Полювання на виборця

Раніше ці «угіддя» були в монопольному «володінні» Сергія Ківалова, лідера Української морської партії, президента одеської Національної юридичної академії, який два місяці тому обміняв свій депутатський мандат на крісло голови Центрвиборчкому. Організація виборів у «своєму» окрузі виявилася, по суті, першим серйозним випробуванням Сергія Ківалова як нового голови ЦВК. Ситуація навколо них спочатку складалася непроста. Після подій у Мукачевому до розвитку ситуації в 136-му окрузі була прикута пильна увага міжнародної громадськості. «Американська сторона висловлює сподівання, що майбутні вибори проведуть згідно з демократичними стандартами, яких обіцяла дотримуватися Україна», — дипломатично заявила після свого двогодинного спілкування з губернатором області Сергієм Гріневецьким співробітник політичного відділу посольства США в Україні Кетлін Керр. А Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Ендрю Робінсон пообіцяв, що на довиборах по 136 му виборчому округу будуть присутні спостерігачі з канадської сторони. «Це не тому, що західні країни хочуть стати на чиюсь сторону, а тому, що це важливо для зближення України з НАТО та Європою», — сказав посол. Стало відомо, що наприкінці травня Одесу має намір відвідати і доповідач моніторингового комітету ПАРЄ Ханна Северінсен.

Пристрасті нагніталися і за допомогою чуток про участь у виборах глави Адміністрації Президента Віктора Медведчука та лідера прогресивних соціалістів Наталії Вітренко. Багато хто вважав, що присутність їх на виборчому полі зведе нанівець шанси решти претендентів. Напруження трималося аж до кінця квітня, коли остаточно стало зрозуміло, що вищеназвані політики не мають наміру балотуватися в Одесі. Найбільші політичні партії також не виявили особливого інтересу до подій у 136 му виборчомуокрузі. А загалом вибори в Одесі тепер сприймали лише як бої місцевого масштабу.

66 заявок від потенційних кандидатів у депутати надійшло до виборчої комісії в квітні. Серед них, як і очікувалося, виявилося чимало «пролісків», «зливних бачків» і навіть один двійник. Ним виявився такий собі Віктор Медведчук із Чернігова, який, заповнюючи анкети, постійно плутався в своїх автобіографічних даних, імовірно, щойно вивчених. За свідченням членів окружної комісії, він вказав явно помилкові відомості про прописку, що підтвердилося в паспортному столі Чернігова. У результаті чого його не допустили до участі у виборах. Відмовили також, наприклад, кільком молодим панянкам із Чернігова, які у своїх програмах пропонували, зокрема, легалізувати проституцію.

6 травня на старті передвиборних перегонів вишикувалися 26 кандидатів. У когорті найреальніших претендентів одразу визначилися лідер партії «Яблуко» Михайло Бродський, заступник губернатора області, депутат міської ради Антон Кіссе та донька голови Центрвиборчкому, депутат міської ради Тетяна Ківалова. Окружна виборча комісія не знайшла підстав відмовити в реєстрації доньці свого патрона, апелюючи до Конституції країни, що гарантує право обиратися всім громадянам. А колізія полягала в тому, що реєстрація Ківалової суперечила статті 7 Закону «Про центральну виборчу комісію», згідно з якою член, а тим більше голова комісії, не може мати в близьких родичах кандидата в народні депутати. Або батькові, або доньці слід було відмовитися від своїх кар’єрних претензій. Такий варіант розвитку подій озвучив в одному із своїх інтерв’ю і сам голова Центрвиборчкому. При цьому Сергій Васильович переконував публіку, що був проти намірів Тетяни, але нічого не міг зробити. Тим часом, на думку кількох аналітиків, політичні амбіції дочки Ківалова поставили під сумнів легітимність голови Центрвиборчкому напередодні президентських виборів. А це — з урахуванням думок міжнародних спостерігачів — дуже недоречно для України.

Два роки тому молодий юрист, доцент кафедри ОНЮА Тетяна Ківалова стала депутатом міської ради. Ні досвіду, ні програми конкретних дій у неї поки що не спостерігається. Її рекламні ролики базуються тільки на авторитеті батька й Українській морській партії. Найімовірніше, батько вмовить Тетяну зняти свою кандидатуру десь на останній стадії виборів. Але сьогодні Тетяна Ківалова залишається одним із основних кандидатів, на боці якого до того ж виступає міська влада.

Другий найреальніший кандидат, котрий користується підтримкою в особі губернатора, — його заступник Антон Кіссе. Депутат обласної, а потім міської ради, голова районної адміністрації і, нарешті, заступник губернатора А. Кіссе добре відомий в Одесі. Його основна відмінна риса — вміння домовлятися з усіма сторонами. Свого часу мер Одеси Руслан Боделан звільнив Кіссе з посади голови райадміністрації за те, що той дозволив собі критику політики міської влади. Але його одразу «підібрав» губернатор. Сьогодні Кіссе є фактично єдиним із кандидатів по 136-му, який висуває конкретну програму виведення Одеси з кризи і при цьому примудряється зберегти баланс симпатій і простих одеситів, і представників владних структур.

Третя вагома фігура на виборчому полі — Михайло Бродський, лідер партії «Яблуко». Його офіційно підтримують «Наша Україна» та БЮТ, хоча свого часу між цим блоком і «Яблуком» були вельми непрості відносини. Бродський — «варяг», хоча для Одеси людина вже не нова. Свого часу його вже тут «прокотили». Його передвиборна платформа ґрунтується на принципі опозиції до міської та частково центральної влади. За власним висловлюванням Бродського, «вибори — це лише шоу», що він наочно і демонструє одеситам. Днями партія «Яблуко» провела акцію захисту одеських доріг від мера міста Р. Боделана. У ями та вибоїни вкладали портрети мера, після чого вони урочисто оголошувалися «ямою імені Боделана». На боротьбі за якість одеських доріг побудована вся піар-кампанія М. Бродського. Хоча тема ця для міста, безсумнівно, актуальна, на думку жителів, така одноманітність зайвий раз підтверджує, що Михайло Бродський для міста людина чужа та малознайома з його проблемами.

До трійки лідерів приєднуються сьогодні кілька дрібніших кандидатів. Серед них депутати міської ради Володимир Рондін і Георгій Селянин. Цих кандидатів об’єднує те, що вибори по 136-му округу не є для них самоціллю. Один, схоже, бачить сaебе майбутнім мером Одеси, інший уже багато років професіонально заробляє на виборах капітал, у тому числі — політичний.

Специфіка одеських виборів ще й у тому, що вони нагадують своєрідний бліцкриг. Через численні свята на розкручування кандидатів залишається всього два тижні. Особливих сюрпризів під час решти днів ніхто не чекає, хоча й не виключає це.