Перевести стрілки, мабуть, не вдалося

УЧАСНИКИ ЗАСІДАННЯ

При проведенні бліц-опитування серед учасників засідання, виявилася дивна закономірність: ті з опитаних, котрі критично оцінювали ситуацію, навідріз відмовлялися себе назвати. Мабуть, спрацював природний інстинкт самозбереження в умовах психологічного натиску з боку уряду. Наводимо два найбільш характерних висловлювання.

Анатолій В.:

— Те, що тут відбувається, можна назвати сталінізмом у дії. Якщо й далі проводити історичні паралелі, то навіть Чингісхан не чинив такого свавілля під час збору данини. Методами, якими діє прем’єр, можна досягнути тільки короткочасного ефекту — не більше. Адже проблема зовсім не в тому, щоб силовими методами вибивати необхідну суму. Грошей немає, тому що стоїть виробництво, немає збуту продукції, зерна.

Микола ЛУЖСЬКИЙ, керівник агрофірми ім. Островського (Маньківський р-н Черкаської обл.):

— Вважаю, що перший день роботи був плідним. У країні виникла складна ситуація, і щоб уникнути соціального вибуху, потрібне вживання таких заходів. Хоч би як там було, всім важко, основну увагу все-таки належить приділити пенсіонерам, щоб вони одержали пенсії. Заходи, до яких вдався прем’єр, дозволили нам цілеспрямовано попрацювати, подумати над тим, які ще резерви є. Прямо в «Україні» за рахунок держави був організований телефонний зв’язок з усіма куточками країни. За минулу добу була проведена велика робота. Наприклад, тільки в нашому районі в рахунок недоплати було продано 3 тис. тонн зерна. Звичайно, цю проблему можна вирішувати й іншим шляхом, але в цьому випадку час уже не чекає.

ДИРЕКТОРСЬКИЙ КОРПУС

Микола ПОПОВ, заступник голови правління ВАТ «Сумське обласне підприємство автомобільного транспорту»:

— Особисто мені не зрозуміло, на що розраховував пан Пустовойтенко, погрожуючи взяти в заручники директорів підприємств-боржників. Якщо серед них у залі Палацу «України» і справді були ті, хто зумисне ухиляється від сплати податків, то ними давно повинні були зайнятися підвідомчі прем’єру служби. Але ж отой наспіх зібраний один-єдиний мільйон красномовно свідчить про сьогоднішню платоспроможність підприємств.

Олександр МАХМЕДОВ, президент АТ «Діком»:

— Як помічник прем’єра, можу сказати, що в нинішніх умовах виконавчий апарат вимушений щось робити. Вибирати ж заходи, які застосовуються, — право уряду. Як економіст, точно можу сказати, що вибрані прем’єром заходи сьогочасні і стратегічно абсолютно нічого не змінюють. Я чудово знаю фінансове становище українських підприємств, яких до сьогоднішнього стану привела, між іншим, сьогоднішня політика держави. Тому що саме вона спровокувала перехід підприємців у необкладувану податком «тінь».

Заступник генерального директора зовнішньоекономічної корпорації «Важмашімпекс» Євген КОЗИК:

— Гадаю, що великого ефекту від цього не буде. Зате певні політичні дивіденди, можливо, будуть отримані: влада, мовляв піклується про народ, про пенсіонерів. Ніяких істотних економічних ухвал там прийнято не було.

Олексій КОЛПАКОВ, голова правління Луганського акціонерного товариства закритого типу «Зліт»:

— На другий день після подій у Палаці «Україна», о 15 годині я отримав телефонограму з міської податкової інспекції, якою мене зобов’язували до 19 години того ж дня погасити заборгованість за недоплату до бюджету. Це викликало подив із багатьох причин. Найголовніше, що заборгованості в цій частині підприємство не має, ми її погасили ще місяць тому. Крім того, навіть якби ми хотіли провести якісь банківські розрахунки, то не змогли б цього зробити, позаяк операції в цій установі можна робити лише до 13 години. Тепер я повинен надати в податкову інспекцію купу довідок, доводячи, що я, перепрошую, не верблюд.

Що ж виходить? Президент у нас хороший, уряд хороший, а промисловці довели країну до економічного занепаду? Стрілки знову переводяться на нас і зрозуміло чому — наближаються президентські вибори, а Леоніду Кучмі, мабуть, дуже хочеться залишитись у своєму кріслі.

ПОЛІТИКИ

Народний депутат Олександр ЛАВРИНОВИЧ (із чорноморського пляжу):

— По-перше, це свідчення повної безпомічності влади в Україні. По-друге, потрібно відзначити повну правову безграмотність вищого державного керівництва. По-третє, в нас уже досить послідовно починає культивуватися культ беззаконня. Цей факт свідчить про те, що абсолютно не працюють економічні механізми, які б створювали умови, за яких нікому в голову не приходило б, що можливо не сплачувати податки чи обов’язкові платежі. Якщо керівник виконавчої влади когось затримує в залі, то він перебирає на себе функцію, яка належить сьогодні тільки органам прокуратури та органам внутрішніх справ. І по-четверте. Коли в державі регулярно робляться подібні кроки, то люди бачать, що для вищих посадових осіб не існує писаних законів. Питання: яким чином вони можуть вимагати від громадян, щоб вони жили за законами?

Олександр КЕЛИМ, заступник голови Полтавської обласної організації НРУ:

— Ідіотизм важко коментувати.

Ігор ЧЕКАЛЕНКО, голова Черкаської обласної організації СДПУ(о):

— Засідання Кабміну чимось нагадувало кадри з відомого кінофільму «Щорс», де Боженко викотив на сцену кулемета й розпочав збір коштів на благо революції. Наступного дня після оголошення ультиматуму Пустовойтенка відбулося розширене засідання колегії Черкаської облдержадміністрації, на якій її глава Анатолій Даниленко поставив перед керівниками міст і районів жорстку вимогу: до 10 вечора погасити 30% заборгованості перед Пенсійним фондом і 20% — перед держбюджетом. Від сільськогосподарських виробників вимагалося «латати дірки» зерном. Агонізуючій вертикалі виконавчої влади явно забракло сил скористатися «формами та методами» для відбирання хліба, якими послуговувалися червоноармійці під час продрозверстки. Негативно сприйняли «ініціативу» Кабміну і промисловці. Працівники Черкаського консервного комбінату, налякані «тимчасовим затриманням» свого директора Миколи Лазоренка в Палаці «Україна», стверджують: «З нас немає чого здерти».

АНАЛІТИКИ ТА ПОЛІТОЛОГИ

Мирослав ПОПОВИЧ, член-кореспондент НАН України:

— Акція «полонення директорів» головою уряду в Києві просто не вкладається в свідомість. Почувши про це, я не знав плакати чи сміятися. Справді, в політичній історії (правда, я не знаю всіх деталей щодо африканських країн) — це геть безпрецедентний випадок. Сприймаєш його відразу як курйоз, але, подумавши, звичайно, вгадуєш за ним серйозну і зовсім невеселу симптоматику. Річ у тім, що факт цей свідчить про неграмотність, некомпетентність і неповагу до законів насамперед у вищих ешелонах влади. Він демонструє тотальний брак політичної культури. Популістський характер «урядової акції» не викликає ані найменшого сумніву. Прем’єр-міністр був, напевно, свідомий свого вчинку і розраховував на підтримку «широких верств населення». Зрештою, передбачаю, він не помилився — в країні з низькою політичною культурою — сила-силенна людей, які вважатимуть цей вчинок нормальним, ба навіть благородним. Звісно, не завдавши собі клопоту замислитися не лише над законністю ультиматуму директорам, а й над справжніми причинами заборгованості уряду пенсіонерам й бюджетним працівникам.

Микола ШУЛЬГА, заступник директора Інституту соціології НАН, доктор соціологічних наук:

— Це адміністративний прийом із минулого, причому з одноразовим короткочасним ефектом. Крім того, заподіяно чергового удару передбачуваності й цивілізованості влади. Коли можна отак узяти й «посадити» в залі понад дві тисячі керівників, то що ж тоді можна зробити з пересічними громадянами? Наш, і без того невисокий міжнародний авторитет, тепер набрав ще й комедійного відтінку. Можливий позитивний ефект продемонстрованої «винахідливості» не йде ні в яке порівняння зі шкодою для іміджу держави.

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського інституту політичних досліджень і конфліктології:

— У рамках існуючої адміністративної системи добитися виконання прийнятих рішень не вдається. Така спроба надати «другого дихання» цій системі має два боки. Перший — іміджевий. Ідея диктатури влади над апаратом (не над суспільством, а над чиновниками) — це дуже перспективний імідж. Населення либонь бачить, що за всіх нинішніх труднощів, директори й місцева влада живуть нормально. Зрозуміло, що такий імідж можна реалізувати лише за відповідної розкрутки. Що-небудь про змістовний бік справи сказати важко.

Микола ТОМЕНКО, директор Інституту політики, кандидат історичних наук:

— Обіцянки погасити заборгованість по пенсіях та зарплатах є в усіх щорічних зверненнях Президента. Епізод в «Україні» свідчить про неспроможність виконавчої влади виконати свої обіцянки правовими, конституційними методами. Це чітка ознака вже серйозної політичної імпотенції. Для влади соціально-політичний ефект цього заходу може бути подвійним. Частково позитивним — за умови ефективного доведення до масової свідомості підконтрольними ЗМІ «турботи про пересічних громадян». Тим часом держапарат і директори, переконаний, такого поводження з собою не подарують. І коли щодо апарату таку лінію «тотальних нарад» буде продовжено, то, думаю, команда Кучми матиме серйозні проблеми з роботою директорату й чиновництва на президентських виборах.

ГРОМАДЯНИ

Марія ЧАЙКА (Львів):

— Правильно Пустовойтенко робить. Треба нарешті навести порядок з тою бандою. Ті червоні директори людям зарплату не платять, а собі будинки в швейцаріях будують. Добре їм так. Я б їх взагалі не годувала і води не давала, поки не віддадуть всього, що вкрали. Пенсія? Не знаю, мені платять.

Василь Феофанович, колишній вчитель (Львів):

— Так робити не можна. Це не демократично і в цивілізованому світі так не роблять. Треба міняти закони, щоби заводи запрацювали. По-іншому не можна. А репресіями нічого не доб’єшся.

Продавець морозива (назвалася пані Антоніною):

— Я в таких речах не розбираюся. Якщо уряд щось робить, то, може так і треба.

Сашко, 19 років:

— Так, я бачив це по телевізору, реготав дуже сильно. Це якийсь цирк. І такі люди нами мають керувати. Ні, дякую, я якось сам буду вирішувати свої проблеми, а їхні подачки мене мало цікавлять.

Ігор СУШКО, товарознавець:

— Якщо таке собі може дозволити прем’єр-міністр, то це свідчить про те, що дуже нездорова ситуація в самій державі. У нормальній державі закон стоїть над усім, а тут усе навпаки: закон — на останньому місці.

Валентина МАЗУР, пенсіонерка:

— Це повернення, навіть не знаю в які часи. Це ненормальне явище. Для країни, яка вважає себе демократичною, це ганьба. Як так можна людей не випускати, адже в нас же є якісь засоби впливу: податкові інспекції. Так можна чинити з тими, котрі притягуються до карної відповідальності, — виходить, що їх відпускали під заставу.

Зінаїда МАКСИМЕНКО, безробітна:

— Може, і треба закривати цих керівників, щоб з них вичавити якісь гроші, раз вони самі не платять. Із другого боку, а якщо в них цих грошей немає, щоб навіть людям на місцях зарплату виплачувати?

Михайло КУДРІН, журналіст:

— Правильно вчинив Валера. Так їм і треба, тварюкам. Тільки треба було їх тримати там мінімум 24 години і не годувати. Може, тоді-то вони і віддали б усе накрадене.

PS: Як повідомив кореспондента «Дня» Аллу АНТИПОВУ інженер Рубіжанського АТ «Барвник» кандидат хімічних наук Володимир ЙОСИП, у розширеному засіданні Кабміну брав участь новий гендиректор «Барвника» Олександр Войтюк, призначений на цю посаду 4 серпня. Під час засідання 48-річний керівник так розхвилювався, що його серце не витримало. Медики, приїхавши, встановили обширний інфаркт. Олександра Войтюка відвезли до столичної лікарні.