Перевибори як засіб від політичної лихоманки
Відомо, що правильна постановка діагнозу — ключ до лікування будь-якої виліковної хвороби. А якщо хвороба невиліковна, то правильний діагноз значно полегшує перебіг болісних процесів.
Українська політична лихоманка не є винятком. Президент Віктор Ющенко був недалекий від істини, коли зазначив в останньому радіозверненні, що в усьому винна «неадекватна ціна амбіцій деяких політиків». Але наскільки він реально оцінює небезпеку цих амбіцій і чи існує така небезпека взагалі? «Ще раз наголошую — повторних виборів не буде!», — заявив Президент у черговій суботній мантрі для радіослухачів. Але віриться в це дедалі менше.
І не в останню чергу завдяки тим самим амбіціям. Схоже, що політичні гравці починають усвідомлювати роль тієї сили, яку вдихнув у них джин політреформи. Їхні дії та висловлювання чимраз більше свідчать про розуміння власної значущості та свого місця в новій політичній конструкції.
Так, лідер Партії регіонів Віктор Янукович, виступаючи в суботу в Дніпропетровську на зборах депутатів-однопартійців у радах усіх рівнів, заявив, що його партія готова до розпуску парламенту та до нових виборів до Верховної Ради. Крім того, в інтерв’ю журналістам він зробив кілька суперечливих заяв, які лише підтверджують припущення про те, що участь (і неучасть) цієї політичної сили в численних круглих столах і погоджувальних радах не більше, ніж зволікання часу.
Заявляючи, з одного боку, про свою підтримку президентського прагнення до діалогу, лідер регіоналів зазначає, що його партія не має наміру брати участь у голосуванні по жодній із кандидатур спікера та прем’єра, запропонованих «помаранчевою коаліцією». Більше того, на тому ж з’їзді з вуст Віктора Федоровича звучали й більш рішучі нотки із закликами до проведення акцій громадянської непокори, якщо її законні вимоги ігноруватимуть. «Шукаючи шлях до діалогу, ми не погодимося на нього шляхом здачі інтересів наших виборців. Якщо нас не почують, ми повинні бути готові до акцій непокори, на які всіх поведе Партія регіонів», — сказав В. Янукович.
Можна, звісно, розцінювати все це ганяння повітря, як бажання зайвий раз попіаритися в колі своїх соратників, якби не одне «але». Виступаючи з трибуни зборів, Віктор Янукович назвав виниклу ситуацію драматичною. Драматизм її полягає, за його словами, в тому, що жодна з політичних сил не отримала за результатами виборів до Верховної Ради України та місцевих рад явної переваги. Не схоже, що Партії регіонів припала до смаку та роль, яку їм намагаються нав’язати в цій драмі. Але якщо вони не можуть змінити ставлення до ситуації, то чому б їм не спробувати змінити самої ситуації? Тим паче, що кинуту рукавичку, що символізує початок процесу нових виборів, готовий підняти Блок Юлії Тимошенко, який вустами своїх членів явно підштовхує регіоналів до кардинального вирішення ситуації.
Так, на п’ятничному «мозковому штурмі» верхівки цього блоку, було ухвалено рішення не розглядати можливості надання опозиції тих комітетів, на які вона претендує. За словами члена партії БЮТ Дмитра Видріна, «комітети були тим шматком сиру, який влада давала умовній вороні, щоб та не каркала». У зв’язку з цим штаб БЮТ ухвалив рішення запропонувати опозиції створити в парламенті спеціальний контрольний комітет і не погоджуватися на передачу опозиції інших портфелів, крім віце-спікера парламенту, голови Рахункової палати та голови спеціальної контрольної комісії з питань приватизації. «Опозиції треба дати не те, що вона просить, а те, що їй потрібне. Треба давати не Партії регіонів, а інституту опозиції», — наголосив Д. Видрін. У тон йому продовжує Олександр Турчинов, який із приводу зриву позавчорашнього круглого столу заявив: «Я своїм колегам казав, що коли ми хоч якусь поступку зробимо Партії регіонів, то це ті хлопці, які палець беруть, а потім руки як не бувало». Така «принципова» непоступливість свідчить про явне бажання не стільки подражнити регіоналів, скільки сигналізує їм про те, що їхні наміри зіграти у виборний ва-банк отримають розуміння.
Звісно, що публічність подібних месиджів навряд чи здатна підняти настрій «тим хлопцям», які до того ж вважають себе ще й переможцями виборів. І немає жодної гарантії, що в одну прекрасну мить їхній терпець не увірветься. І тоді ніхто не перешкодить їм реалізувати свій варіант пошуку запропонованої Президентом моделі «взаєморозуміння та взаємодії, яка визначить за кожним свою сферу відповідальності і контролю ради єдності та процвітання України».
Цим варіантом цілком можуть стати повторні вибори, реальність яких не така вже й гіпотетична, а дорожнеча для держави не така вже й кусюча. З цього приводу кримський політолог Віктор Харабуга заявив днями в інтерв’ю агентству УНІАН: «Кажуть, що дуже багато грошей піде на вибори, а ви гадаєте, що зараз мало грошей витрачають на всі ці паузи, неузгодження?! Якби вибори відбулися сьогодні, Блок Юлії Тимошенко обставив би «Нашу Україну» остаточно, тому боїться і Президент, бояться і представники «Нашої України» дострокових виборів, і кажуть про економію грошей».
Поки що спроби підрахунку можливих бонусів і втрат у разі перевиборів парламенту будуть ні чим іншим, як ворожінням на електоральній гущі. Але якщо пригадати, що минулі парламентські вибори були, по суті, продовженням президентських, можна з певною часткою впевненості припустити, що нові вибори будуть цілком самостійним процесом. Вони не лише структурують ідеологічні переваги суспільства, здатні призвести до значного коректування майбутнього складу парламенту, а й охолодять деякі гарячі голови тих політиків, які вважають, що, попавши в парламент, уже тримають «бога за бороду». І тому всім страждаючим на синдром «коаліція — опозиція» протверезний душ перевиборів піде явно на користь. Питання лише в тому, чи піде він на користь суспільству? І чи захочуть розчаровані українці знову вибирати?
