Перед виборами ліві роз`єднуються, щоб збільшити свої шанси на перемогу
Створення Соціалістичною та Селянською партіями виборчого об`єднання "За правду, за народ, за Україну!" підвело риску під реструктуризацією лівої частини політичного спектру України.
Неприєднання комуністів до виборчого об`єднання соціалістів і "селян" є цілком логічним і випливає вже з самого визначення новоутвореного блоку як лівоцентристського.
Ліві сили об`єктивно не зацікавлені в утворенні єдиного блоку на парламентських виборах. Таке об`єднання зменшить їх електорат, відштовхуючи як прибічників "демократичного соціалізму", так і прорадянськи налаштованих ліворадикалів. Формування ж двох самодостатніх виборчих блоків дасть лівим змогу розтягти фронт свого політичного впливу, охопити ним значно більші верстви населення, не лише зібрати голоси традиційного лівого електорату, а й відібрати їх в інших політичних сил.
Зсув Соціалістичної та Селянської партій у бік центру - це практично вторгнення на політичне поле блоку "Міст" та Аграрної партії України. У разі, якщо об`єднання "За правду, за народ, за Україну!" ствердиться як лівоцентристське, а особливо якщо до нього увійдуть Партія праці, УПС, ГКУ та якась частина соціал-демократів, про що говорилося на прес-конференції лідерів об`єднання, і "Міст", й АПУ фактично будуть розтягнуті між соціалістами та народними демократами. Схожа ситуація була в Росії перед виборами Шостої думи, коли блок Івана Рибкіна, який задумувався як потужна лівоцентристська сила, розвалився внаслідок "конструктивізації" КПРФ і розбіжностей між самими соціал-демократами.
Водночас поділ лівого руху на дві політичні течії дає змогу комуністам радикалізувати свої позиції, жорсткіше наголосити на тому, про що соціалістам узагалі не вигідно говорити, побудувати виборчу кампанію суто на "класичних" гаслах - реінтеграція республік СРСР, зупинення приватизації, пріоритет державної та колективної власності, до яких неодмінно додасться боротьба з розширенням НАТО. Це дозволить КПУ й консолідувати власні лави, робота над чим почалася відразу ж після прийняття "антинародної Конституції", і практично усунути з української політичної сцени Союз комуністів, Партію комуністів (більшовиків), ВКПБ й інші ліворадикальні організації.
Така стратегія подвійного тиску збільшує шанси лівих здобути перемогу, якщо не абсолютну, то хоча б відносну, на парламентських виборах. Свіжим прикладом переваг такого підходу може слугувати успіх соціалістів і комуністів у Франції, які йшли на вибори окремо, а перемогли разом.
Говорячи про розстановку лівих сил в Україні, неможливо не згадати й особистісний аспект. Олександр Мороз сьогодні не має конкурентів серед політиків лівої орієнтації. Однак до останнього часу не мав і власної потужної організації. Створення ж спільного з "селянами" виборчого об`єднання дає певною мірою унікальне в пострадянській історії поєднання яскравого лідера з відносно потужною партійною структурою. Показовою в цьому плані була прес-конференція голів СПУ та СелПУ, що фактично являла собою діалог Олександра Олександровича з журналістами. Петро Симоненко має беззаперечне лідерство в компартії, але навряд чи може на рівних конкурувати з О. Морозом у змаганні за право очолити ліві сили.
Поява блоку "За правду, за народ, за Україну!" практично завершила первинну розстановку політичних сил напередодні парламентських виборів. Основні гравці вже зайняли позиції, заявили про свої претензії на владу. Восени, звичайно, буде внесено певні корективи, і політичний спектр України вималюється рельєфніше. Однак уже сьогодні можна з упевненістю стверджувати: основна боротьба в березні 1998-го відбуватиметься за принципом "два на два" - соціалісти й "селяни" в союзі з комуністами проти народних демократів та Руху.
