Про радість у чистому вигляді

Олександр БОГУТСЬКИЙ , генеральний директор ICTV:

1. Номер один — Блохін. Я дуже рідко дивлюсь футбол, але вихід нашої збірної до фіналу Чемпіонату світу і декілька перемог — точно переживуть і вибори, і недолугий референдум в Криму, і відставку Луценка чи затвердження Шуфрича. Віва, Блохін і наші українські хлопці, серед яких Шовковський, Тимощук, Ребров, Воронін... Номер два — телемарафон для збору коштів на будівництво Дитячої лікарні майбутнього і Катерина Ющенко. Напевно, це перший приклад в країні, коли різні телеканали, різні акціонери, різні люди вирішили зупинити дитячу смерть, яка настає тільки через те, що ми живемо в бідній країні, в якій немає гамма- ножа, в якій немає сучасної клініки, іншої — не радянської з ліжками 70-х років, а з сучасним обладнанням, яке збереже і маля з вагою в 300—400 грамів, і хвору на рак дитинку... А Катерина Михайлівна — моя особиста надія на чесність і символ того, що це буде перше велике будівництво, з якого не вкрадуть гроші чи цеглу... Я в це вірю.

Номер три — Віктор Пінчук і відкриття Музею сучасного мистецтва... Дивний вибір? Я до сих пір, минаючи «Арсенал» на Печерську, запитую себе, чому Віктору Михайловичу не дали вкласти приватні 25 мільйонів доларів в ці руїни і зробити по-людськи сучасний музей? Навіщо закопувати державні гроші в те, що могло стати якісним приватним рішенням? Навіщо ця дискусія про недостатність фінансування бібліотек і реальний довгобуд нового музею, який стовiдсотково буде не сучасним і не музеєм — а пострадянською халабудою... Я не був таким категоричним до тих пір, доки нещодавно не з’їздив у Канів, на могилу Тараса — і, ви знаєте, скільки років ремонтується музей? Шість! І скільки ще ремонтуватиметься? Що у нас з приорітетами?

Як видно, в плюсах — жодної політики і телевізійних подій. Без сумніву, варто було б додати «Свободу слова» і «Танці з зірками», але, якщо три — так от, три...

Зі знаком мінус — номер один — вибори. Власне вибори, ну, і результати. І ганебне голосування проти перерахунку голосів... Про висновки — ми консервуємо ситуацію замість того, щоб вирішити проблему пропорційності розміру дільниць кількості виборців, що дозволить уникнути двогодинних черг і смертей на дільницях і дозволить, нарештi, проголосувати молодим людям. І, звичайно, я б боровся за можливість перерахунку — чисті та прозорі — так до кінця, а не «наполовину вагітні»...

Номер два — «помаранчева» коаліція. Загадка для мене. Просто українська загадка. Не менша за відсутність партнерства між «Нашою Україною» і Партією регіонів заради розвитку країни. От не розумію ні першого, ні другого.

І номер три — вибори в Києві. Власне, дивна самовпевненість Олександра Олександровича Омельченка. Я його бачив декілька разів по телевізору нещодавно — він точно не розуміє, чому Черновецький став мером. От, точно, третя загадка...

А взагалі, людина кожен день переживає найкращий день у своєму житті (напевно, це Шопенгауер), але не помічає цього. Я схильний жити близько до цього принципу, тому навіть дивуюсь, як це зберіг якісь розчарування до кінця року...

2. У 2006-му ми народили першу дитинку в сім’ї, тому переважно я читав книги про материнство і розвиток дітей. Серед них особлива — «Поезія пестування» (Перископ, Київ, 2006), — якщо поруч немає бабусь (оригінальних носіїв), то вона просто незамінна («Люляй, люляй, голуб’ятко, поколише тебе татко, а як татко схоче спати, поколише рідна мати»)...

Зазвичай ми дивимось багато фільмів, але у 2006 -му, тільки наприкінці, з Мартіном Скорцезе — «Відступники» за участi Джека Ніколсона, Мета Деймона і Леонардо Ді Капріо, — з’явилось кіно, яке можна рекомендувати друзям.

І книжка сера Бренсона — «На чорта все, бери і роби». Сповнена оптимізму, винятково корисна для всіх, хто не вірить, що хлопці з робітничих кварталів теж можуть стати мільярдерами.

3. Власне не речі, але люди.

Коли зовсім сумно, думаю про українців, які зберегли Україну в серці й під поляками, й під німцями, й під Cталіним, і під совєтами... Інколи ми їх бачимо і маємо честь говорити коротко — це практично Святі люди...

Владика Гузар — один iз найвеличніших сучасних українців. Велика, світла, сповнена мудрості та любові Людина. Гордий тим, що маю можливість разом з ним молитись і дякувати Богові за милість...

І Юстинка — як я вже згадував, ми з Оленкою народили в квітні доцю і тішимось — напевно, усмішка чи сповнений іскринок погляд дитини — це і є радість у чистому вигляді.