Підвищення як засіб усунення
Варто, мабуть, нагадати, що підводне тертя призвело, врешті, до привселюдної сутички з обміном заявами прес-центрів ГУВС і прокуратури автономної республіки з приводу обшуку в офісі корпорації "Імперія", де виявився кабінет народного депутата Льва Миримського (начебто колишнього президента цієї "Імперії"). Підозрюваних, яких там затримала міліція, прокуратура випустила. Ті, хто бачив і чув, що і як кричав з цього приводу Михайло Корнієнко, навряд чи мають сумнів щодо реального розташування сил у Криму...
За шість років існування автономії в керівництві кримської міліції було шість начальників. З них п'ятеро змінилися за останні три роки. Гамієва змінив Плюта, якого навесні 1994 року зняв президент Криму Мєшков з автоматниками. Призначений ним армійський генерал Кузнєцов пожив у кабінеті, роблячи зранку зарядку в трусах під власне виконання "Броня крепка и танки наши быстры", потім ледь не влаштував стрілянину, роздавши по райвідділах зброю, щоб чинити опір Києву. Його явочним порядком замінили на прибулого з Києву Чернишова в зв'язку з перетворенням республіканського міністерства на УВС України в Криму. Чернишов напередодні мєшковського "потішного" "ДКНС" з розпуском Верховної Ради Криму у вересні 1994 року дізнався про свою відставку від журналістів, які товаришували з ним, а ввечері його буквально вивезли літаком із Сімферополя - Мєшков разом із київським керівництвом довірили посаду Кириченкові. Кириченко міліціонером не був і не став. Попрацював рік та ще трохи, і його "пішли". Потім восени 1995-го прийшов Корнієнко. Інтелігент, інтелектуал, у минулому журналіст і - професіонал високого рівня, справжній головний міліціонер. Знавці кажуть - непересічне поєднання... Побачивши по УТН та ТСН, що Михайло Корнієнко вже начальником у Києві, зателефонував мій кримський колега: " Аж серце затисло - кого ми втратили. Ні з ким так легко не працювалося. Такі були обопільні повага і взаєморозуміння..."
За ті три роки, що в міліцейському главку йшла чехарда з начальниками, мужніли й міцніли "сім'ї" та "клани". Вони міняли спікерів і прем'єрів. І зросли до такої сили, що Президент мусив мудро відзначити: "У Криму йде безпрецедентна боротьба кланів за владу". Так само мудро Президент допоміг Криму визначитися з владою, довіривши її надійній людині - Анатолієві Франчуку. Чи означає це цілковиту й остаточну перемогу одного з кланів? Зараз іде переділ газового ринку в Україні, ми побачимо і почуємо, в Криму зокрема, багато цікавого...
Й однак, чим викликано зміни в кар'єрі Михайла Корнієнка? Цікаво, що останні три місяці ніхто зі спостерігачів не сумнівався - це от-от станеться. Особливо гаряче обговорювали тему після того, як на прес-конференції начальник ГУВС заявив, що вдаються до скажених спроб, щоб розвалити справу про вбивство полковника міліції Миколи Звєрева. Що за розвал справи гуляють суми і 100, і 500 тис. доларів. "Але ми вистоїмо і доведемо справу до закономірного кінця", - говорив Михайло Корнієнко. Скептики ж стверджували, що не буде в Криму Корнієнка - і справа розвалиться, незважаючи на те, що організатор вбивства і виконавці з "башмаковського" угруповання сидять за гратами. Відомі й замовники, та не "доведені". Прізвища знайомих народних депутатів час від часу з'являються. Справа дійсно дійшла до суду. Але (от цікавий збіг!) Корнієнко за поріг - і справа йде на дорозслідування. Почалося? Чи не виникає питання: кудись мабуть-таки "пригуляли" засвічені півмільйона баксів.
Звичайно, не може бути сумнівів, що міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, порадившись із Президентом, керувався найкращими, найвищими міркуваннями, переміщуючи Михайла Корнієнка у Київ. Хоч не всі з ним згодні. Лідер Компартії, депутат Верховної Ради Криму Леонід Грак, наприклад, вважає: "Це дезорганізація роботи міліцейського відомства в Криму. Не можна зміцнювати ситуацію в Києві за рахунок ослаблення її в автономній республіці, де розвиваються особливо небезпечні тенденції, які загрожують усій Україні. За наявних кримінальних умов і такого рівня корумпованості влади відхід Корнієнка на руку тільки кримінальному світу й корумпованим чиновникам. За всевладності прем'єра в Криму, коли парламент на канікулах, питання, кому це вигідно, має єдину відповідь".
Між іншим, нового начальника ГУВС у Криму так поки що й не призначено. Кажуть, ідуть бої, немає незаперечної кандидатури, не готове, виявляється, "питання". Отже, головне справді полягало в тому, щоб якомога скоріше "прибрати" Корнієнка?
Політолог Олег Хоменок, однак, "не став би на перший план ставити те, що Корнієнко комусь заважав". "Хоч, звичайно, заважав передусім силам, що представляють у політиці тіньовий капітал - його відхід це явно політичне рішення, прийняте під певним тиском". Головною ж Олег Хоменок вважає причину, за якою Корнієнко - "така людина і професіонал", потрібен столиці до виборів - серйозні перемоги на кримінальному фронті, гучні справи гостро потрібні як тло для тепрішньої влади. У Криму було дуже помітно - з приходом Корнієнка "уперше з 1994 року щось зрушило в плані боротьби зі злочинністю не на словах, а на ділі".
"Украй негативне" ставлення висловлюють спостерігачі до факту відходу Михайла Корнієнка... І все-таки, хочеш чи ні, а знову повертаєшся до думки, кому це вигідне? Корнієнко взаємодіяв з місцевою владою, але не стрибав під нею, і за своїм статусом підлеглим не був. Чи потрібен був такий самостійний "силовик" у Криму за нинішніх умов, коли, наприклад, на урочистих зборах на честь Дня незалежності в присутності прем'єра Анатолія Франчука представникові Президента Василю Кисельову, незважаючи на його наполегливість, не надали слова, а спікер Анатолій Гриценко - вища посадова особа Республіки Крим, "не потрапляв" на два кримські виїзди в народ Президента, якого супроводжував Франчук? Доводиться визнати, що за масштабу нинішнього кримського прем'єра не може бути інших голів, які про себе мислять хоч як про "вищих", хоч як про "представницьких" і крапка. І чи треба сумніватися, що єдина влада в Криму, яка реально буде впливати на призначення нового начальника ГУВС - це Анатолій Романович?
Ну, а що ж Президент? Звичайно, це трагедія всіх царів, імператорів, генсеків ЦК і посттоталітарних президентів - вони не все знають. І звичайно, це дурість їхніх народів - пояснювати всі біди саме цією обставиною, писати листи Сталіну і вічно чекати: "вот приедет барин, барин нас рассудит". І генетичне зубожіння так міцно в'їлося, що шість років відносної свободи - не строк, щоб його витроїти.
Будучи продуктом системи, не можу відмовити собі в громадянському праві поінформувати Президента про чергову кримську легенду про черговий літній відпочинк міністра - назвемо його К. - у Криму. Перший випадок рік тому був пов'язаний з тим, що міністр посадив на всю ніч в кутузку депутата, либонь лідера одного формування, не поділивши з ним повітря в одному ялтинському ресторані, який належав цьому лідерові, але давав банкет на честь міністра. Свіжа подія цього року пов'язана з найкращим на ПБК рестораном "Тіфліс", де одне ялтинське відомство хотіло нагодувати міністра обідом. Столи були накрито, спецфорель і спецфазанів приготовано, міліцейська варта чотири години стояла біля воріт. Не дочекавшись, знялась і відбула. А в цей час під'їхала якась група без лампасів і погон. Ресторанна обслуга їх не знала і запропонувала розміститися не в залі, де все ще накрито були столи чекали на високого гостя, а в альтанці. Гості наполягали, їм пояснювали - доти, доки не прибіг якийсь ялтинський вартовий порядку "в милі", але в цивільному, і не з'ясувалося, що та курортного вигляду група, яка прибула на РАФіку, і є міністр К. із компанією. І саме для нього все в залі готувалося. Перед К. всі вибачалися, кланялися, але він образився і, незважаючи на умовляння своєї компанії, гордо пішов. А через час до ресторану набігло близько 20 перевіряючих у погонах і без. Вони краяли "Тіфліс" тиждень. Весь цей час він був закритий.
Так свідчить легенда, яку міліціонери, мабуть, розповіли дружинам, ті - сусідкам, ті - перукарям, ті - подругам і клієнтам, ті - тощо. Так що, де тут правда, де міф - хто тепер розбере. Але Ялта гуде. Цілком серйозно звучать пропозиції вивісити в кожній точці громхарчу портрети гарного, як Нарцис, міністра у формі, у цивільному, у профіль і анфас. Це дешевше, ніж зазнати ризику в розпал сезону бути закритими за найвищим велінням...
А ви кажете - навіщо, чого, чому? Кому вигідно "забрати" Михайла Корнієнка з Криму? Які, по щирості, дрібниці... Щоправда, жорсткий опозиціонер Леонід Грач називає все це "низиною інтересів державних осіб".
Сімферополь
