Операція «зрив виборів»

Наступного дня після заслуховування в парламенті інформації депутатської комісії, яка займається розслідуванням обставин раптової хвороби Віктора Ющенка, пристрасті навколо цієї теми продовжували вирувати. Від імені більшості народний депутат Володимир Зубанов (фракція «Регіони України») висловив протест проти використання трибуни Верховної Ради для «відпрацювання сумнівних виборчих технологій». Зі слів Зубанова, у Верховній Раді сьогодні «чорнять честь і достоїнство влади», а президія не протидіє цьому. Потім члени більшості покинули сесійний зал. Того ж дня депутат Зубанов виступив з ідеєю створення міжнародної комісії з участю фахівців зі США, Росії, Австрії й України, яка б авторитетно розібралася в ситуації з підозрами про можливе отруєння лідера української опозиції. «День» запропонував народному депутату детальніше аргументувати свою позицію.

— Звіт спеціальної парламентської комісії розбурхав Верховну Раду. Які ваші висновки з почутого?

— Парламентська комісія продемонструвала, що в принципі не здатна розібратися в подібній справі. Ні з медичного погляду, ні з політичного. Що ж, не дивно — ще жодна слідча комісія парламенту не довела нічого суттєвого. Проте головний висновок із ситуації полягає в тому, що політики рівня Ющенка повинні відповідати за свої слова. Навіть коли перебувають у важкому фізичному стані. Заява Віктора Андрійовича про те, що «вбивця — це влада» не знайшла переконливого підтвердження. Є різні версії, але сказати напевно, чи було це отруєння, а тим більше — хто за цим стоїть, на сьогодні ніхто не може. Отже, кинуті Ющенком обвинувачення — велика його помилка.

Лідер «Нашої України» говорив, що він не гурман, жодної екзотичної їжі напередодні захворювання не споживав. Але комісія встановила, що це не так: були на столі й екзотичні страви, було й спиртне. Віктор Андрійович стверджував в інтерв’ю, що він — альпініст, спортсмен, абсолютно здорова людина. А тут дізнаємося про його лист голові комісії Володимиру Сивковичу з забороною оприлюднювати його медичну картку. Отже, якісь хронічні захворювання в нього все-таки є. Такі факти свідчать про нещирість людини. То як тоді ставитися до інших його заяв?

Обвинувачуючи владу в замаху на нього, Ющенко чудово знав, що його слова чує весь світ. На карту була поставлена стабільність усієї держави. Чи мав він право в такій ситуації бути голослівним?

— А зачитана Олександром Зінченком заява австрійських лікарів про те, що нібито причиною захворювання Ющенка могла стати біологічна зброя, — вона хіба не міняє ситуацію?

— Це взагалі новий поворот у справі. Цю заяву і все, що піде за нею, я би назвав спецоперацією «Кольчуга-2».

Адже як було з «Кольчугами?» Прозвучали необгрунтовані обвинувачення, що базувалися на якихось розмовах, нібито записаних на плівках Мельниченка. Нібито за розпорядженням нашого Президента були продані «Кольчуги» найзапеклішому ворогу США — Іраку. Здійнялася страшна істерія. Щоб загладити свою неіснуючу провину, Україна була вимушена докласти найбільших зусиль, серед яких — відправка до Іраку цілого миротворчого контингенту. Що ж з’ясувалося в результаті? А в результаті з’ясувалося: про «Кольчуги» в Іраку й гадки не мають. Американці дали зрозуміти, що тему закрито. Але яких збитків ця історія завдала іміджу нашої держави! Хто це компенсує?

Пригадаймо поведінку наших політиків під час «кольчужного» скандалу. Юлія Тимошенко, наприклад, зробила заяву, що з Білорусії до України доставили «Кольчугу» замість тієї, яку продали Іраку. Щоб таким чином ввести в оману світову спільноту. І де ж підтвердження?

Тут та сама тактика. Голослівна заява, яку дуже важко перевірити. Але я припускаю, що зараз зацікавлена сторона, що представляє одного з кандидатів, спробує на повну силу розкрутити цю тему. Таким чином виникне безліч розмов, чуток, легальних і напівлегальних висновків: мовляв, справді, за твердженням фахівців лабораторії такої-то, є підозри на те і те. На Україну ляже підозра в зберіганні чи навіть виробництві біологічної зброї. Зацікавлені країни можуть використати ситуацію на власний розсуд. У результаті наша країна ризикує потрапити до розряду «ізгоїв» у світовій спільноті.

Тому я запропонував Верховній Раді терміново прийняти звернення до країн-гарантів нашої безпеки — Росії та США, щоб їхні фахівці з бойових засобів разом із фахівцями українськими й австрійськими розібралися в цій проблемі. Вважаю, що нашій державі треба застосовувати екстрені заходи, щоб згасити цю ще не розгорілу «пожежу» і встановити істину.

— А якщо виявиться, що застосування біологічної зброї мало місце, і слід поведе до когось із команди Віктора Януковича, як у це вірять багато прихильників Ющенка?..

— На команду Віктора Януковича слід ніяк не може вийти.

— Чому?

— Подивімося з погляду «кому це вигідне?». Припустімо, раптом за станом здоров’я Віктор Ющенко вибуває з президентських перегонів. Хто виходить до другого туру, крім Януковича?

— Хтось із лівих.

— Згоден. Віктору Януковичу буде простіше з цим кандидатом боротися за президентство?

— Можливо.

— А я не думаю, що простіше. Якщо за цього кандидата стане Західна Україна та весь лівий електорат, Янукович виявляється в складнішому становищі. Тим більше, що всі обвинувачення спрямуються в його бік, — адже він владу представляє, яку заведено в усьому винуватити. Отже, Віктору Януковичу такий розвиток подій був би вкрай невигідний.

— Нещодавно кандидат на посаду президента Віктор Янукович буквально шокував, заявивши про плани ввести російську мову як другу державну, заснувати інститут подвійного громадянства, а також відмовитися від курсу на вступ нашої країни до НАТО. Це — його особиста думка чи позиція всієї Партії Регіонів?

— Наскільки я розумію, до такої позиції Віктор Федорович прийшов, поїздивши країною та поспілкувавшись із людьми, вивчивши їхню думку. Мені здається, він правильно зробив, чесно та відкрито висловившись щодо таких непростих питань.

— Чи не призведе реалізація цих пропозицій до розколу країни на захід і схід?

— За президента Януковича буде консолідація суспільства, а не розкол. Про це свідчить досвід його попередньої діяльності.

Як донецький губернатор, він зміг консолідувати населення області для вирішення конкретних завдань, і область випередила в розвитку майже всі інші регіони. Як прем’єр-міністр, Віктор Янукович зіткнувся з низкою непростих проблем. Він — людина нова у владних коридорах столиці. Його призначення за часом збіглося з фактичним початком в Україні президентської виборчої кампанії. Плюс початок експерименту із формування уряду на коаліційній основі. А економічні виклики на той момент були серйозні — і підвищення цін на нафту, і найбільший в історії незалежності неврожай. Попри все це, Віктор Янукович примусив уряд працювати єдиною командою, і працювати ефективно. Він проявив себе гнучким керівником, а зараз ми бачимо його як гнучкого політика, здатного знайти вирішення найгостріших проблем. Включаючи національні, міжконфесійні, а також проблеми відносин сходу та заходу країни.

— Прихильники Януковича обвинувачують Ющенка в тому, що його підтримують американці. Водночас ми бачимо, як російські ЗМІ, політологи, політтехнологи практично відкрито симпатизують Януковичу...

— Що стосується росіян, то підтримка ними Януковича пояснюється просто. Вони бачать команду Віктора Ющенка, бачать, хто його оточує, і ці люди в них не викликають довіри. До того ж, росіяни побоюються, що з приходом Ющенка в Україні настане епоха нестабільності — помсти, переділу власності. Адже багато «нашоукраїнців» із трибуни парламенту відкрито говорять, кого та за що вони запроторюватимуть у в’язниці.

— Громадяни Росії можуть мати будь-які симпатії чи антипатії до українських політиків. Проте їхні дії на підтримку когось із наших кандидатів — це ж втручання у внутрішні справи суверенної держави...

— А про яку підтримку йдеться? Те, що Росія ПДВ на нафту скасовує? Чи те, що російські власники наших нафтопереробних заводів погодилися з пропозицією уряду й утримують ціни на бензин?

— А як щодо російських політологів і політтехнологів?

— У команді Ющенка також працюють російські політтехнологи. Їх залучають усі, хто має гроші. А політтехнологи представляють неурядові, приватні структури. Плати гроші — й отримуй консультацію, — до чого тут, як кажуть, доля Батьківщини? Інша справа, що поради бувають різні, і від деяких ідей шкоди буває більше, ніж користі. Як, наприклад, від відомих бігбордів.

— Соціологи свідчать, що після підвищення пенсій рейтинг Януковича почав зростати. Водночас опоненти закидають прем’єру у використанні ресурсів бюджету для досягнення передвиборних цілей...

— Ресурси бюджету використовують не для передвиборних цілей, а для захисту інтересів найменше захищених верств населення. Легко говорити, що нинішнє підвищення зроблене під вибори. Проте за два роки прем’єрства Віктора Януковича воно вже аж ніяк не перше. Лише цього року пенсії різним категоріям пенсіонерів підвищували з 1-го січня, 1-го березня; потім, якщо не помиляюся, з 1-го липня, і нарешті — з 1-го вересня. Тож тут простежується послідовна, соціально спрямована лінія. З іншого боку, якщо уряд унаслідок ефективної діяльності заробив гроші, чому б їх не використати для підвищення і свого іміджу? А ось якби він мав гроші, але тримав їх, не даючи людям, тоді б його напевно ніхто не зрозумів.

— Критики уряду кажуть, що коштів на доплати пенсіонерам вистачить лише до нового року. І поки що ніхто переконливо не довів зворотного...

— Ось ще один серйозний прокол опозиції. Вони міркують так: усе це — популістські кроки. І бути такого навіть не може, щоб подібні кошти знайшлися й надалі. Тобто, якщо Ющенко стає президентом, його команда вже заздалегідь налаштована на те, що коштів немає, і пенсії доведеться урізати. А Янукович налаштований інакше. Він каже — ми не тільки такі пенсії виплачуватимемо, але з 1-го січня 2005 року їх ще підвищимо. Бо економіка розвиватиметься, в нас з’являться нові резерви. Ось і нехай люди думають, кому повірити: прем’єру, який говорить, що зробить, чи Ющенку, який навіть не обіцяє?

— Експерти з тривогою кажуть про загрозу зриву виборів. Наприклад, через максимальну кількість порушень у день голосування вибори можуть бути визнані недійсними. Чи готовий ваш кандидат протидіяти такому сценарію?

— По-перше, я не думаю, що в Україні існує сила, здатна організувати такі заворушення. Можуть бути інші варіанти. Наприклад, у другому турі один із кандидатів знімає свою кандидатуру. Щоб другого визнали переможцем, потрібна явка понад 50%. А її може не виявитися, бо кандидат, який зняв свою кандидатуру, закличе населення не йти голосувати. Близько 5 млн. виборців за кордоном, які в переважній більшості в будь-якому випадку не проголосують, плюс прихильники того кандидата, який знімається, — ось і зрив виборів через неявку. До того ж, кандидат, який залишився, прагнучи забезпечити явку будь-якою ціною, може піти на численні порушення, втративши обличчя в очах світової громадськості. Такий сценарій я допускаю, проте не думаю, що його десь хтось завчасно розробляє. Щоб нічого такого не трапилося, ми всі повинні усвідомити, що немає іншого виходу для України, крім як провести чесні вибори та обрати нового президента.

Мене тут ще непокоїть ось що. «Наша Україна» на 1 листопада зробила заявку на проведення мітингу з участю 500 тис. чоловік. Що це може означати? Прихильники Ющенка, якщо будуть незадоволені результатом, мають намір вимагати визнати вибори недійсними? Цілком можливо. Але в такому випадку вони марно стараються. Тому що якщо в бюлетенях буде зафіксовано 5% переваги кандидата Януковича, жодні мітинги не примусять народ повірити, світ — визнати, ЦВК — призначити, а Президента — уповноважити владою іншого кандидата. Заворушенням змінити волевиявлення народу не вдасться. Будь-який кандидат, який спробує прийти до влади через мітинги, залишиться поза законом назавжди.

— А ось опозиція, навпаки, підозрює владу в намірах нав’язати силовий сценарій...

— Тільки чому з її боку стільки провокацій? Візьмімо хоч би погроми в друкарнях і на складах агітматеріалів. Невже хтось «нашоукраїнців» примушує це робити? Мені здається, ці люди намагаються цілеспрямовано загострити обстановку в країні. Чи то хворобою Віктора Андрійовича — зіграти на ній відповідним чином, хоча це аморально з боку команди Ющенка, чи то плівками Мельниченка, чи то погромами. І вивести натовпи на вулицю, щоб вони змітали все на своєму шляху в день голосування. Чи не тому, що в опозиції вже давно прорахували, що шансів на перемогу нормальним способом вони не мають?