Олексій Подольський: «Треба дослідити замовників»

Нагадаємо, 29 січня 2013 року Печерський районний суд Києва засудив екс-начальника Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача до довічного ув’язнення з конфіскацією майна й забороною обіймати державні посади. Також головного виконавця злочину позбавили звання генерал-майора і зобов’язали виплатити дружині вбитого журналіста Георгія Гонгадзе — Мирославі — 500 тис. грн, а громадському діячеві Олексію Подольському — 100 тис. грн. Пукача визнали винним у побитті Подольського та вбивстві Гонгадзе.

Новина одразу викликала резонанс в Україні та світі. Головне питання, яке порушувалося, — це крапка чи ні? Чи «повісять» усе на покійного Кравченка, якого, за словами Подольського, вбили, чи все-таки шукатимуть замовників далі?

Фактично одразу більшість учасників процесу заявили, що подаватимуть апеляцію. Сторона захисту засудженого — за дуже жорсткий вирок. Представник Мирослави Гонгадзе в суді — Валентина Теличенко — тому що «не повністю встановлено мотиви злочину». А от потерпілий у справі Олексій Подольський учора вже подав апеляцію, текстом якої ексклюзивно поділився із «Днем». Наводимо витяги з апеляції Подольського, яку він назвав: «Безнадійно-оптимістична Апеляція». А далі таке:

Безнадійно-оптимістична Апеляція

Майже 13 років у якості потерпілого спостерігаю розслідування та суди по справах щодо кримінального насильства, яке коїлося на замовлення і у інтересах вищого політичного керівництва української держави, зокрема Президента Леоніда Кучми та його родинного та політичного оточення, коїлося руками діючих працівників правоохоронної системи. Справ щодо вбивства Георгія Гонгадзе, замаху на життя Олександра Єльяшкевича та катування мене – Олексія Подольського.

Цей мій особистий досвід змушує категорично стверджувати: сучасна правоохоронна система України (Прокуратура, МВС, СБУ) та сучасна судова система України немає ані найменшого відношення до Правосуддя, Захисту прав людини та Справедливості.

Черговою ілюстрацією мого твердження очікувано став як судовий процес за обвинуваченням О. Пукача, так і сам вирок, винесений колегією печерських суддів на чолі з А. Мельником. (Надалі я буду говорити виключно про заслуги головуючого у процесі судді А. Мельника у зв’язку з тим, що судова колегія у цій справі була демонстративно і відверто формальною, адже за ті майже півтора роки, що тривав процес, живі голоси інших суддів, я почув лише тоді, коли вони механічно допомогли Мельнику читати 105 сторінок вироку).

Що саме дає мені право ставити під сумнів правочинність цього вироку?

По-перше, головуючий суддя А. Мельник  свідомо і навмисно заблокував судове слідство у тій частині, де суд мав би дослідити мотиви злочинів та особи замовників. Більш того, сам не виконавши власного обов’язку судді: дослідити мотиви злочинів засудженого О. Пукача, А. Мельник брутально порушив мої конституційні права потерпілого, коли вперто і послідовно відмовив мені та іншим потерпілим у виклику у суд всіх до одного свідків, що мали би прояснити мотивацію злочинів О. Пукача. Свідків, на яких засуджений О. Пукач прямо і неодноразово вказував як на безпосередніх замовників скоєного ним вбивства Г. Гонгадзе та катування мене. Мова йде, насамперед, про Леоніда Кучму та Володимира Литвина.

По-друге, так само вперто та упереджено А. Мельник відхилив всі мої вимоги дослідити у судовому процесі обставини смерті колишнього міністра МВС Ю. Кравченка – особи, яка у обвинувальному висновку фігурувала як головний організатор скоєних О. Пукачем та його підлеглими злочинів. Тим самим головуючий суддя Мельник свідомо закрив очі суду на два кримінальних злочини, докази яких безпосередньо містилися і містяться  у матеріалах справи. Докази замовного вбивства Кравченка – головного свідка по справі, який був тим ланцюгом, що поєднував замовників з виконавцями, та докази брутальної фальсифікації Генеральною прокуратурою України висновків щодо його самогубства. Двох важких злочинів, скоєних на користь все тих же інтересів Леоніда Кучми та його політично-родинного оточення.

По-третє, замість того, щоб вказати Генеральній прокуратурі України на абсолютно неправомірну кваліфікацію злочинів, скоєних О. Пукачем, як проти мене так і проти Георгія Гонгадзе, суддя А. Мельник залишив без змін правовий нігілізм політично вмотивованого обвинувачення, що уособлювала ГПУ. Георгія Гонгадзе «вбито за наказом» (формулювання яке відсутнє у Кримінальному кодексі України), а у випадку зі мною О. Пукач, бачите, перевищив службові повноваження. Начебто він мав повноваження вдарити мене один раз, а бив кілька. Звертаю Вашу увагу на те, що суд встановив по моєму епізоду: за злочинним наказом Міністра Кравченка О. Пукач разом з підлеглими викрав мене, вивіз за 100 кілометрів від Києва, разом жорстоко били мене, знущалися над моєю гідністю, погрожували вбивством. Все це чинили за попередньою змовою та з одною метою, аби я та мої однодумці припинили громадську діяльність. А тепер дозволю собі процитувати статтю 127 Кримінального кодексу України «Катування»:

1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання  шляхом  нанесення  побоїв, мучення  або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії,  що суперечать їх волі,  у  тому  числі отримати  від  нього або іншої особи відомості чи визнання,  або з метою покарати його чи іншу особу за дії,  скоєні  ним  або  іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється,  а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб».

Лише сліпий, ГПУ та Печерський суд України здатні не помітити абсолютну – трафаретну – відповідність скоєного проти мене злочину кваліфікації «Катування». Вважаю цю послідовну юридичну «помилку» і ГПУ, і Печерського суду наслідком політичної змови правоохоронної та судових систем України: не застосовувати кваліфікацію ст. 127 ККУ «катування» по справах, що стосуються злочинів, скоєних правоохоронцями, та ще й такими, що мали міжнародний резонанс.

На завершення необхідно зазначити, що я і не очікував від судді А Мельника іншої позиції ніж позиції особисто зацікавленого захисника замовників вбивства Гонгадзе, катування Подольського, вбивства свідка Кравченка та довготривалого та різноманітного фальшування всіх цих справ у надрах ГПУ, МВС та СБУ.

Двічі я заявляв обґрунтований відвід особі А. Мельника, який сам брав участь у фальшуванні справ на користь тих осіб, що замовляли злочини проти мене і Гонгадзе. Саме А. Мельник у 2002 році за президентства Л. Кучми сфальшував і судовий процес, і вирок по справі щодо замаху на життя народного депутата О. Єльяшкевича. Більш того вже у якості Заступника голови Печерського суду А. Мельник, аби сховати власний посадовий злочин, нахабно  заблокував апеляційну скаргу потерпілого. Відомо, що і цей злочин був скоєний у інтересах Л. Кучми і є серйозні підстави вважати його замовником і цього злочину. Подробиці і докази провин А. Мельника містяться у моїх заявах про відвід судді А. Мельника, які я вимагаю залучити до матеріалів апеляційного розгляду.

Я не очікував правосуддя у Печерському суді, і зараз не маю найменших сподівань на суд Апеляційний. Але оскаржую вирок О. Пукачу та висуваю свої вимоги для майбутніх процесів, де, з оптимізмом сподіваюсь, обов’язково на лаві підсудних поряд з виконавцями та замовниками революційна Україна побачить цілу армію їхніх поплічників-фальсифікаторів: тих, хто називався слідчими, прокурорами та суддями.

Вимагаю:

1. Скасувати вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2013 року, винесений по обвинуваченню О. Пукача.
2. Призначити повторний розгляд справи, який би усунув у відкритому судовому процесі порушення Конституції та Законів України, до яких вдався суддя А. Мельник. Призначити повторний розгляд під час якого було б проведено всебічне і повноцінне судове слідство. Повторний розгляд, який би дослідив належним чином мотиви злочинів скоєних О. Пукачем, допитав відповідних свідків та дослідив ті матеріали справи, що безпосередньо називають замовників злочинів О. Пукача. Публічно вивчив матеріали справи що стосуються обставин смерті Ю. Кравченка та примусив Генеральну прокуратуру України розслідувати вбивство головного свідка по справі, а також брутальну фальсифікацію висновків щодо його самогубства.
3. Застосувати до злочину О. Пукача проти Гонгадзе кваліфікації «вбивство на замовлення», щодо злочину проти мене – «катування».
4. Винести згідно статті 380 КПК України Окрему ухвалу апеляційного суду щодо порушень Законів та Конституції України суддею А. Мельником, а також порушень прав потерпілих, до яких він вдавався під час процесу по справі О. Пукача.

Додаток: «Клопотання до поплічника Леоніда Кучми та Віктора Пінчука» від 7 грудня 2011 року (Клопотання про відвід судді А. В. Мельника) на 7 аркушах.

Громадянин Олексій Подольський

Варто згадати також ще один важливий момент, який став фактично головним підсумком процесу над Пукачем. Після оголошення вироку суддя запитав у Олексія Пукача, чи погоджується він з вироком, на що той відповів: «Я погоджуся, коли в цій клітці зі мною будуть Кучма та Литвин». Водночас в короткому коментарі журналістам після судового засідання Пукач сказав: «...запитайте про мотив злочинів у Литвина і Кучми».

Хоча хто уважно читав вирок, то звернув увагу на свідчення Олексія Пукача, який, зокрема, сказав таке: «Приблизно 11 вересня 2000 року його (Пукача) викликав Кравченко та повідомив, що щодо Гонгадзе необхідно провести заходи, які були проведені щодо Подольського, зокрема, було зазначено про необхідність «прибрати» Гонгадзе так, щоб його ніхто не знайшов, оскільки він передає за кордон неправдиву інформацію щодо керівництва держави. На його (Пукача) запитання — що мається на увазі — «прибрати» Гонгадзе, Кравченко сказав, що Гонгадзе треба вбити, а тіло спалити та закопати. Також Кравченко повідомив про те, що говорить від імені президента України Леоніда Кучми».

Одразу після оголошення вироку (30.01.2013) «День» звернувся із запитом до Генеральної прокуратури України з проханням відреагувати на свідчення та заяву Пукача щодо колишнього президента України Леоніда Кучми та народного депутата України Володимира Литвина. Чи візьме їх до уваги Генпрокуратура? Яким чином вони можуть (бути використані) допомогти слідству в пошуку замовників побиття Олексія Подольського та вбивства журналіста Георгія Гонгадзе?

Днями (11.02.2013) ми отримали відповідь. Нас повідомили, що запит розглянуто, й нагадали, за якими статтями засуджено Пукача, а також, що «вирок законної сили не набрав». Нижче наступне:

•  «Питання про визнання в кримінальному впровадженні за фактом вбивства Г. Гонгадзе допустимими доказами наведених у цьому вироку показань П. про причетність до вчинених ним злочинів ще й інших осіб, відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України (ст. ст. 84-89), відноситься до виключної компетенції суду.

Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному впровадженні за фактом перевищення влади і посадових повноважень особами, які займали особливо відповідальне становище, що спричинило тяжкі наслідки щодо охоронюваних законом прав та інтересів Гонгадзе Г.Р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (у редакції 1960 року), та фактом підбурювання і організації умисного вбивства Гонгадзе Г. Р. за попередньою змовою групою осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.4,5 ст.19 п «і» ст.93 КК України.

На даний час у кримінальному впровадженні збираються докази та виконуються слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх учасників вчинення злочину проти Гонгадзе Г.Р. За результатами досудового розслідування буде надана правова оцінка діям кожної особи, яка мала відношення до вчинення злочину відносно Гонгадзе Г. Р., з прийняттям відповідного процесуального рішення».

Далі нам говорять, що «особа, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, може бути оприлюднена лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї». Також говориться про те, що «відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим».

Отже, виходячи з наведеної інформації, можемо зробити висновок, що вирок Пукачу — це не крапка в справі Гонгадзе, це лише кома.