрику" (як висловився нещодавно Борис Єльцин стосовно своєї, російської ситуації). Чи буде "президентський окрик"?

- Президент чудово розуміє, що часта зміна Прем'єрів не прикрашає його ані всередині країни, ані за його межами. Однак він побоюється амбіцій Лазаренка - і політичних, і економічних. Тим більше, що ці амбіції вже перестали бути "потенційними" і дуже серйозно реалізовуються. Але ситуація настільки важка, що йому так чи інакше доведеться пожертвувати Лазаренком, аби показати, "хто винен". І тут же він отримає серйозного політичного опонента, здатного об'єднатися і з попереднім Прем'єром, і з нинішнім спікером. Розв'язка, вважаю, настане або після 18 березня, або десь у травні.

- Що вигідніше Прем'єрові - триматися, скільки зможе, чи знайти виграшний момент для того, щоб піти?

- Павло Лазаренко, гадаю, сьогодні більшою мірою вирішує не політичні проблеми, а економічні. І його політичне майбутнє залежить саме від того, наскільки вдало він упорається з економічним питаннями.

Бесіду вела Лариса ТРИЛЕНКО, "День"