Працюємо чи імітуємо?

Арсеній Яценюк збирається йти в народ і просити вставати, а Олег Тягнибок додає, що одним із завдань народних віче є визначення кількості протестно налаштованого населення. Опозиція сподівається на суспільний відгук, але наскільки значним буде цей відгук, залежить не стільки від рівня громадського незадоволення політикою нинішньої влади, скільки від рівня довіри, якою користуються українські «сили опору» в народі.

Вельми цікаво, як народні віче проходитимуть у Донбасі. Поза сумнівом, сьогодні в краю териконів очевидні масові розчарування в регіоналах, але тенденційне обурення з приводу дій влади тут не перетворюється автоматично на солідну народну підтримку антирегіональських протестів. Проблема в тому, що ні центральні, ні місцеві органи опозиційних партій в Донбасі великою довірою не користуються, й пояснювати це винятково специфікою політичної свідомості тутешнього населення недостатньо. Винні в цьому й самі опозиційні партії, що традиційно не обтяжують себе активною і якісною діяльністю «там, де всі голосують за регіони». Чи підтверджується ця теза характером роботи донецьких опозиціонерів на стартовому відрізку 2013 року, спробуємо розібратися нижче.

ОБ’ЄДНАНА ОПОЗИЦІЯ «БАТЬКІВЩИНА»

Діяльність донецьких представників Об’єднаної опозиції в перші місяці поточного року зачіпала широке коло сфер, але найбільше виділяються питання партійної бюрократії й енергетики. Перші пов’язані з призначенням і початковою координаційною роботою нового лідера місцевої «Батьківщини» Костянтина Матейченка, підприємця та колишнього консультанта «Фронту змін» у суспільно-політичних питаннях у період виборчої кампанії 2012 року.

Зрозуміло, що «енергетичну» активність регіональних опозиціонерів стимулювала тема видобутку сланцевого газу. Переважно ця активність виражалася в протестній формі. Нагадаємо, що в січні Донецька облрада схвалила проект видобутку сланцевого газу на ділянці «Юзовській», частина якої міститься на території області.

Нарівні з акціями протесту однією з основних форм діяльності донецької опозиції в січні-лютому були всілякі засідання. Іншими словами, перевага, як правило, віддавалася або конфліктно-резонансним методам нагадування про себе, або «малорухливій» суспільно-політичній роботі.

Окремо варто виділити донецького активіста «Батьківщині» Олександра Мелащенка, який у лютому запропонував досить-таки оригінальний проект. Породи вугільних шахт, що «перегоріли, можна повною мірою використовувати як наповнювачі для асфальтобетону й пінобетону, звільнивши територію України від екологічно небезпечних об’єктів», говориться на сайті регіонального відділення партії.

ВО «СВОБОДА»

Січнево-лютнева діяльність місцевих свободівців здебільшого також стосувалася теми видобутку сланцевого газу на території Донецької області. Але, на відміну від об’єднаних опозиціонерів, донецькі соратники Олега Тягнибока більшою мірою займалися цією проблемою шляхом різних засідань, зустрічей і публічних звернень. Проте головною й характерною формою роботи регіональної «Свободи» залишаються протестні акції з підвищеним рівнем напруження.

Особливу увагу слід приділити двом подіям: інформаційній акції на захист української мови та призначенню нового лідера місцевої партійної організації.

21 лютого до дня рідної мови в Донецьку свободівці провели інформаційну акцію, розповсюдивши листівки із закликом Ірини Фаріон до педагогів, студентів, школярів і їхніх батьків зберегти рідну мову. Зокрема, акція була проведена біля Донецького національного університету й інших вищих навчальних закладів міста.

А через тиждень, 27 січня, донецькі свободівці обрали нового лідера обласної організації. Ним став Ігор Славгородський. До цього він займав посаду керівника горлівського партійного відділення.

«УДАР»

Сторіночка місцевого відділення «УДАРу» на офіційному сайті партії не оновлюється з 23 квітня 2012 року. Останній запис присвячено акції під назвою «Теплий будинок». Її метою було забезпечити кожному українському громадянинові нормальні та комфортні умови в своєму житлі в зимовий період. Розв’язуючи проблему, донецькі ударівці ініціювали збір підписів для звернення до Президента.

Зрозуміло, що 2013 року члени регіональної команди Віталія Кличка брали участь у різних акціях окремо від Об’єднаної опозиції зі «Свободою» й разом з ними. Тематика проблем і форми діяльності нічим, по суті, не відрізнялися. Але хіба припустимо ігнорувати свою ж громадську роботу на власному електронному ресурсі? А якщо говорити ширше, то звідки така інформаційна байдужість до соціально-політичних проблем Донбасу? І це при тому, що «УДАР» на останніх виборах у Донецьку отримав досить багатообіцяючі, як для опозиційної партії, відсотки голосів.

ЩО ДАЛІ?

За словами нового лідера донецької «Батьківщині», його ключовим завданням є відновлення внутріпартійної комунікації, щоб організація була керованою в плані донесення тієї чи іншій інформації до первинних організацій і зворотного зв’язку. Завдання правильне й, судячи з усього, стосується не лише місцевої команди Юлії Тимошенко, а й інших опозиційних сил регіону. Але важливіший виклик, як для донецької «Батьківщині», так і для регіональних відділень «Свободи» і «УДАРу» бачиться трохи в іншій площині. А саме — в розробці й здійсненні механізмів справжньої, а не симуляційної комунікації з місцевим населенням. Щоб і необхідна інформація доносилася до громадян, і був змістовний діалог, у якому ті, хто хоче стати владою, доводили на практиці своє вміння служити. Саме це завдання можна вважати головним для донецької опозиції 2013 року.