Попит на кримінал

За оцінками фахівців, обіг тіньового ринку лише горілки в Україні становить від 300 до 500 млн. доларів щорічно. На ці гроші утримуються «криші», бойовики та робітники, які обслуговують підпільне виробництво. Люди, які працюють у цій сфері, день за днем втягуються у злочинний світ, вважаючи його правила суспільною нормою. Гроші горілчаних тіньовиків формують попит на злочинність.

Останнім часом держава вживає дедалі суворіших заходів щодо припинення виробництва фальсифікованого алкоголю. На жаль, це допомагає не завжди. За даними експертів «СОВАТ», у 2002 році питома вага нелегального виробництва лікеро-горілчаної продукції в Україні склала близько 70%, у той час як у 2000 та 1999 роках цей показник оцінювався на рівні 45,7 і 41,1 відповідно.

У зв’язку з цим зростає й кількість смертей внаслідок вживання неякісного алкоголю; якщо у 1994 році ця цифра становила 7 тисяч чоловік на рік, то в минулому році зафіксовано вже понад 10 тисяч летальних випадків. Отруюються насамперед дешевою горілкою, яка може вироблятися буквально в домашніх умовах.

На думку більшості фахівців, без зміни акцизної політики і наведення елементарного порядку в розподілі спирту вирішити проблему з горілчаними тіньовиками неможливо.

Проблема в тому, що потужності горілчаних цехів, відкритих на початку 90-х для виробництва дешевої горілки і швидкого поповнення бюджету, яким належить усього лише 1/10 частина алкогольного ринку, завантажені ледве наполовину, а в деяких областях, судячи з офіційної статистики, — на 10 — 15%.

Саме цією обставиною і користуються виробники фальсифікованого алкоголю. Основна маса тіньової горілки робиться на ліцензованих заводах «у третю зміну». Головна проблема в цій справі — де дістати спирт. Усі спиртові заводи в Україні належать державі, і ставка акцизного збору розміром 32 гривні за декалітр наближає собівартість виготовленої з нього горілки до собівартості легального продукту. Здавалося б, шлях для тіньовиків закрито. Та лазівок у законодавстві — як на замовлення. Вся справа в наявності пільгових ставок акцизного збору. Наприклад, якесь підприємство купує кілька тонн спирту для виробництва «тройного» одеколону. Поставки спирту для потреб парфумерної продукції йдуть за пільговими акцизними тарифами, за декалітр (дал.) покупець платить усього лише гривню. Ну а покупець «парфумерного» спирту (який ідентичний з продовольчим) і не думає робити з 96 вiдсоткової рідини одеколон; майже з усієї купленої партії спирту робиться горілка. Вона ніде не врахована, ніяк не оподатковується, і весь прибуток від її продажу йде в кишеню виробнику. Собівартість товару зводиться до мінімуму за рахунок зниження витрат на якість — немає витрат на очищення води, на добавки, спирт береться звичайний харчовий, а не «люкс», не застосовуються добавки, тара береться найпростіша. Рентабельність виробництва такої горілки складає до 400%. Недивно, що близько 50% спирту, що випускається у країні, йде за пільговими ставками, а нелегальний ринок горілки невпинно збільшується.

Намалювати портрет сучасного горілчаного тіньовика неможливо. Неправильним буде зводити все лише до розливального цеху, який виробляє сурогат в антисанітарних умовах де-небудь у гаражі, або до бабцi-пенсіонерки, яка торгує на найближчому ринку горілкою по 4,50 за пляшку. Йдеться про «добре відпрацьовану» спеціалізацію і «високе почуття відповідальності» за роботу кожного нелегального конвеєра: контрабанда (розкрадання) спирту — підпільне виробництво горілки — оптові поставки — реалізація. Складові частини такого конвеєра можуть розмiщуватися в різних регіонах України і навіть у близькому зарубіжжі.

Необхідна істотна зміна вітчизняного законодавства. За словами головного економіста концерну «Укрспирт» Володимира Маховки, органи влади досі не знайшли ключових рішень щодо реформування галузі, які можна було б винести на суд громадськості. Сьогодні відсутня інформація про фірми, які порушують чинне законодавство і працюють з безакцизним спиртом, а податківці навіть не надають інформацію про платників акцизу концерну, що відповідає за виробництво.

Держава повинна продовжувати боротьбу з «тіньовиками» всіма доступними методами. Постанова Кабміну, яка затвердила новий порядок визначення виробників і покупців спирту і здійснення контролю за його обігом, може поставити заслін контрафакту, що «витікає» з державних спиртзаводів, оскільки передбачає посилення контролю за державними спиртзаводами з боку ДНАУ та Мінекономіки. Ось тільки це треба довести на ділі.

Учасники легального ринку алкоголю не без підстав вважають, що для успішної боротьби з фальсифікатом недостатньо періодично оновлювати «нормативку», яка регулює роботу галузі. Держава повинна взяти під жорсткий контроль здійснення вже прийнятих рішень.

Що можна і треба зробити ще? Позиція Асоціації СОВАТ така: для кращого контролю за обігом спирту необхідно впровадити спеціалізацію спиртових заводів. В ідеалі виробництво технічного спирту взагалі варто зосередити на окремих підприємствах. Необхідно скасувати пільгову ставку акцизу: спирт повинен відпускатися або за єдиною ставкою, або за максимально наближеними одна до одної. Ліквідація пільг з акцизного збору на спирт може стати нездоланним бар’єром на шляху тіньової сировини.