Про подарунки та «відкати»

Начебто в нашій країні інколи ухвалюються корисні й прогресивні закони. Наприклад, закон про доступ до публічної інформації. Чи закон про протидію корупції, який набрав чинності з 1 липня 2011 року. Проте урядовці «мали на увазі незручні для себе закони. Як вони виконують той же закон про публічну інформацію — вже зрозуміло. І управу на них наразі не знайшли. Те ж саме цілком може статися і із Законом «Про боротьбу з корупцією».

КОГО ТЕПЕР БУДЕ ПОКАРАНО?

Закон цей для урядовців набагато неприємніший, ніж закон про доступ до публічної інформації. Хоч би тому, що передбачає чітко прописані покарання. Відповідальність за хабарі виписана детально — його розробники явно знали, про які суми йдеться. Мало того, під загрозу відповідальності потрапляли й потенційні хабарники, що не є держслужбовцями, — аудитори, нотаріуси, адвокати та інші. Вони всі названі особами, що «надають публічні послуги». Їх штрафуватимуть на 1700 — 4250 грн., незалежно від розміру хабара. За повторний випадок передбачається до 3 років ув’язнення або ж штраф від 5950 до 11 900 грн.

Між іншим, учителі та лікарі, теоретично, не потрапляють до цієї категорії. Мимоволі подумаєш — а якби вони були все ж таки прирівняні до держслужбовців, то чи зраділи б вони такому законові?

Отже, що чекає на урядовців, які беруть хабарі? Віднині урядовцеві заборонено приймати подарунки як вдячність за свою роботу. Хоча все ж таки «трішки можна»: від сторонньої особи це можна зробити лише двічі на рік і на суму не більше 50% від мінімальної зарплатні (зараз це 480 грн.). За порушення — штраф 425 — 850 грн. Та й подарунок доведеться віддати.

Погляньмо, як можна обійти цю норму. Оскільки подарунок не заборонено передавати через близьких родичів, то неважко здогадатися, як це робитиметься. По-друге, говориться про подарунок, а не про послугу. А якщо йдеться про «обмін люб’язностями» в стилі «я вашу дочку влаштую до інституту, а ви мені з оформленням заповіту допоможете»?

Окрім того, подарунок на 480 грн. не можна приймати від однієї людини. А якщо від «групи товаришів» і «від імені та за дорученням колективу»? Хоча тут потрібно оформлювати подібні акції з розумом — подарунок безпосередньо від організації, яка перевіряється, наприклад, буде дуже явним актом хабарництва. Але не варто турбуватися — зацікавлені люди спосіб обдарувати потрібну особу знайдуть.

Також урядовців, а також усіх інших «слуг народу» — суддів, прокурорів, податківців, митників і депутатів усіх мастей — зобов’язали подавати до 1 квітня щорічну декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік. Таку ж декларацію зобов’язані подавати й члени їхніх родин, що мешкають з ними під одним дахом. У декларації повинні вказуватися як видатки, здійснені на майно, наявне в приватній власності, так і на майно, що перебуває в оренді. Стаття озаглавлена «Фінансовий контроль» набере чинності лише з 1 січня 2012 року, тобто є часове застереження. Мабуть, щоб урядовці встигли «замести сліди». У статті передбачено, що фінансові операції підлягають обов’язковому моніторингові в разі, якщо сума операції рівна або перевищує 150 тис. грн. (зараз це 18 750 доларів). Тобто, менше можна. Значить, даватимуть великі хабарі «траншами» — наприклад, по 18 тисяч доларів за раз. Декларуванню вони все одно не підлягають.

Що ж до родичів «під одним дахом», то лазівка в цьому випадку очевидна — як переписували майно на мам, дружин і дядьків, що живуть під «іншим дахом», так і будуть. Ця норма нівелює саму статтю. Мало того — покарання за її невиконання становить лишень 170 — 425 грн. Краще платити регулярно подібний штраф, ніж заповнювати декларації. А дані декларації можуть ще й оголосити такими, що не підлягають оголошенню згідно із законом про прилюдну інформацію, як уже зроблено з деклараціями депутатів Верховної Ради.

У новому законі вирішено боротися з кумівством і непотизмом. Держслужбовцям заборонено мати в підпорядкуванні близького родича до третього коліна, включаючи усиновлених і усиновлювачів, а також співмешканців (цікаво, хто точно визначає факт останнього?) За порушення передбачено штраф від 850 до 2525 грн. Але що заважає прокуророві влаштувати свого сина не до прокурорських, а до суддівських органів? А якщо взяти таку громадську функцію, як депутат, то ніхто не заважає їм прилаштовувати своїх дітей взагалі куди завгодно.

Слід врахувати, що закон, окрім визначення «отримання хабара», передбачає ще два терміни — «незаконне збагачення» чи «комерційний підкуп». Але в кримінальному кодексі статей з такими визначеннями немає! Покарання ж у разі «збагачення» чи «підкупу» передбачене більш м’яке. Тобто, на процесах проти хабарників адвокати зводитимуть діяння підзахисних до цих термінів, визначення яких просто не існує. Отже, і судити нема за що.

ХРОНІЧНА ХВОРОБА СУСПІЛЬСТВА

Слід визнати — багато що в цьому законі прописане жорстко. Недаремно він насилу проходив через Верховну Раду. У грудні минулого року депутати Верховної Ради скасували пакет антикорупційних заходів, який так і не запрацював. Ці заходи було прийнято ще за Ющенка і Тимошенко. Потім 7 квітня ц.р. нардепи ухвалили закон із положенням про декларування доходів і видатків, що перевищують 50 тис. гривень. Потім вони «одумалися», й 12 травня підняли самі собі корупційну планку до 150-ти тисяч. Тим часом, Президент України тоді ж заявив, що через корупцію країна щороку втрачає близько 20 мільярдів гривень. Ці гроші не надходять до бюджету або просто розкрадаються. Лише в сфері держзакупівель від 10 до 15% держбюджету йде в кишені урядовців.

Януковичу вторить і GRECO — група держав для протидії корупції Ради Європи. 24 травня 2011 року GRECO відзначила провал України в плані законодавчого забезпечення боротьби з корупцією і невідповідності євростандартам боротьби з корупцією за 13-ма напрямками. Зокрема, особливо було відзначено питання розділення бізнесу і влади — тобто, питання конфлікту інтересів урядовців, зв’язаних спільними родинними чи діловими інтересами з бізнесом.

Самі українці також вважають, що новий закон просто збільшить розміри хабарів, а самі форми їх отримання стануть ще витонченішими. Про песимізм наших громадян свідчать такі дані. З 28 до 30 червня 2011 року київський Інститут Горшеніна провів опитування «Корупція в Україні». 72,1% респондентів висловили впевненість, що новий закон не допоможе перемогти корупцію. Лише 14,8% вірить у протилежне. При цьому, велика частина опитаних — 53,5% вважають, що закон не сприятиме викорінюванню корупції, оскільки в Україні будь-які закони не виконуються. 25,8% упевнено, що для боротьби з корупцією одного лише закону недостатньо. 32,5% вважають, що урядовці саботуватимуть виконання закону, а 12,7% українців вважають, що сам закон недостатньо жорсткий.

Вже з 1 липня 2011 року в Україні створюють єдиний реєстр корупціонерів. Хабарниками є більшість українців (тобто, до реєстру корупціонерів можна сміливо записувати будь-кого, беручи до рук телефонний довідник): 68,5% опитаних доводилося давати гроші та робити подарунки людям, від яких залежало вирішення їхніх проблем. Думається, що ця цифра, насправді, більша — адже ще 12,4% важко на нього відповісти.

При цьому суспільство нічого особливого на фронті боротьби з корупцією запропонувати не може. Культура хабарництва у нас укорінялася надзвичайно сильно. 57,6% вважають найбільш ефективними заходами посилення відповідальності за корупційні дії (так воно начебто вже сталося). 45,3% вважає, що потрібно реформувати судову систему, яка суворо каратиме хабарників, а 39,3% пропонує підсилити контроль над урядовцями з боку суспільства. При цьому 13,2% вважає, що можна легалізувати найменш соціально небезпечні види хабарництва («презенти» лікарям, учителям). 11,2% вважає головною панацеєю підвищення рівня самосвідомості громадян, і 8,1% вважає, що потрібно надати правоохоронним органам додаткові повноваження.

(Всього згідно з випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів у віці від 18 років у всіх адміністративних одиницях України. Похибка репрезентативності не перевищує +/-3,2%)

ДО ЧОГО ПРИЗВЕДЕ НОВИЙ ЗАКОН?

По-перше, сам закон народився з початковою порочною позицією у вигляді нижньої «стелі» в 150 тисяч гривень декларування і безліччю лазівок для хитромудрих корупціонерів.

По-друге, явно слід чекати як саботажу цього закону чиновниками, так і демонстративне ловіння сотень хабарників різних рівнів заради показової боротьби з корупцією «в телевізор» і заради звітів силових органів перед начальством, яке тепер спускатиме «плани» з ловіння хабарників (а хто при цьому перевірятиме самих силовиків?) Мало того, — можуть заарештовувати і хабародавців, тобто простих громадян, і таким чином виконувати цей план. При цьому можлива конкуренція між відомствами, в першу чергу, силовими, за право зловити якомога більше хабарників.

По-третє, під виглядом боротьби з хабарництвом прискорюватиметься ротація кадрів урядовців і заміна їх на лояльніших. Під цим приводом можуть бути заарештовані політики та бізнесмени, які чимось не влаштовують владу. Можуть постраждати представники опозиційних партій, чиїм діянням тепер приділять особливу увагу. Для «блезиру» братимуть і урядовців, які перебувають у правлячій партії, якщо вони комусь геть зовсім заважатимуть. Напередодні виборів до ВР скандали із затриманням усіляких хабарників у центрі і на місцях лише множитимуться.

Нарешті, слід зазначити, що цей закон фактично не поширюється на тих, хто вже отримав своє — землі, ділянки та угіддя. Чи задекларує Президент повну вартість і площу своєї резиденції в Межигір’ї? Чи дізнаємося ми що-небудь про дійсні доходи та видатки прем’єр-міністра, Голови ВР, віце-прем’єрів, глав облдержадміністрації і міських голів? Більш ніж сумнівно, що ми, таким чином, отримаємо уявлення про світ схем і відкатів настільки високого рівня, що заради них часом укладають міжнародні угоди та сумнівні контракти. На найвищому рівні влади великі справи вирішуються не дарунками в 150 тисяч гривень. Там йдеться про мільйони та мільярди, про кошти, які йдуть в офшори, про тендери та закупівлі з великим числом нулів, про закордонні рахунки і добре приховану закордонну нерухомість. За майбутній до першого декларування (1 квітня 2012 р.) рік усі «вуха», що явно стирчать, у вигляді нерухомості може бути «прикрито» відповідними юридичними нормами або переписано на фіктивних власників.

Схем уникнення виконання цього закону — безліч. І доти, доки наш громадянин не побачить, що вулиці перестали перекривати для проїзду високих кортежів, що міністри та депутати не скуповують гектарами заповідники, що за хабарництво садять осіб найвищого рівня, які належать до нинішньої влади — до тих, майже фантастичних, часів боротьба з корупцією залишиться лише формальною декларацією.

А чи відучимося ми самі давати хабарі у зв’язку з новим законом? Ось якби всі українці з певного числа відмовилися б їх давати, це стало б, як мінімум, випробуванням системи стосунків народу і влади на міцність. Урядовцем нижчого та середнього рівнів тепер бути на так уже й вигідно — завжди можуть підставити або донести. Тому вони, ці чиновники, стануть зліші, і братимуть більше. І якщо ми не хочемо їм давати хабара, то спробуймо не давати. Хоча б дітей своїх цього почнімо вчити. Можливо, після сотого та п’ятисотого подібного випадку кількісні зміни перейдуть у якісні, і хабарництво хоча б на нижчому, найближчому до нас, рівні, зменшиться.