Оцінить різницю

Президент Володимир Путін у щорічному посланні до Федеральних зборів заявив про необхідність створення на Далекому Сході і в Східному Сибіру особливих центрів випереджального економічного розвитку.

«Для нових підприємств, розташованих у таких територіях, мають бути передбачені п’ятирічні канікули з податку на прибуток, ПВКК, за винятком нафти і газу — це прибуткові галузі, податку на землю, майно, а також, що дуже важливо для високотехнологічних виробництв, пільгова ставка страхових внесків», — пояснив президент.

Показово, що в Україні з такими ідеями виступили набагато раніше. Її автором 2002 року був секретар РНБО України Євген Марчук. Розроблена ним стратегія передбачала створення в масштабах країни так званих соціополісів, під якими малася на увазі нерозривно пов’язана з певною територією соціально-економічна структура, яка формувала принципово нову, соціалізовану економіку з особливим правовим статусом. Вона повинна була поєднувати в собі переваги вільної економічної зони інтелектуального типу з комплексною стратегією випереджального економічного, гуманітарного і соціального розвитку.

Цю ідею навіть почали реалізовувати на практиці. Ще десять років тому в м. Рені (Одеська область) започаткували пілотний проект із втілення ідеї соціополісу у вигляді «цифрового» міста.

«Я підтримав ідею Марчука, тому що вважав і вважаю її прогресивною і правильною, — говорить в інтерв’ю «Дню» міський голова Рені Сергій Колевич («День» № 239 за 5 січня 2013 р.). Реалізувати вирішив одну зі складових теорії соціополісу — «цифрове» місто. По-перше, застосування цієї моделі дозволило вирішити найголовніше питання — забезпечити енергетичну безпеку міста. По-друге, вирішили проблему з опаленням. Третє досягнення в рамках реалізації ідеї соціополісу — приватизація житла».

«Незважаючи на всі успіхи, реалізувати вдалося не все, — продовжує мер. — Насамперед заважає корупція. Корупція — це гальмо всього. Друге — ручне управління бюджетом, від якого страждає вся країна. Крім того, щоб зрушити ідею соціополісів, необхідно, щоб в уряд прийшло 10-20 Бальцеровичів або хоча б один прем’єр Бальцерович, які запустять непопулярні реформи в країні і доведуть їх до кінця».

Проте «Десятирічний досвід показав, що соціополіси допомагають вирішувати хворобливі питання (такі як, наприклад, впровадження індивідуального опалення) насамперед маленьким містам, — говорить Колевич. — На мій погляд, ідея створення соціополісів має лягти в основу концепції розвитку малих міст України».

На жаль, такі приклади не набули широкого поширення в Україні. У чому причина? Чому сьогодні росіяни взяли на озброєння прогресивну ідею, а Україна, маючи давно таку можливість, не використала шанс? 

«В Україні, як і в Росії, це дуже важко зробити, тому що влада є надто централізованою, — коментує «Дню» директор центру «Інститут міста». — Якби реальну владу мали мери міст, то вони могли б запрошувати інвесторів, створювати їм всілякі податкові пільги, залучати до проектів різні джерела, але зараз все це вирішується через центр. А досвід показує, що без хабарів такі проекти не проходять. Єдиний виняток можуть становити якісь локальні маленькі проекти з прямим залученням коштів громади та міжнародних донорів. Проте вони не створюють погоди і того сприятливого клімату по всій країні. Сама ідея зрозуміла, вона гарна і правильна — давати певному регіону поштовх, робити якісь преференції. Але і в Україні, тим більше десять років тому, і в Росії зараз дуже складно реалізувати такі прогресивні ідеї».