Перезавантаження. З тим самим «програмним забезпеченням»?

Хто очолить уряд — актуальне питання сьогоднішнього дня. Про це багато говорять — розкладають політичні пасьянси, роблять прогнози, вираховують підходи. Уже звільнений уряд Азарова, який продовжує виконувати свої обов’язки до обрання нового складу Кабміну, став найдовшим за історію незалежної України. Пропрацював Микола Янович на своїй посаді 2,5 року. Чутки про звільнення супроводжували його впродовж усього головування, але так і не здійснилися. Головною причиною довгого життя Азарова на цій посаді називають вигідність Президентові, адже він був своєрідним балансом серед різних груп впливу владної команди. Дехто навіть говорив про те, що в Януковича немає іншої такої фігури, яка більш-менш задовольняла б усіх. Чи з’явиться вона тепер? Поки, на думку експертів, Азаров залишається одним з основних кандидатів. Як то кажуть: «Старий кінь глибоко не зоре, але і борозни не зіпсує». Говоримо з головою ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив» Ігорем КОГУТОМ.

— Пане Ігорю, яким буде новий уряд, хто може очолити Кабмін?

— Список кандидатур приблизно відомий. Це насамперед Азаров, якого можуть перепризначити на посаду, а також Арбузов, кандидатуру якого активно обговорюють. Не виключено, що можуть кандидувати Тігіпко або Хорошковський. Хоча, зрештою, фаворитами вважають усе ж таки Азарова й Арбузова. Сам уряд суттєво не зміниться, можливо, десь на 30 відсотків: ми вже не побачимо там того ж Лавриновича чи Табачника. Зміни торкнуться кількох принципових позицій — це міністерства юстиції, фінансів, економічного розвитку (Порошенко, найімовірніше, теж не залишиться в уряді). Сьогодні точно можна сказати, що тривають торги, причому дискусія точиться в самій Партії регіонів. Від результатів цих дебатів якраз і залежатиме, хто очолить Кабінет Міністрів.

— Як гадаєте, на що спиратиметься Президент, які підходи, критерії домінуватимуть під час дебатів?

— Сьогодні Януковичем керує головна позиція — президентські вибори 2015 року. А в нього й досі майже немає чим похвалитися. Із чим іти на вибори? Які результати? Тому виключно цей незадовільний стан реформ, іміджу країни і диктуватиме зміни в державі. Можливо, вони будуть кардинальними, якщо справді існує таке розуміння у владному середовищі. З одного боку, там є різні групи впливу. Відомо, що середовище Президента неоднорідне, можна говорити про близькість до самого Януковича та його сина кола так званих молодих реформаторів, які ніби бачать перспективу зміни країни, але часто діють старими методами. Із другого боку, це вже традиційні групи — Клюєва, Ахметова або Льовочкіна, Фірташа. Усі вони між собою змагаються.

— У суспільстві якраз поширена думка, що, хто б там в уряді не змагався, все одно це їхні внутрішні питання, на розвитку країни це ніяк не позначиться. А ви як вважаєте?

— Президентові, якщо він хоче переобратися на наступний термін, треба змінювати не тільки кадрові підходи, а й у цілому критерії в політиці. Хоча в корумпованій країні, де інтереси однієї особи можуть домінувати над інтересами всього суспільства, дуже важко проводити такі зміни. Але Президент повинен мати хоч якусь історію успіху. Поки що за майже три роки керування Януковича, крім якихось інфраструктурних зсувів у рамках Евро-2012 (аеропорти, стадіони), інших досягнень ми не бачимо. Настає дедалі більше корупційних скандалів, законів, політичної поведінки, котрі віддаляють Україну від Європейського Союзу. Хоча для Президента міг бути дуже вигідним і важливим формат розмови з ЄС, але насправді інтереси тих осіб, які перебувають в уряді, і тих, хто має вплив на політику, часто відрізняються від інтересів країни в рамках перспективи євроінтеграції.

— Чи взагалі цікавиться сьогодні суспільство ротаціями в уряді?

— Є дві крайнощі. Є суспільство, де вже усталені правила порядку. Це ліберальне варіант. Суспільство в цьому разі втручатиметься в справи урядовців тільки тоді, коли буде порушено права громадян. Інша ситуація — повна апатія людей. Вони бачать: які б персони не приходили до влади — молоді, професіональні, знакові, від їхньої участі в цій машині нічого не змінюється. У таких випадках громадяни змінюють своє ставлення до ротації персоналій у політиці. Тим більше коли є економічний аспект елементарного виживання людей.

КОМЕНТАРІ

«АРБУЗОВА НЕ МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ ЯК СУПРОТИВНИКА АЗАРОВА»

Євген КОПАТЬКО, директор компанії Research and Branding Group:

— Питання щодо прем’єра Миколи Яновича ще не знято. Деякі експерти говорять, що він цілком може бути новопризначеним на посаду прем’єр-міністра. Претендентів багато, але все залежатиме від політичної й економічної доцільності призначення осіб, які розв’язуватимуть досить важкі проблеми в непростій соціально-економічній ситуації. Тому питання не лише щодо прем’єра, а й щодо команди. Найімовірніше, деякі ротації в уряді стануться, але їх буде спрямовано на посилення: до Кабміну залучать людей, котрі здатні виконувати функції кризових менеджерів, тобто досить швидко і кваліфіковано вирішувати важкі питання.

Я не думаю, що Арбузова можна розглядати як супротивника Азарова, тому що вони обидва — представники влади. До того ж Арбузов нічого не говорив про свої прем’єрські амбіції. Доцільність призначення того чи того кандидата вирішуватимуть Президент і Верховна Рада (затверджуючи цю особу). Але гадаю, що питання подання прем’єра у відставку суто технічне, і його вирішуватимуть так, щоб урахувати інтереси та можливості всіх політичних гравців. Можна говорити в такому аспекті, як журналісти, — про те, хто з претендентів представляє сім’ю, бізнес, владу, опозицію чи якісь інші групи, — але питання призначення прем’єр-міністра розв’язуватимуть з огляду на те, що є вертикаль влади і можливість запропонувати не одну, а кілька кандидатур на цю посаду. Якими мотивами керуватиметься Президент, може вирішувати лише він сам. У політичній практиці Янукович показав, що може ухвалювати досить несподівані й обѓрунтовані рішення. Звичайно, люди, залучені до ухвалення рішення, матимуть свої мотиви пропозиції певного кандидата на посаду прем’єра або тих, хто буде віце-прем’єрами та міністрами. Проте ця влада показала, що вона вміє залучати людей як від влади, так і від опозиції.

«МОЯ ВЕРСІЯ — ЦЕ ТРИКУТНИК: АРБУЗОВ —АЗАРОВ — КЛЮЄВ»

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— Насправді фігура керівника уряду не має принципового значення. Зверніть увагу, коли Президент був на Близькому Сході, то на запитання, хто очолить уряд, він відповів, що це залежатиме від конфігурації більшості в новому парламенті. Хоча ми з вами добре знаємо, що Конституція не передбачає такого способу формуванню уряду і визначення кандидатури прем’єра, вона передбачає те, що Президент вносить кандидатуру на розгляд Верховної Ради. Якщо у Президента не було цієї кандидатури на той момент, то це свідчить про те, що в його адміністрації немає бачення політики — які кроки буде здійснювати ймовірний новий уряд. Також констатуємо факт, що керівництво країни добирає на цю посаду не фахівця, а комфортну людину.

Хто може бути цією комфортною людиною? На поверхні — ніби кандидатура Арбузова. Але є ряд обставин. Арбузов все-таки управлінець нового покоління, як за віком, так і за життєвою школою, досвідом. Обіймаючи посаду прем’єра, він, очевидно, зажадає для себе певних інструментів, механізмів реалізації урядової політики. А ми бачимо за його ініціативи, що це зводиться до закручування гайок, тобто давайте заліземо в валютну кишеню громадян на 15%, або скасуймо гарантії по валютних внесках громадян в комерційних банках. Такі ініціативи говорять про те, що і пан Арбузов не зовсім може бути адекватною кандидатурою в тих умовах, в яких опинилася країна. Відтак, залишається високою ймовірність, що Президент не буде шукати від добра добра і все-таки залишить Азарова на цій посаді. Але може бути і ще одна кандидатура — це пан Клюєв. Знову таки, якщо будуть враховані всі інтереси як президентської родини, так і системних бізнесів, якій є в країні.

Щодо Хорошковського і Тігіпко. Дивність ситуації полягає в тому, що Президент відправляючи прем’єра у відставку, залишив його виконуючим обов’язки, хоча якщо прем’єр і п’ять міністрів йдуть у Верховну Раду, то вони не мали б одночасно бути на двох посадах. Ці люди вже повністю мають перейти у Верховну Раду, а виконуючим обов’язки мав би стати перший віце-прем’єр-міністр Хорошковський. Тому я вважаю, що Валерія Хорошковського наразі на цю посаду не розглядають. Інакше, його вже можна було б призначати в. о., дати йому можливість показати себе з гарного боку і тоді вносити кандидатуру до парламенту. Щодо Тігіпка. По-перше, він перейшов на роботу до Верховної Ради, а по-друге, він грав роль молодого реформатора, але не зарекомендував себе в очах суспільства як адекватний обставинам керівником. Тому, на мою думку, це і не Тігіпко. Отже, моя версія — це трикутник: Арбузов —Азаров — Клюєв.