«Помста – та «страва», яку подають холодною»

Український герой, захисник Донецького аеропорту, підполковник, командир 90-го батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ, який перебував у полоні російських бандитів і тримався гідно в той час, як його перед телекамерами намагався принизити «Гіві», Олег Кузьміних у коментарі «Дню» поділився думкою: «Те, що «Гіві» вбили — це, звичайно, деморалізує противника, тому що вони розуміють, що така доля спіткає і інших, хто взяв до рук зброю проти України. Але цього для нас дуже замало. Важливо те, що цей злочинець був ще й свідком того, як Росія створювала так звані республіки. Коли Захарченко в Донецьку став на початок свого злочинного шляху, то спиратись йому тоді особливо не було на кого. Тому йому довелося покладатися на таких, як «Гіві» та «Моторола», які були розкручені російською пропагандою. Тепер, звичайно, у нього є відповідний апарат власних бойових сил. Але і «Гіві», і «Моторола» залишались свідками злочинів, схем грошових потоків, грабування підприємств, в тому числі відносин бойовиків навіть з нашими громадянами, які обіймають певні посади. Найкращим варіантом для України був би факт затримання цих злочинців і публічного суду над ними з подальшим представленням їхніх свідчень світовій спільноті. Нам потрібна людина, яка могла б розповісти офіційно про те, як все це відбувалось, а світова спільнота не має заплющувати очей на війну РФ проти України. Як військовий «Гіві» не мав особливого хисту. Більш того, інші бандформування обурювалися тому, що цей персонаж був штучно розкручений, як якийсь герой, але при цьому загубив багато людей зі свого загону. Сам «Гіві» був не дуже розумним і ображався на інших за те, що його почали усувати від певних потоків, від навіяної слави, відповідно поводився останнім часом не дуже адекватно. Йому хотілось виговоритися. Я однозначно знаю, що у нього були конфлікти з іншими загонами бойовиків. Відповідно він був потенційно небезпечним, тобто тим, хто може в певний момент заговорити. РФ таким чином просто позбавляється свідків своєї агресії. Для України ж його смерть особливого значення не має».

***

Наприкінці ХІХ століття в фотографії існувала традиція, яка отримала назву Post mortem. Її суть — фотографувати тільки-но померлих людей, перед тим як навіки їх поховати. Ще коли розпочалась російська агресія проти України і РФ окупувала частину нашої території, ми писали про те, що виконавців цього злочину Кремль буде винищувати. Поступово і системно. Так що дивлячись на фото нинішніх ватажків російських бандформувань, здається, що зазираєш в очі приречених мерців. Зокрема, в статті «Донбас треба звільняти» від 19 грудня 2014-го «День» писав: «Ця війна поділяється на видиму і невидиму. На видимій війні розриваються міни, свистять кулі, і голови відлітають на полі бою. Невидима війна — це точкове винищення тих, хто, як Мавр, зробив свою справу і має піти на відпочинок. Вічний відпочинок. Всерйоз говорять, що Росія методично позбавляється на окупованій території свідків і виконавців її злочинів, ненадійного, відпрацьованого елементу. Тим самим створюється плацдарм не лише для фундаментального закріплення в регіоні, а й можливого «тихого» відходу, адже сценаріїв розвитку подій може бути багато. Враховуючи ситуацію в економіці Росії і цікаві заяви Гіркіна про те, що у нього з Путіним є шанс опинитися в Гаазі, дії Кремля на Донбасі можуть бути різними».

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

За тиждень після оприлюднення цих рядків у своєму броньованому мікроавтобусі під Луганськом був вбитий колишній «вишибала» нічного клубу «Колізей», а згодом ватажок російського бандформування «Бетмен». Далі смерті бандитів на окупованій території траплялись за ефектом доміно. Російська сторона класично заявляла, що відбуваються вони внаслідок роботи українських ДРГ та спецслужб. Звичайно, така постановка питання має лише тішити думки українців, але, на жаль, важко уявити таку ефективність наших спецслужб. Проте не будемо розчаровувати тих, хто настільки ідеалізує відомство, що фактично відтворювалось з нуля за останні кілька років. Просто приведемо стислу хронологію смертей поліцаїв нашого часу: Олексій Бєднов, Євген Іщенко, Роман Возник, Олексій Мозговий, Павло Дрьомов, Євген Жилін, Геннадій Ципкалов, Арсен Павлов («Моторола»), Михайло Толстих («Гіві»). У кожного з цих найманців, одні з яких дійсно були місцевими «відморозками», а інші — завезеними з Росії бандитами, був свій шлях до загибелі. Але спільний знаменник у цих «терактах» був один — всі вони були виконавцями плану Кремля щодо окупації України і відповідно СВІДКАМИ злочинів РФ в особі її керівництва.

Зробимо невеличкий огляд убивств тих, хто мав би представляти «буремний народ Донбасу». Той випадок, коли і слово «народ» варто брати в лапки, адже це навіяний Росією термін, який мав би слугувати імітацією наявності сепаратизму в Україні. Начебто мешканці Донбасу — це якийсь особливий етнос. На жаль, навіть деякі українські посадовці повелись на цю маніпуляцію. Отже.

Згаданий Олексій Бєднов, який був ватажком угруповання «Бетмен», ліквідований на Новий рік 1 січня в районі Лутугіного під Луганськом. Разом з ним загинуло ще п’ятеро бойовиків. Мікроавтобус Бєднова не можна було пробити звичайною міною, тому використали особливий снаряд, який буквально спалив авто. Безумовно, проросійські пабліки в соціальних мережах «розродились» звинуваченнями української сторони у цьому вбивстві, але зрештою Ігор Плотницький взяв на себе відповідальність за цю спецоперацію, «зливши» на голову вбитого Бєднова злочини, що коїлись на Луганщині в 2014 році. Згодом із уст Валерія Болотова, який значився у бойовиків як ватажок «ЛНР» до Плотницького, прозвучать зізнання, що останній мав пряму причетність до обстрілів Луганська з кочуючих мінометів. Щоправда, через кілька тижнів після цих слів Болотов у Москві випив кави з незнайомими людьми і помер.

Євген Іщенко на прізвисько «Малиш» був так званим народним мером Первомайська. Його ліквідували після «Бетмена» 23 січня 2015 року. «Малиш» відверто заявляв про своє негативне ставлення до Плотницького. Тривав переділ сфер впливу над окупованою частиною Луганщини, і з відходом «Малиша» однією проблемою для Плотницького стало менше.

Роман Возник на прізвисько «Циган» був командиром угруповання «Міраж». Розстріляний в автомобілі 26 березня 2015 року в центрі Донецька. Сам Возник був колишнім працівником загону «Беркут». Після сумнозвісних подій 2014-го він брав участь у бойових діях, а згодом пішов в «парламентарі» так званої Новоросії.

Колишній місцевий співак, тамада та кухар Олексій Мозговий був родом із Сватівського району. Свого часу закомплексований юнак полюбляв за чаркою розповідати про звичаї козаків. Але чомусь козацтво він сприймав виключно з російсько-імперського ракурсу, а звичаї трактував з позиції покарання жінок за блуд. Мозгового завербували в Санкт-Петербурзі, звідки він приїхав на Луганщину з коштами та швидко «організував» батальйон. Став одним із опозиціонерів до Плотницького й тримав свої позиції в Алчевську. Розстріляний 23 травня 2015 року в Перевальському районі Луганської області. Разом з ним загинула молода журналістка, яка найнялась до нього прес-секретарем.

Пияка Павло Дрьомов називав себе козаком. Війна дала можливість заробити, і його життя начебто почало налагоджуватись. Вирушивши на власне весілля, Дрьомов загинув від вибуху у своєму ж авто. Крилатою стала фраза «флешка Дрьомова», на якій начебто містився компромат на вже неодноразово згаданого Ігоря Плотницького.

Євген Жилін став знаменитим весною 2014 року внаслідок участі у захопленні будівель у Харкові. Був лідером угруповання «Оплот». Переїхав до РФ та намагався контролювати грошові потоки від постачання палива та бензину на окуповані території. Помер 19 січня 2016 року під Москвою від куль невідомої особи в ресторані «Ветерок».

Дивна смерть Геннадія Ципкалова акцентувала на намірах Кремля дозволити Плотницькому остаточно узурпувати владу на окупованій Луганщині. Ще восени 2014-го він «висів» на передвиборчих бігбордах разом з Олексієм Карякіним і Ігорем Плотницьким, на яких значилась красномовна фраза «Будуть всі свої». За кілька років Плотницький почав розповідати про заколот, який мали на меті здійснити деякі його колишні подільники. Зрештою, Карякін втік до Росії, а Ципкалов начебто повісився в СІЗО. Карякін із Росії повідомив, що у Ципкалова насправді були зламані ребра, а одна рука зовсім розчавлена. Показове «самогубство». Нагадаємо, що Ципкалов був одним із тактичних організаторів нападу на СБУ в квітні 2014-го та заступником Валерія Болотова влітку того ж року. 

Загибель у ліфті Арсенія Павлова на прізвисько «Моторола» стала топовим інформаційним приводом у жовтні минулого року. Після вибуху 16 жовтня російського маніяка «Моторолу», який до війни полюбляв фотографуватись із відрізаними головами кіз та вимазувати себе кров’ю, буквально зшили по шматках. Варто нагадати, що військові «таланти» Павлова були більше розкручені в медіа, ніж існували насправді. Наприклад, це він кидав гарматне м’ясо найманців під Донецьким аеропортом, в той час як російські кадрові військові знаходились в тилу. На жаль, картинки з його поховання стали тестом і для української спільноти, яка неоднозначно поставилась до масовості прощання з бандитом. Росія навіть використала його труп для медіа-пропаганди, в той час як українці повелись на цю постановку, гадаючи, що мешканці Донецька дійсно всім загалом сумують за цією втратою.

Для кого міг бути зайвим «Моторола»? Необхідно визнати, що жодне вбивство, яке стається на окупованій території України та РФ, не може відбутися без санкції Кремля та відповідного рівня спеціалістів. Отже, очевидна формула 90-х років, коли правоохоронні органи робили ставку на певних ватажків бандформувань, а інших або ліквідовували, або дозволяли ліквідувати. Важливо зазначити, що всі ці злочинці були знищені саме на окупованій землі та РФ, тобто на цілком контрольованій Кремлем території. Перед тим як перейти до смерті спільника «Мотороли», необхідно ще раз згадати про показову смерть 27 січня 2017 року в Москві Валерія Болотова, який визнав, що вбивства луганчан здійснюють РФ і її найманці (як Плотницький). Дружина Болотова заявила, що той був отруєний.

І ось у вівторок зранку мережі вибухнули повідомленням про ліквідацію Михайла Толстих, який був ватажком угруповання «Сомалі». Звичайно, бойовики звинуватили українські спецслужби у вбивстві напівграмотного колишнього вантажника та охоронця супермаркету. Хоча вже після загибелі «Мотороли» загал відверто висловлював думку, що наступник буде саме «Гіві». На жаль, сатисфакція від вбивства «Мотороли» і «Гіві» перекривається фактором того, що всі вони понесли в могилу безліч свідчень власних злочинів і злочинів Кремля.

Чого хоче досягти Кремль цими смертями? Перше: знищити свідків. Друге: продемонструвати Україні і світу, що від мотлоху вони звільняються, а отже, готують тло для так званих альтернативних варіантів «представників» Донбасу, які і мають бути, зрештою, фігурами на майбутніх теоретичних виборах на окупованій території. Радник голови Служби безпеки України Олександр Бєлов переконаний, що РФ вбивствами бойовиків дійсно знищує виконавців та свідків власних злочинів. «Іншої логіки тут просто немає, — стверджує він. — Адже Кремль розуміє, що рано чи пізно дійде справа до Міжнародного суду, де ці персонажі стануть небезпечними свідками».

ВОНИ ПРАЦЮВАЛИ НА КРЕМЛЬ

Юрист-міжнародник Володимир Василенко в коментарі «Дню» висловив думку, що ліквідація бандитів може бути як розбірками між собою, так і зачисткою з боку Кремля, бо ті відчули владу і стали неслухняними. «Доказів російської агресії дуже багато, — говорить Володимир Василенко. — І їх треба збирати та обов’язково юридично оформляти. Мені здається, що з цією процедурою у нас проблема. Для цього необхідно створити міжвідомчий орган для підготовки консолідованої претензії до РФ».

ГОЛОС З FACEBOOK