Переоцінка смислів

79-та аеромобільна бригада з Миколаєва — один із найчастіше згадуваних у ЗМІ підрозділів Збройних сил України. Декілька тижнів увагу громадськості було прикуто до долі миколаївських десантників, які разом із бійцями 51-ї і 72-ї бригад потрапили під шквальний обстріл у районі містечка Ізварине Луганської області. Вогонь вівся з двох сторін — з боку проросійських терористів і безпосередньо з Російської Федерації. 7 серпня Збройним силам України вдалося вивести бригади з оточення, а вже 8 серпня мешканці Миколаєва зустрічали бійців 79-ї ОАЕМБр як героїв.

♦ Минулого тижня, перебуваючи в Миколаєві, бійців відвідав також Президент Петро Порошенко. Він високо оцінив вклад десантників у визволення багатьох територій Донецької та Луганської областей від терористів. Порошенко зазначив: «Саме на вас, десантників, лягло основне завдання і основна відповідальність за визволення українських міст. Десантники завжди виконують найважливіші, найскладніші завдання». Президент також заявив, що він і весь український народ завжди пам’ятатимуть героїзм тих, хто віддав життя за Україну. Порошенко підкреслив необхідність досягнення єдності українського народу для досягнення миру: «Ми маємо бути єдині, як ніколи. Ніхто, окрім нас! — Підписуюся під кожним словом цього девізу аеромобільних військ».

♦ Напередодні «День» поспілкувався з миколаївськими десантниками про те, як війна змінила їхнє уявлення про Україну, про обов’язок і про самих себе.

Військові признаються: агресія Росії, війна на Донбасі та активна матеріальна і моральна підтримка звичайних українців повністю змінила їхнє ставлення до власної країни і до своїх співгромадян.

«Стосунки з країною і з людьми у мене, як у військового, складалися погано: я отримував зарплату лейтенанта — 700 грн, винаймав помешкання за 900 грн, а мої батьки допомагали мені матеріально, — розповідає «Дневі» капітан, один із командирів 79-ї бригади, який не захотів називати свого імені. — І ще півроку тому мені було все одно: країна була в руїні, проходили акції протесту, які я не підтримував». За словами капітана, раніше у людей не було пошани до армії, Збройних сил — про них навіть не думали і не згадували. «Не було розуміння, що ти повинен годувати свою армію, якщо не хочеш годувати чужу. Окрім того, багато років ЗСУ ніхто нічим не забезпечував, ніхто їм нічого не давав — лише розтягували і розкрадали», — ділиться військовий.

♦ Як розповідає боєць, його погляди і ставлення до України, її громадян і російських сусідів змінилися, коли РФ почала вторгнення до Криму і воєнні дії на Донбасі. «Спочатку, коли розпочалася анексія Криму, я не міг зрозуміти, чому Росія — братній народ на нас нападає? — розповідає командир одного з підрозділів 79-ї бригади. — Але коли наша бригада почала зазнавати найбільших втрат, я зрозумів, що це все через дії РФ: їхня артилерія, їхні солдати, їхня розвідка. Я вантажив тіла своїх товаришів по службі, які загинули після обстрілу російськими «Градами»: ми стояли обличчям до противника, а нас «накрили» з гармат. Після всього цього ми зненавиділи російську армію».

 Зараз, коли до нашої країни вторглися солдати іноземної держави, переоцінка сенсів понять «Україна» і «незалежність» сталася не лише в простих громадян, але й у солдатів, які на передовій зони АТО роблять найбільший внесок у відстоювання цих сенсів. Бійці Національної гвардії і Збройних сил, долаючи всі складнощі та труднощі, готові відстоювати синьо-жовтий прапор, віддаючи свої життя в ім’я свободи Української держави. І сьогодні держава та політики повинні також зробити переоцінку, що для них означає українська армія, хто для них українські військові, які ціною свого життя захищають суверенітет країни

«Зараз уже справа вже не в зарплатні чи якихось благах — річ у тім, що люди обернулися обличчям до військових, — продовжує миколаївський десантник. — І хай ми в дуже складному становищі, але через цю війну всі починають один одного цінувати, підтримувати, і ми стаємо патріотами своєї країни, яка 20 років просто вмирала. Я хочу, щоб люди поважали свою країну, щоб інші держави почали поважати Україну — навіть через військових, яких раніше не сприймали».

♦ Побувавши в бою, капітан 79-ї ОАЕМБр сформував і своє уявлення про нову українську армію. Десантник стверджує, що всі українські військові, у тому числі й російськомовні, з якими він воював на Донбасі, готові захищати Україну до останнього. Те ж саме стосується бійців «Альфи» та УДО, які після всього того, що відбувається хочуть відбудовувати свою державу. «Правильно говорять, що майбутнє — за офіцерами нижчої та середньої ланки, бо зараз вони воюють і виносять армію на своїх плечах, — роздумує співбесідник «Дня». — Бійці й армія в цілому зараз набирають обертів. Мої солдати на полі бою здійснюють велику кількість справжніх подвигів. Організовувати бойову підготовку і забезпечення армії зараз може лише та людина, яка бачила своїх загиблих бойових товаришів, брала участь у бойових діях, дивилася, як краще окопатися, стрельнути або зробити засідку. І зараз ці люди — в молодшому й середньому офіцерському складі», — розповідає десантник. За словами бійця 79-ї бригади, «нинішні генерали, які сидять ще з часів СРСР, ніколи не воювали — вони лише розкладають обстановку і висмоктують із армії останнє». «Можливо, деякі з них служили в Афганістані, але ті старі «афганці», які зараз пліч-о-пліч зі мною воюють на Донбасі, говорять, що там такого не було», — закінчує капітан.

♦ У питаннях армії з ним згоден і інший військовий — старший солдат 79-ї аеромобільної бригади (також не захотів називати свого імені). Він вважає, що в українській армії є грамотні командири, але явище «паркетних генералів» нікуди не поділося. «Саме їх потрібно з керівних посад прибрати і, оскільки це можливо, заміщувати бойовими офіцерами, які пройшли через війну на Донбасі, — розповідає десантник. — Тими офіцерами, з якими ми пліч-о-пліч стояли і воювали, які на власній шкурі все випробували — так само як рядові солдати не їли, не пили і не спали. Природно, у них так само змінилося ставлення до України, і красти в оновленій українській армії вони не будуть».

♦ Так само, у солдата дуже сильно змінилися погляди на Україну та Росію, коли їхній підрозділ перекинули в «гарячі точки», де їм довелося зіткнутися з вторгненням російських збройних сил: «Я за національністю росіянин і всі мої родичі мешкають у Росії, — розповідає десантник. — Як і багато інших, я вважав, що росіяни нам братній народ. Але зараз мої погляди стали повністю протилежними. У Росії виросла диктатура  в особі «товариша Путлера», який прагне зібрати в купу держави колишнього СРСР і знову закрити їх залізною завісою. А люди, які сидять у російській глибинці і дивляться «зомбоящик», через свою неписьменність, недалекоглядність або ще щось, неспроможні реально оцінювати ситуацію і готові сприймати будь-яку брехню про нас. І як далі з ними спілкуватися я не знаю», — ділиться боєць.

За словами десантника 79-ї бригади, після всього, що йому довелося пройти на передовій у зоні АТО, погляди на власну державу і співгромадян він також змінив. «До нинішніх подій Україна для мене десь просто існувала, кожен жив сам по собі і задовольняв свої меркантильні інтереси, — ділиться солдат. — Хоч я ніколи не брав активної участі в політиці, але все від мене залежне я завжди робив — ходив на вибори, і мені не було байдуже, хто перебуває при владі. Але спочатку все ж таки потрібно було поринути в цю війну, щоб розпочати переосмислювати, що для мене означає Україна, і що для мене бути українським військовим. Це моя рідна земля, я тут народився, і стоятиму за неї до останнього».

♦ Як розповідає військовий, для нього показовим є те, як люди стали ближчими, коли над Україною нависнула військова загроза: «Зараз видно, що люди об’єдналися — щодо тієї ж армії. Збройні сили розтаскували і грабували протягом багатьох років, і коли б не люди, волонтери, невідомо чим би це все закінчилося. Їм за це наша велика шана. Завдяки всьому цьому, я і всі мої товариші по службі готові стояти на фронті до кінця».

Таким чином, зараз, коли до нашої країни вторглися солдати іноземної держави, переоцінка сенсів понять «Україна» і «незалежність» сталася не лише в простих громадян, але й у солдатів, які на передовій зони АТО роблять найбільший внесок у відстоювання цих сенсів. Бійці Національної гвардії і Збройних сил, долаючи всі складнощі та труднощі, готові відстоювати синьо-жовтий прапор, віддаючи свої життя в ім’я свободи Української держави.

♦ І сьогодні держава та політики повинні також зробити переоцінку, що для них означає українська армія, хто для них українські військові, які ціною свого життя захищають суверенітет країни. І початися це має з надання матеріально-технічного забезпечення, соціальних гарантій і зміни вищої ланки військового командування — так виглядає рецепт від рядових українських військових.