Показові прочухани в уряді

Відставку віце-прем’єра з ЖКГ і питань регіонального розвитку Віктора Тихонова не можна розглядати лише у вузькому кадровому аспекті. Явним є розпис влади у власному безсиллі: Президент звільняє й тасує підлеглих, які є заручниками ситуації. Реформи стоять, рейтинг правлячої партії падає, а скоро знову мають відбутися вибори...

КРИЗА В ГОЛОВАХ

Звільнення Віктора Тихонова і його заступника Юрія Хиврича (до речі, колишнього мера Єнакієва) знаменують кризу моделі управління Партії регіонів і означають кризу «реформ» влади. ЖКГ є, мабуть, найзанедбанішою галуззю, яку зрушити з місця неможливо навіть за збільшеного фінансування. Змінювати треба саму систему державного управління та економічну модель держави. ЖКГ — плоть від плоті покійної системи радянської соціальної держави. Житловий кодекс, підготовлений Партією регіонів, потрібен для закріплення нової реальності — панування жорсткої неоліберальної практики, за якої держава має мінімальні зобов’язання перед громадянами, зате чітко виконує каральну та перерозподільну функції на користь правлячих кіл. Здавалося, що ввести в дію цей кодекс «безтрепетною рукою» ніщо не заважало. «Регіонали» прийшли у владу з готовими версіями податкового, пенсійного, трудового й житлового кодексів, що демонтували як радянську спадщину, так і пострадянську «перехідну практику». Усе планувалося швидко загнати в жорсткі рамки неоліберальної моделі. Завадили цьому три обставини — податковий майдан, падіння рейтингів Партії регіонів і наближення парламентських виборів.

Влада швидко завела себе в безвихідь. Те, що відбувається зараз, — судорожні рухи та реагування на обставини. Що характерно, проявляти твердість і показову жорсткість Президент почав на тлі начебто сталого соціально-економічного «плато». Протестні настрої в суспільстві зовні вщухли, потенційно залишаючись загрозливою для влади силою, яка, втім, не виливається зараз у форми радикального вуличного протесту. Третього майдану поки не передбачається. Гривня залишається стабільною. Громадяни вчаться виживати в нових умовах Податкового кодексу — і вже відкривають для себе безліч нових лазівок у законодавстві. Корупція зросла в рази, зате тепер чітко відомо, кому й скільки давати. І саме на цьому тлі Кабмін починають стрясати президентські укази. Саме на цьому тлі відбуваються не лише звільнення, а й лунають застереження міністрам гуманітарного блоку— разом з президентською заявою про те, що політичний радикалізм і екстремізм шкідливі й небезпечні. Виходить, Янукович починає усвідомлювати, що держава йде «не туди»?

ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Схоже, що таке усвідомлення дійсно має місце. Тільки не в глобальній, а в частковій формі. Тобто, з погляду глави держави, річ у поганих виконавцях, які або не роблять нічого, або роблять щось не те, або орієнтуються не на тих, на кого слід. Тому звільнення й показові прочухани повинні стати методом постійного контролю над ситуацією. Це повертає Президентові імідж людини, яка управляє всім і контролює все. Нинішні відставки мають показати: Президент пильнує, і він карає недбалих. Усі мають боятися. І точно розуміти, хто їхній прямий і головний начальник, незалежно від місцевої кон’юнктури. Попередження останнім — відставка глави Севастопольської міськдержадміністрації Валерія Саратова.

Головною причиною відставок і «китайських попереджень» першого червневого тижня 2011 року є констатація прикрого факту: державну махину зрушити з місця не вдалося.

Стабілізація шляхом насадження скрізь донецьких кадрів виявилася вершиною реформаторських потуг «регіоналів». Небезпечні соціальним вибухом реформи доводиться відкладати, навіть ціною сварки з МВФ — напередодні виборів жодної «шокової терапії» не буде. Час для неї прогавили, причому спочатку. Зайнявшись розправами над опозицією, місцевими виборами, отримавши перші плоди своїх дій у вигляді податкового майдану, влада прогавила шанс щось змінити в соціально-економічній системі країни. Навіть самі неоліберальні настрої та хижацькі апетити правлячого класу зазнали коригування у зв’язку з реакцією суспільства й відступили перед загальною боязню взагалі не втримати владу. Майбутні парламентські вибори реформи в країні практично унеможливлюють. Залишається лише робити що-небудь частково, звільняти з посад, вирішувати поточні завдання та маніпулювати окремими рішеннями. Так можна протягнути ситуацію в нинішньому вигляді ще рік. А після виборів, з погляду влади, повинні настати чергові «інші часи».

НЕВДЯЧНА «СОЦІАЛКА»

Президент був упевнений — і, загалом, мав право так думати, — що виконавці все ж таки працюють над озвученим ним планом реформ і що на шляху в них — лише тимчасові труднощі. Мабуть, цього разу обсяг критичної інформації зашкалив — і вирішено було явити народові образ суворого й справедливого глави. Президент, звісно, був лише «за». Він був явно знервований, бо зрозумів — його міністри не працюють. Показово, що прочухани в Кабміні почалися зі сфер охорони здоров’я та ЖКГ як найближчих «простій людині». Тому більш ніж ймовірно, що найближчим часом з уряду можуть звільнити й Сергія Тігіпка — як відповідального в цілому за соціальний блок. Його можуть звільнити й у разі, якщо пенсійну реформу все-таки запустять і якщо її відкладуть у довгу шухляду. У першому випадку на нього можна буде звалити недоліки цієї реформи, в другому — пожертвувати без найменшої жалості. Тим паче в разі підвищення виборчого бар’єру.

«ГУМАНІТАРНИЙ» ПОВОРОТ?

Що ж до інвектив Президента щодо міністрів гуманітарного блоку, то вони повинні розглядатися разом із його ж заявою про недопустимість екстремізму. Янукович зрозумів (або відповідна група у найвищих ешелонах дала йому зрозуміти), що провокації в стилі 9 травня та відверта проросійська орієнтація деяких глав регіонів — пряма загроза стабільності, якою так дорожить Президент. Чи означає це відмову від практики розколу країни, яка, здається, тільки-но набрала обертів? Навряд чи. Швидше, це означає, що місцевій владі більше не дозволяється самодіяльність у подібних питаннях. Усе має бути узгоджено з главою держави. Ініціативи на місцях не мають набувати всеукраїнського й, тим паче, всесвітнього резонансу.

Табачнику зробили чергове попередження, але це не означає, що найодіозніший міністр нинішнього Кабміну буде звільнений. Можливо, він належить до групи «безсмертних», окрім віце-прем’єрів Бойка, Колеснікова і Клюєва. Якщо вони представляють основні фінансово-промислові групи й забезпечують баланс сил усередині влади, то Табачник виступає фігурою для демонстрації лояльності Москві, що так необхідно в умовах загострення внутрішньокремлівської битви за владу. Замість звільнення Табачника Президент демонструє регулярну критику Табачника. Начебто міністра контролює, але й при собі тримає.

Окрім згаданої четвірки, решту міністрів можуть у будь-яку мить попросити на вихід. І самого прем’єра теж.

«ХОЧ ЯК СІДАЙТЕ...»

Зрозуміло, поки що модернізованої версії Азарова, безпечної для Януковича в політичному плані, в нього немає. Ідеальною могла б бути людина з оточення Президента. Може, саме цим викликаний лист глави Нацбанку Сергія Арбузова з критикою на адресу Азарова? Хоча все ж Арбузов, навіть в очах Януковича, ще дуже молодий, та й фахівець він вузькопрофільний. Зі складу нинішнього Кабміну це може бути й міністр юстиції Лавринович, до якого у Президента начебто поки немає питань. Навпаки, хороший закон про вибори написав, потрібний і корисний владі. Можуть узяти на прем’єрську посаду й когось із політиків другого ешелону. Наприклад, кого-небудь із губернаторів.

Кастинг на місце Азарова буде тривалим. До осені його не знімуть точно. Хоча є думка, що Азаров протримається ще рік — і його знімуть лише перед виборами 2012-го. Але гадаю, що так довго не чекатимуть. Президентові вже припали до смаку кадрові чищення. Тігіпко та Азаров — «жертви», якими можна заспокоїти народ, принаймні до виборів. На жаль, реформ не буде все одно, навіть із новими фігурами на чолі Кабміну. Для цього треба міняти сам менталітет правлячого класу. Влада виявилася надто вже прагматичною для того, щоб здійснити реформування держави. Настільки практичною, що після неї в державі може нічого не залишитися...