Про наслідки «Мінська – 2»

26 лютого сили АТО розпочали відведення важких озброєнь на відстань не менше 25 км від лінії зіткнення на Донбасі. Про це заявив спікер АТО Анатолій Стельмах. «Ми почали відведення артилерійських систем по всій лінії зіткнення. Передислоковуються 100-мм гармати, протитанкові “Рапіри”». Як зазначили у Генштабі, моніторингом відведення озброєнь займатимуться представники ОБСЄ. «У разі спроб наступу, графік відведення важкого озброєння буде скоректований. Українські війська перебувають у повній готовності для захисту країни», - підкреслили в Генштабі. Таким чином, відбувається виконання нових домовленостей, досягнутих у Мінську 12 лютого 2015 року.

Згідно з мінськими домовленостями, відведення важких озброєнь від лінії розмежування має відбуватись з боку України та з боку російсько-терористичних угрупувань лише після повного та обопільного дотримання режиму тиші. Щодо останнього, то як зазначив під час брифінгу у четвер спікер АТО Андрій Лисенко, за добу в районі проведення Антитерористичної операції не було зафіксовано жодного обстрілу. Проте, за словами Лисенка, відбулося декілька провокацій з боку терористів, які обстріляли та спробували штурмувати опорний пункт в районі н.п. Піски. Окрім цього, відбулись обстріли біля н.п. Широкіно. За добу було поранено чотирьох українських бійців. Відносне охолодження ситуації на сході України відзначили і представники моніторингової місії ОБСЄ, які, проте, повідомили про порушення перемир’я артилерією та стрілковою зброєю.

Таким чином, нині вимальовується перспектива якщо не до встановлення миру, то до певного замороження конфлікту на Донбасі. Проте це далеко не привід заспокоюватись, адже, за словами, генсека НАТО Йенса Столтенберга, за останній місяць Росія передала бойовикам на Донбасі близько 1000 одиниць військової техніки. Тому доречним буде питання, продиктоване досвідом підписання договорів з Росією: чи не вдарить Кремль у спину Україні, використовуючи мирні домовленості та бажання українського керівництва їх виконувати? Чи зможе українська влада використати цей час як шанс для посилення позицій в політико-економічному, дипломатичному та військовому плані? Про це «День» поспілкувався із екс-заступником начальника Генштабу ЗС України (2006-2010), професором Ігорем РОМАНЕНКОМ:

- Сьогодні Україна розпочинає відведення важких озброєнь від лінії розмежування на Донбасі. Наскільки цьому рішенню відповідає ситуація, яка складається на фронті?

- Війна – це завжди небезпечно. Тому потрібно зробити аналіз на базі об’єктивних даних з фронту. Але противник робить все, щоб ці дані були необ’єктивними, а наші рішення неправильними.

Перші три пункти домовленостей «Мінська-2» є суто військовими. До останнього часу у великій мірі був готовими до виконання 2-й пункт – щодо відведення озброєнь. Але не було виконано 1-й – щодо режиму дотримання тиші. Сьогодні ситуація змінилась і тиші майже досягнуто. З іншого боку – у бойовиків помічено багато техніки, яку їм треба відводити від лінії зіткнення від 19 вересня. Але нам дедалі важче, посилаючись на відсутність режиму тиші, пояснювати світовому товариству, чому ми не відводимо важке озброєння.

При відповідній організації та постійному веденні всіх видів розвідки  відведення озброєння є можливим. Це стратегічне рішення на рівні Верховного Головнокомандувача все ж колись мало бути прийняте. Наразі ми підготувались до цього, кожна сторона розробила графіки відведення. Звичайно, є загроза, що якщо сторони покажуть свої графіки – якими маршрутами, куди і в який час відводитиметься озброєння – це дасть можливість нанести удар по тих місцях.

В той же час, Росія може продовжити поставки зброї бойовикам, тоді як нам потрібно самостійно будувати чи знаходити техніку.

- Відведення має бути повним чи частковим, в залежності від рівня напруженості на тих чи інших ділянках?

- Відповідно до 2-го пункту Мінських угод, має бути повне відведення всіх озброєнь, залежно від їх типу - на 40, 50, 70 кілометрів. Маріуполь, Широкине, Піски, Авдіївка - для бойовиків ці напрямки є «занозами» з військової точки зору, так само як раніше Дебальцеве та Донецький аеропорт. І саме через напруженість на цих ділянках відведення озброєнь досі не відбувалося. Ми не збираємося відступати по цих напрямках, а терористи не хочуть зупинятися – в цьому є колізія і проблема для припинення вогню.

- Нещодавно Петро Порошенко був в Об’єднаних Арабських Еміратах і з’явилася інформація про те, що там уклали певні контракти про закупку озброєння. Як прокоментуєте?

- Нині питають: «Як можна одночасно воювати і продавати зброю?». Але варто зазначити, що ми самі можемо виробляти необхідну зброю, задовольняючи наші потреби лише на 15-20%. А де ж нам брати решту 80%? Ми можемо випускати, наприклад танк «Оплот» - це сучасна, але дуже дорога машина, тому на цей рік ми можемо закупити лише декілька десятків таких. Проте виробляти ми можемо не декілька десятків, а сотню. І продаючи цю різницю, ми заробимо кошти на нову техніку для Збройних сил. Умовно кажучи, продавши 60 «Оплотів», ми зможемо купити 100 дещо старіших «Булатів».

Що ж до Еміратів. По-перше, нам потрібно продавати ту техніку, про яку я розповів. Звичайно, нехай цей процес буде контрольованим –депутатами і всіма іншими людьми, які мають до цього відношення. З іншого боку, ОАЕ мають сучасну зброю від розвинутих країн світу, які не можуть продавати її нам напряму – через відомі нам обставини. А от Арабські Емірати мають можливість нам цю техніку продати.  Це наше досягнення і треба якомога швидше ним скористатися.

- Нещодавно з’явилася інформація про те,  що віце-спікер Верховної Ради України Андрій Парубій передав США список озброєнь, які необхідні Україні. Про надання якої зброї йде мова?

- Такий запит було сформульовано і передано ще в 2014 році, коли Парубій був секретарем РНБО. Але поки мало що з того реалізувалося. Питання в тому, що коли Президент Порошенко їздив до США, американці давали нам ковдри. Потрібні нам ковдри? Безумовно. Але в першу чергу нам потрібна зброя.

По-перше, нам потрібна сучасна техніка. Навіть якщо порівняти українські та російські системи залпового вогню «Град», то це взагалі різна зброя. У росіян кращі реактивні снаряди, більші можливості машин.

Окрім цього, потрібні елементи й цілі системи розвідувально-ударних комплексів. Це засоби, які можуть в поточному часі розвідувати цілі, передавати їх координати по закритим засобам зв’язку на засоби ураження, а засоби ураження повинні бути високоточними, тобто знищувати ціль одним пострілом. Окрім цього, нам потрібні безпілотні літальні апарати, системи боротьби з ними, зброя проти бронетехніки і т.д.