Подвійні стандарти війни

У вівторок в Мінську відбулась чергова зустріч контактних підгруп щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Мова йшла про політичну, безпекову та гуманітарну підгрупи. Учасник останньої підгрупи Ірина Геращенко повідомила, що основним питанням зустрічі буде «тиск по звільненню заручників». Треба зазначити, що безпекова група в Мінську продемонструвала досить ефективну роботу, результати якої помітні із кількамісячного затишшя. Однак, враховуючи те, що документи Мінська-2, підписані в лютому 2015 року фактично завели алгоритм примирення у глухий кут, політична підгрупа так і не змогла просунутись у принципових питаннях. Перш за все тому, що в Угоді було порушено логіку порядку врегулювання, адже замість того, щоби спершу поставити умови контролю над кордоном українськими військовими і вже потім проведення виборів, цей ключовий нюанс було прописано навпаки. 

У той же час бойовики продовжили вогонь по наших позиціях, використовуючи, зокрема, протитанкові й автоматичні гранатомети. Нагадаємо, що до того такі зустрічі в Мінську паралельно із загостренням ситуації на Донбасі фактично зайшли в глухий кут. Зрозуміло, що виконати домовленості Мінська-2 до кінця цього року нереально. Саме тому обидві сторони висловились за можливість пролонгувати дію угоди, що підписана в лютому. Справді, останні три пункти Мінських домовленостей фактично націлені на руйнацію державності України. По-перше, Україна має під тиском окупанта змінити Конституцію. По-друге, амністувати злочинців. По-третє, фактично легалізувати владу загарбника і бандитів на сході та півдні країни.

Президент Петро Порошенко в понеділок заявив, що в умовах війни держава повинна мати право позбавляти громадянство за сепаратизм. Безумовно, Україна спершу має ставити питання не легалізації бандитів, а позбавлення їх українського громадянства (хто таке мав). Всі, хто «засвітився» не лише в бойових діях, але й всіляко сприяв розвитку сепаратизму на Донбасі та в Криму, мають бути позбавлені прав громадянина України. Але у нас чомусь бандитам обіцяють не лише амністію і вибори на окупованій території, а навіть не позбавляють сепаратистів звань «заслужених» та «народних». До них належать не лише проросійські політики, але й журналісти та представники культури. Наприклад, Андрій Куліков вже відвідував окупований Донецьк і робив мрійливі заяви, щодо «діалогу з Донбасом», а тепер заявляє про можливий новий тур окупованими містами. Нещодавно Сергій Жадан запросив на конференцію в Харків луганську «поетесу» Заславську, яка в своїх віршах оспівувала статеві відносини питання з бандитами і відверто заявляла про ненависть до України. Подібних прикладів вже є безліч. Тоді як щодня військові перебувають під вогнем терористів, київський журналіст Настя Станко переконує, що вбивць на Донбасі не треба називати терористами і треба виключити з ужитку слово «Герої» щодо наших вояк. Така недолуга і цинічна «об’єктивність» доводить, що дехто готує формулу капітуляції під соусом «за все хороше і проти всього поганого», а не діалог зі справжніми донбасівцями, які не зрадили власну Батьківщину.

Такими є подвійні стандарти, різні реалії й цілі. Поки в парламенті регулярно тривають бійки та гризня між начебто «соратниками», які дають ЗМІ їжу для розсмоктування, поки деякі журналісти (в Києві!) фактично закликають визнати терористів «доведеними до відчаю» громадянами, поки Нацгвардія в тилу буде екіпірована в кілька разів краще, ніж ЗСУ, що знаходяться на «пєрєдкє», поки хтось буде заробляти на копанках і «підписах» під потрібними документами, доти і буде тривати ця війна.

Костянтин МАШОВЕЦЬ, координатор групи «Інформаційний спротив»:

— Все залежить від стратегії, яку має розробити військово-політичне керівництво країни. Щодо подвійних підходів. Можливо, у керівництва є якісь особливі домовленості, зокрема і в межах переговорного процесу в Мінську. Керівництво країни хоче вирішити проблему мирним шляхом. Але про багато моментів керівники держави чомусь не хочуть говорити в голос. Результатом такої невизначеності буде збільшення невдоволення населення. Звичайно, це вигідно Путіну і він давно намагається розхитати ситуацію в середині країни. Адже Путіну так і не вдалося вирішити всі свої завдання в Україні воєнним способом. Тому Кремль обрав стратегію заходу в Україну через інші «ходи». Путін все буде робити, щоб українська влада була дискредитована і їй не довіряв народ. Приводом для такого розхитування є політичні суперечки та капітали. Ми ж усі знаємо, що за кожною політичною структурою стоять певні фінансово-промислові групи. Гра на цих суперечностях і є зараз підходом Путіна. І це, безумовно, впливає на хід війни.

Від переговорів у Мінську зараз можна очікувати лише біль-менш чітких планів на завтра. Якщо там не буде відпрацьовано алгоритм примирення з відповідними обопільними практичними кроками, то події можуть піти в «скач». Або конфлікт буде заморожений, або затягування процесу може відбитись негативно на всіх учасниках війни.

Щодо позбавлення громадянства, то я цілком підтримую таку ідею. Треба юридично цю процедуру оформити. Довести, чи брала людина участь у конфлікті. В США є Акт «про захист держави». Людей, які займались підривною діяльністю проти США, позбавляли громадянства.