Отрута «російської матрьошки»

Окупація Криму і частини Донбасу трапилась не водночас. Кремль отруйними кликами намацував можливість вторгнення протягом двадцяти років, «розбещуючи» українську вертикаль влади, спецслужби та правоохоронців. 6 квітня 2014 року для Луганська і Донбасу стало переломним моментом, адже в цей день була захоплена будівля обласного СБУ. Паралельно з цим в Донецьку і Харкові проросійські бандити захопили інші адміністративні будівлі. Ці події стали прологом до захоплення Слов’янська, міста, яке фактично відволікло на себе основну увагу, в той час як російські сили остаточно укріпились по абсолютній більшості території Донбасу.

По цей день триває суперечка між представниками СБУ і МВС про те, хто винний у здачі укріпленої монолітної будівлі Служби безпеки. МВС висуває версію, що СБУшники не подали своєчасної заявки на охорону свого об’єкта і фактично підставили бійців МВС. Частина натовпу звезених протестуючих відокремилась із загальної маси на центральній площі і дуже скоординовано пішла в обхід через прокуратуру (це був тактичний обман) до СБУ. До того пікети будівлі СБУ відбувались кожні вихідні. Але той день був особливим, адже за добу були заарештовані ватажки бандитів Карякін, Рельке та інші разом з арсеналом зброї. Вимога натовпу — відпустити цих персон, хоча присутні в натовпі часто навіть не знали про кого йшла мова. Окреме питання — чому ДАІ допустило масовий, організований завіз автобусів в місто? Чи могла міліція виділити більш ніж 70 бійців для захисту СБУ і підтримання правопорядку на вулицях Луганська в той час, як у згаданого дійства явно існували режисери з великим впливом і можливостями, в тому числі, і в стані правоохоронців? Чи реально було зрештою захистити будівлю СБУ силами особового складу і кінець кінцем чи доцільно було використовувати зброю?

Варто нагадати, що до остаточної домінації російських бандитів в Луганську залишалось три тижні, коли були захоплені інші ключові адміністративні будівлі. Три тижні російські спецслужби «намацували» поле дій для проведення так званого «референдуму» 11 травня, який до того планувалось провести 16 березня. Чи були події квітня фальстартом ФСБ? Така версія звучить з вуст представників СБУ.

КАРИКАТУРА МАРЧІНА БОНДАРОВИЧА

Питань і до МВС, і до СБУ багато. Нижче приведена невелика частина бесіди з тодішнім головою СБУ в Луганській області Олександром Петрулевичем та його першим заступником Олегом Животовим, які 6 квітня 2014 знаходились на робочому місці і були взяті в заручники. Представники МВС, які на той час очолювали обласну міліцію, поки що уникають офіційних коментарів.

«Коли відбувався пікет Луганської ОДА, наші бійці охороняли саме цю будівлю, — говорить екс-працівник Луганського МВС, учасник подій 6 квітня, на умовах анонімності. — До того ми кілька тижнів звозили мішки з піском в СБУ для укріплення. Але саме в той день — 6 квітня ніякої заявки на оборону об’єкта СБУ не було. Коли натовп пішов на СБУ, міліція пішла разом з ними фактично доганяючи їх для підтримки правопорядку. Це міліція, яку нам вдалось терміново «нашкребти» в той день. Більш того, є інформація, що тодішній голова ОДА Болотських питав голову СБУ Петрулевича щодо потреби в додатковій силі, на що отримав відмову. Але ця інформація потребує перевірки. 70 строковиків вишикувались біля дверей СБУ і витримали кілька натисків протестуючих. Потім пішов газ, який за деякою інформацією пустили з самої будівлі СБУ і наші хлопці вимушені були полишити оборону будівлі».

Ті події мають бути приводом не лише для ретельного аналізу, а й для глибинних висновків. Зараз час не для обвинувачень один одного і тим паче  не для пошуку «крайніх», адже причини біди, яка насунулась на нашу країну, комплексні і сягають не вчорашнього дня. Не варто забувати, що захоплення адмінбудівель траплялись до того і в Києві (Майдан), і у Львові, і в Івано-Франківську... Звичайно, метою протестувальників в тій ситуації не було розвалення країни, але вони стали небезпечним прецедентом та «вдалою» картинкою, яку на 200% використали російські ЗМІ та спецслужби.

Досліджуючи події того дня, який кардинально надломив ситуацію, можна прийти до трьох основних висновків причин — чому сталась спочатку здача будівлі СБУ в Луганську, а згодом і частини Донбасу. Перше — серед місцевих спецслужб, міліції та представників влади левова частина була носієм проросійських поглядів, що зрештою проявилось в дезертирстві, ігноруванні наказів або навіть відвертій грі на боці ворога. Друге — офіційний Київ проявив в тій ситуації виняткову кволість і розгубленість. В регіоні відчувалась безініціативність з самого верху, що доводить ігнорування Києвом звітів, вимог надати підкріплення, тощо. Наче в столиці були ще й інші нагальні питання. Третє і основне — події 6 квітня не могли трапитись без очевидного втручання російських спецслужб, участь яких і задокументована, і доведена.

Справді, протистояння агресії РФ з самого початку повинно було полягати у війні спецслужб, а не армій. Але, на жаль, ми досі після двох років втрат тисяч людей і земель плутаємось у формальних визначеннях і правових дефініціях — АТО чи війна, торгувати чи звільняти.

«РОСІЙСЬКІ СПЕЦСЛУЖБИ ПРАЦЮВАЛИ В УКРАЇНІ ЗАДОВГО ДО ПОДІЙ КВІТНЯ 2014-го»

— Зараз існують дві версій щодо подій 6 квітня 2014 року в Луганську — це позиція МВС і позиція СБУ. Чи реально було захистити будівлю СБУ наявними тоді силами?

Олександр ПЕТРУЛЕВИЧ: — З 650 людей особового складу СБУ Луганської області у нас було 580 в наявності. Але й з 580-ти були оперативні підрозділи, а всі інші це підрозділи забезпечення. До останніх відносяться і сторожи, і прибиральниці, і медики... Тобто це не бойові групи. В оцінці ситуації того часу існує проблема компетентності журналістів і експертів. Ті події треба, по-перше, розглядати з позиції причинно-наслідкових зв’язків. По-друге, треба усвідомлювати, що у СБУ був свій комплекс завдань, а у МВС свій. А звідси витікають і сфери прав та обов’язків. Тодішні представники МВС намагаються відповідальність за здачу будівлі СБУ спихнути на мене. Є Закон про СБУ і Закон про міліцію, а також статті Кримінального кодексу. У СБУ немає функцій ліквідації масових заворушень та недопущення захоплення адміністративних будівель. За це відповідало МВС.

 Олег ЖИВОТОВ:  — Перший посил був ще 9 березня, коли трапилось перше захоплення ОДА. Зверніть увагу на одну деталь — перед ОДА тоді було багато міліції, і «Беркут», і підрозділи ВВ. На відео зафіксовано, як полковник розмовляє по телефону, потім дає команду і міліція розсувається. Після цього натовп заходить до будівлі ОДА.

 О.П.:  — Нагадаю, що блокування СБУ траплялись кожну суботу і неділю. Звичайно, ми просили допомогу у міліції про забезпечення безпеки. Для цього існують операція «Хвиля» по недопущенню масових заворушень і «Фортеця» по захисту адміністративних будівель.

 В.Т.:  — Представники МВС кажуть, що від СБУ не було заявки на охорону об’єкта будівлі СБУ. 

О.П.: — Нехай покажуть хоча б один закон, який для цього вимагає такої заявки.

О.Ж.: — Згідно з усіма діючими внутрішньовідомчими актами СБУ, у випадку будь-якої загрози біля будівлі СБУ, наша чергова частина інформує УМВС області. Ми їх поінформували і вони нам надіслали 70 бійців внутрішніх військ. Ми додатково поінформували, що нам цього недостатньо, адже мітинг збільшується. Я телефоную особисто прокурору Стосю Сергію Петровичу, щоб той вплинув на голову УМВС, який не хоче реагувати на наше прохання. Про можливість масових заворушень Гуславський знав заздалегідь. Наші офіцери в СБУ не навчені захисту від масових заворушень. У нас для цього навіть не було спецзасобів.

В.Т.: — До речі, щодо зброї. В СБУ була зброярня. Що ж з нею таки трапилось?

О.П.: — Зброю туди ніхто не звозив. Там зброя знаходилась ще з радянських часів. Але треба розуміти хто є суб’єктом застосування спецзасобів. Це прописано в законі «Про міліцію» і суб’єктом застосування спецзасобів СБУ не є. Ми не мали права застосовувати навіть резинові дубинки чи «черемху». Контррозвідник, який бігає і стріляє з пістолета, це все для художньої літератури.

В.Т.: — До втечі Януковича в Хмельницьку була ситуація спроби захоплення будівлі СБУ. Тоді були постріли в бік натовпу і одна жінка навіть постраждала...

О.Ж: — Як встановило слідство, співробітники СБУ тоді не стріляли в натовп. Вони стріляли мимо. І тому невідомо, насправді, хто саме стріляв в натовп. Але давайте згадаємо штурм Львівського СБУ, коли будівлю спалили. В Івано-Франківську захопили зброярню і секретні документи. Донецьке СБУ захоплювати тричі. У всіх цих випадках ніхто в натовп не стріляв.

О.П.: — Важливо відмітити, що серед натовпу дійсно було багато простих людей — бойовики знаходили серед них і прикривались ними. Це була дуже продумана спецоперація. Більш того, через дорогу був парк і гуляли матері з дитячими колясками. Застосування зброї в цій ситуації було неможливим. Ви гадаєте у мене не було дилеми чи застосовувати силу? Була. Але треба було робити все і по закону, і з врахуванням багатьох інших чинників. Не треба також забувати, що пролиту кров чекала РФ. Для них це був би привід для вторгнення тих частин, які вже стояли на кордоні.

О.Ж.: — До речі, штурм СБУ 6 квітня 2014 року лідерами сепаратистів не планувався. Після того як Рельке закликав до збройного повстання, був дзвінок з ФСБ — ніякого повстання! Це називалось «м’яка баня», адже інші регіони ще не були готові до такого розвитку подій...

В.Т.: — Путін, за інформацією розвідки, сказав, що йому потрібні були 10 областей України.

О.Ж.: — Так. І тоді по трьом каналам від спецслужб РФ всім цим ватажкам прийшов наказ вийти організовано в центрі міста Луганська біля пам’ятника Шевченку і потім пройтись колоною. Все. Ніяких захоплень СБУ чи інших будівель. Ми, в свою чергу, прийняли рішення згаданих ватажків арештувати, адже вони надавали інформацію РФ про наші військові частини. Це не сепаратисти були, а зрадники Батьківщини, які не просто виступили проти офіційного Києва, а працювали на ворога, на окупанта з метою відторгнення частини України на користь РФ.

В.Т.: — За деякими матеріалами 13 квітня 2014-го визнається як вторгнення в Україну російського ГРУ та інших російських спецслужб. Але ж я сам дуже добре пам’ятаю, що серед тих, хто потрапив до будівлю СБУ в Луганську, були військові, які зовсім не виглядали як дилетанти.

О.П.: — Російські спецслужби працювали в Україні до того. Але треба також усвідомлювати, що було багато тих співробітників СБУ, які за часів Януковича вимушені були виконувати наказ. Це торкається, зокрема, і МВС. Як наслідок, коли змінилась влада, була дуже неприємна ситуація — суспільство дивилося на субушників як на зрадників, а вони по суті такими не були, адже далеко не всі виконували злочинні накази. На жаль, цю тему вміло використали саме проросійські сили і російські спецслужби. Всі ці моменти треба вивчати і усвідомлювати. Інколи гірше таких людей є ті, хто фарбуються під патріотів і при цьому вдало вписуються в формули російських провокацій. Нашим завдання було — стабілізувати ситуацію. В 2005-му році я був призначений головою Управління СБУ в Донецькій області одразу після помаранчевого Майдану. Дуже була складна ситуація зокрема зі спробою створення так званої «Донецько-Криворізької республіки», але ми справились, адже тоді до нас дослухались нагорі...

В.Т.: — Тобто в 2014-му нагорі до вас не дослухались?

О.П.: — Катастрофа, яка трапилась в 2014-му році в Україні, системна. Я можу сказати, що ми докладали в Київ, що може трапитися те, що потім реально сталося. Нам дійсно потрібна була підтримка, але ми її так і не отримали. Це торкається, в тому числі, і того періоду, коли мене призначили головою Штабу АТЦ по звільненню будівлі СБУ. Операцію по звільненню будівлі СБУ просто саботували. Але це вже окрема історія.