Проект майбутньої України

Явище Майдану, яке нині переживає Україна, яскраво демонструє справжні настрої та наміри людей, здатних брати участь у справах держави. Кожного дня в Києві та багатьох містах України з трибуни Майданів лунають виступи десятків і сотень людей, які хочуть змін у країні. Вони вносять чимало пропозицій, висловлюють своє бачення подальшої розбудови Української держави на базі європейських і традиційних цінностей українського народу. Чимало із цих намірів організатори Народного віче почули й виклали в Маніфесті Всеукраїнського об’єднання «Майдан». Їх сформульовано у вигляді цілей, які ми маємо спільно досягти в короткотерміновій, середньостроковій та довгостроковій перспективі.

Це — добре. Із усього видно, що нове громадське об’єднання виступає за реальні й ефективні перетворення в країні. Причому воно прагне не просто замінити сучасних політиків біля державного керма, а змінити всю систему нинішньої влади, яка, за їхніми словами, наскрізь прогнила через тотальну корупцію, відсутність поваги до громадян.

Водночас треба звернути увагу на те, що жодна політична партія, жодна політична сила не має проекту майбутньої України. Ми спостерігаємо повну відсутність продуманого плану дій із розбудови Української держави. Усе віддано на відкуп стихії.

 Маніфест — це урочисте звернення до народу. А проект — це заздалегідь накреслена програма політичних, господарських, оборонних, культурних та інших заходів і намірів, що передбачає порядок і терміни їхнього здійснення. По-суті, це — стратегічний план розвитку українського суспільства та розбудови створеної ним державності. Такого плану ми не маємо. І через те  наше «грядущее иль пусто, иль темно».

За цих обставин насмілюся запропонувати хоча б пріоритетні напрями розвитку України, які в процесі опрацювання можуть увійти до складу проекту. Ці напрями можна звести до такого переліку.

1. ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ   ОКУПАЦІЙНОГО ТА КОЛОНІАЛЬНОГО РЕЖИМІВ, ЯКІ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ Й СТОЛІТТЯМИ НАСАДЖУВАЛИСЯ В УКРАЇНІ.

Політика гноблення та експлуатації українського народу за допомогою військового, політичного та економічного примусу почалася ще за часів демонтажу Гетьманської держави й тривала аж до моменту проголошення незалежності України. За цей час вона стала російською національною ідеєю задушення України. Недопущення України в Європу й жорстоке побиття Євро майдану — остання виразна ілюстрація продовження цієї політики.

Тому необхідно давати собі звіт, що політичне, економічне та культурне життя України зараз перебуває в умовах неоколоніального тиску на неї з боку колишньої метрополії,  яка не відмовилася від імперіалістичних зазіхань. Щоб протистояти цьому тискові, слід провести докорінну дерадянізацію — ліквідувати залишки радянської влади як новітньої форми російського колоніалізму.

Не є таємницею, що українське суспільство ще й досі перебуває в полоні радянсько-імперського мислення. Чимало наших політиків і державних діячів свідомо культивують радянське минуле, спекулюють на деяких цінностях того часу, сприяють перебуванню людей у стані вічного «совка».

Завдання дерадянізації має стати довгостроковою національною стратегією України. У руслі реалізації цієї стратегії слід провести ліквідацію тоталітарних пам’ятників, символів і топонімів. Дерадянізація — це також потреба покінчити з політикою русифікації, яку радянська влада запозичила ще в царату. Упорядкування державних свят, за кількістю яких Україна зараз «впереди планеты всей», —  ще  одне завдання дерадянізації. Обсяг робіт у цій справі — непочатий край.

Водночас треба наповнити Книгу пам’яті народу відомостями про борців за незалежність України. В усі часи український народ боровся за свою свободу і державність. І завжди борців за ці ідеали російські окупанти оголошували бандитами, приклеювали їм принизливі клички типу мазепинці, петлюрівці, бандерівці...

Настав час дерадянізувати нашу історію й викладати її з позицій боротьби українського народу за свою свободу, незалежність і українське державотворення.

2. ГАРАНТУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.

Певні кроки в цьому напрямі вже здійснив уряд Януковича — Азарова. Зокрема, він закупив нафтогазовидобувні вежі, за допомогою яких вдалось одержати приплив газу із шельфу Чорного моря. Підписано кілька угод про видобуток газу зі сланцевих пластів і про спорудження заводу з виробництва синтетичного газу із вугілля. З’явилася можливість закуповувати газ не тільки в Росії, а й з інших джерел. Під загрозою втрати газового ринку  Росія змушена була зменшити закупівельну ціна на газ для України.

Проте здійснені заходи не можуть повністю гарантувати енергетичну незалежність України. Тому слід продовжити пошук і розробку нових нафтових і газових родовищ  як на суходолі, так і на шельфі Чорного та Азовського морів. Одночасно слід нарощувати потужності атомних електростанцій, збільшити використання торф’яників, бурого та кам’яного вугілля. Перспективним напрямом розвитку української енергетики є одержання струму за допомогою води, сонця, вітру та біомаси. Треба довести частку відновлювальних видів енергії в загальному споживанні з нинішнього одного до восьми-десяти  відсотків.

І повсюдно економно витрачати енергетичні ресурси, повністю відмовитися від електролампочок розжарювання.

3. РОЗВИТОК І ЗМІЦНЕННЯ АРМІЇ.

У спадок від Радянського Союзу нам дісталася величезна за кількістю та запасами озброєння армія. Утримувати її молода Українська держава не могла. Тому всі уряди у справі військового будівництва йшли шляхом скорочення чисельності військових підрозділів і розпродажу надлишкових запасів військового майна та озброєння.

Результат проведення такого курсу відомий: сьогодні в усіх видах Збройних сил України залишилося лише 120 тисяч вояків. І намічається подальше скорочення чисельності Української армії — до 80 тисяч.

Ситуація починає нагадувати 1918 рік, коли діячі Центральної Ради розпустили усі українізовані військові частини чисельністю до двох мільйонів. Теж на тій же підставі — брак коштів. А армію намагалися замінити міліцейськими загонами, бо, мовляв, російські пролетарі не стануть воювати проти українських селян та робітників.

Життя жорстоко посміялось над недалекоглядними політиками. Вже невдовзі  Ленін і Троцький розв’язали проти Центральної Ради війну. Захищати її було нікому. Хіба що отим  300 студентам і гімназистам, які намагалися зупинити російських окупантів під Крутами.

От і тепер — армію скорочують, а міліцію та правоохоронні органи збільшують. Зараз ці органи вже втричі перевищують українську армію.

Ситуація стає ще тривожнішою, коли взяти до уваги те, що багато військовослужбовців деморалізовані. Вони не готові зі зброєю в руках протистояти імперським зазіханням Росії. Крім того, зброя, яка є в їхньому розпорядженні, застаріла. Термін використання багатьох літаків, танків і кораблів давно закінчився.

Із огляду на ці обставини треба негайно відродити підприємства ВПК і налагодити на них виробництво сучасного озброєння для української армії. Кажуть, армія має бути сильною духом. А як вона може бути такою, якщо й досі УПА не визнана воюючою стороною, а вояків УПА не визнають борцями за волю України. На яких прикладах тоді виховувати сучасних вояків української армії? Невже знову на прикладі бандформувань Котовського?

Отже, найперше завдання щодо розбудови української армії полягає у тому, щоб перетворити її на школу патріотичного виховання юнаків і дівчат, які за покликом серця вступили до її лав. І одночасно слід денонсувати Харківські угоди, вивести з території України російський флот та підрозділи російської розвідки.

4. ПЕРЕГЛЯД СУЧАСНОЇ БУДІВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ, що спрямована на розбудову великих міст України. Деякі з них, як, наприклад, Київ, уже перетворились на велетенські мегаполіси, жити в яких не дуже затишно. Вони породили чимало проблем, пов’язаних із транспортом, вихованням підростаючого покоління, загазованістю та забрудненням довкілля, відчуженням людей тощо. Для їх розв’язання завжди не вистачає коштів.

У той же час сотні містечок, таких як Чигирин, Дубно, Погребище тощо, ледь животіють. У них не розвивається місцева промисловість, душить безробіття, люди втрачають перспективу... Подібна ситуація в багатьох селищах міського типу і селах. Кожного року з карти України зникає по кілька населених пунктів.

Тому треба повернутись обличчям до потреб глибинки, розвернути у цей бік і потугу української будівельної індустрії. Особливу увагу при цьому слід звернути на поліпшення умов проживання населення. Із цією метою доцільно розробити національну програму «Сучасний будинок сільського мешканця». Передбачити в ній  забудову невеликих містечок , сіл і селищ будинками, в яких є такі самі  вигоди, що і в квартирах міських жителів. Виробництво усіх елементів таких будинків треба налагодити на домобудівних комбінатах, а на місці спорудження проводити лише монтаж елементів. Розробити кілька типів будинків  різної вартості.

5. УДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ:

• Створення двопалатного парламенту;
• Ліквідація двовладдя — надання реальних повноважень органам місцевого самоврядування й обмеження повноважень держадміністрації лише контрольними функціями;
• Удосконалення й стабілізація виборчого закону й виборчого права;
• Чітко окреслити повноваження Президента й Кабінету Міністрів України;
• Докорінно реформувати правоохоронну систему, націливши її діяльність на захист та підтримку українських  громадян та української держави. Провести скорочення і люстрацію працівників правоохоронних органів.
• Навести лад у багатопартійній системі, недосконалістю якої часто користуються політичні авантюристи, чия демократична налаштованість є сумнівною;
• Ухвалити закон  про відкликання депутата з Верховної Ради, якщо він голосує за іншого депутата або якщо виявлено й доведено його участь у корупційних діяннях;
• Повернутись до редакції Конституції України 2004 року, яку було нелегітимно скасовано внаслідок чого Президент незаконно отримав додаткові повноваження. Підготовку й удосконалення нової Конституції вести з позицій  поваги до людської особистості — її прав, рівності усіх громадян перед законом, свободи дій, свободи участі в громадських об’єднаннях, захисту сім’ї.

6. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА.

Україна має увійти до Європейського Союзу та стати членом  НАТО.

Втілювати за межами України проекти створення українознавчих центрів (насамперед у провідних вишах Європи, Америки та Азії), електронних та друкованих видань, що забезпечують «упізнаваність» українців у світі.

Відродити державне радіомовлення і поліпшити змістовне наповнення телевізійних програм на закордон. Визначити, що основне завданням нашого іномовлення полягає у створенні широкої панорами політичного, економічного та культурного життя в Україні, а також у висвітленні та роз’ясненні української позиції з важливих питань.

7. ЕКОНОМІКА.

Серцевиною української економіки має стати малий і середній бізнес. Переважне і провідне значення надавати розвитку малих підприємств, які переробляють і випускають продукти харчування. Необхідно домагатись безвідсоткового кредитування для розвитку такого бізнесу, бо це дозволить створити додаткові робочі місця, знизити безробіття на селі.

Водночас слід стимулювати розвиток фермерства. Нагальною є потреба створення спеціальних навчальних закладів для майбутніх фермерів за зразком фахових шкіл із чотирирічним терміном навчання. Випускникам таких шкіл гарантувати після закінчення навчання невеликий земельний наділ та стартовий капітал.

Особливу увагу звернути на розвиток інформування та інформаційних технологій, які стали важливим фактором української економіки після сільського господарства, промисловості та сфери послуг.  Уже зараз  інформтехнології є галуззю, в якій Україна може конкурувати з провідними країнами світу. За попередніми підсумками 2013 року обсяг українського ІТ-ринку сягнув майже чотирьох мільярдів доларів США. А до 2015 року за оцінками світового банку Україна може посісти шосте місце у світі за обсягом ІТ-експорту. За кілька років такий експорт стане одним із головних джерел наповнення  бюджету України.

З метою стимулювання ІТ-галузі у Святошинському районі Києва минулої осені розпочалось будівництво першого індустріального парку за програмою проекту «Технополіс». У новому технополісі виготовлення готової продукції відбуватиметься за кращими світовими стандартами. Розглядається можливість створення таких парків у Харкові, Львові, Донецьку та Дніпропетровську. Фахівці вважають, що Україна має великий потенціал для того, щоб стати Силіконовою долиною Східної Європи.

8. У ГАЛУЗІ ОСВІТИ І НАУКИ — подолати українофобські настрої, які культивує нинішній міністр освіти і науки Дмитро Табачник.

Урегулювати мовний режим у вишах України, підручники і навчальні посібники випускати тільки державною мовою. Особливого значення надати загальноосвітнім дисциплінам, зокрема історії та політології, в яких повинен подаватися ретроспективний аналіз тривалого шляху України до незалежності, має бути відображено прагнення українців до свободи та єдності, подолання перешкод і бар’єрів на шляху до Європи.

Скоротити невиправдано велику кількість вишів, чимало з яких просто профанують ідею вищої освіти. Водночас стимулювати розвиток провідних вишів України, які на практиці довели свою здатність давати своїм вихованцям елітарну освіту. Такі виші повинні мати автономний статус. У них потрібно запроваджувати сучасні стандарти академічної демократії, а їхні керівники повинні виступати як представники відповідних академічних корпорацій професури і студентів.

Культивувати обмін студентами й викладачами між українськими і закордонними вишами.

Припинити ганебну практику купівлі готових чи виконаних на замовлення курсових, дипломних і дисертаційних робіт, що веде до появи лжефахівців, лжедокторів та лжепрофесорів. Міністерство освіти зобов’язане позбавляти таких суб’єктів дипломів, вчених ступенів і звань. Будь-які компроміси тут згубні.

Забезпечити у вишах України поглиблене вивчення іноземних мов — домогтися того, щоб кожен випускник умів читати і розмовляти однією з європейських мов.

9. У ГАЛУЗІ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ — передусім слід мати на увазі три найважливіші демографічні проблеми — невисокий рівень народжуваності; нестача чотирьох мільйонів чоловіків для жінок, які прагнуть створити сім’ю; постійне старіння суспільства, коли кількість працюючих та пенсіонерів майже зрівнялася.

Повинно значно побільшати родин з двома, а ще краще — трьома дітьми, має зменшитись падіння кількості народонаселення. Неприпустимою є ситуація, коли батько або мати змушені їхати за кордон на заробітки, щоб забезпечити потреби сім’ї.

Запровадити нову політику щодо виховання дітей дошкільного віку — припинити русифікацію дітей у дитсадках, українізувати дитячі радіотелевізійні програми, дитячі видавництва, театри, гуртки художньої і технічної творчості.

Створити спеціальний орган, який стежив би за розвитком державної мови як одного з головних чинників єднання у багатомовній країні, дбав би за її впровадження в усі сфери суспільного життя. Скасувати закон Ківалова — Колісниченка, який виявився інструментом повзучої русифікації.

10. КУЛЬТУРА.

Осучаснити репертуари українських театрів та професійних оркестрів, стимулювати випуск українських фільмів, книжок, періодичних видань.

Не руйнувати державного радіомовлення і телебачення, а навпаки — зміцнювати їх, збільшувати фінансування, щоб вони могли на рівних конкурувати з приватними радіотелевізійними станціями, повідомляти оперативну інформацію та інше привабливе програмне наповнення. Підняти частку україномовної продукції на загальнонаціональних каналах до 75 відсотків.

Припинити порочну практику, за якої українські ЗМІ сприяють розколу і децентралізації України, стоять осторонь захисту національного інформаційного простору.

Щороку нарощувати випуск українських фільмів. Слід відродити у Києві студії науково-популярних і документальних фільмів, які зможуть задовольнити гостру потребу телебачення в історичній, науковій та культурологічній документалістиці.

Усі зарубіжні дитячі мультфільми насамперед підлягають обов’язковому дубляжу. Безумовне дублювання українською мовою поступово запроваджується для всіх зарубіжних фільмів.

Створити мережу книгарень та бібліотек на рівні усіх районів. Щороку надавати належні кошти для оновлення бібліотечних фондів і закупівлі газетно-журнальної періодики. Надавати при кожній книгарні та бібліотеці послуги Інтернету, щоб читачі мали вільний доступ до всіх енциклопедій, словників, довідкових видань, класичних та сучасних художніх, культурологічних і наукових книжок та журналів.

Бажано також забезпечити з комп’ютерів у бібліотеках доступ до кінофільмів, телепередач та інших відеоматеріалів.

І головне, модернізовані бібліотеки повинні взяти на себе роль локомотивів упровадження сервісів електронного врядування, майданчиків для діалогу громадян з органами влади.

11. РОЗВИТОК ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ І ТУРИЗМУ, які повинні стати справді прибутковою галуззю. Особливу увагу звернути на популяризацію відпочинку в Карпатах і Криму, де відпочивальники можуть поєднувати оздоровлення в санаторіях з активним туризмом.

Розробити програму розвитку внутрішнього туризму в напрямах Схід — Захід і Північ — Південь. На цих напрямах задіяти швидкісне авіасполучення, проїзд залізничними і шосейними магістралями.

Складовою програми має стати здешевлення поїздок, а також сприяння різноманітним формам внутрішнього туризму.

*  *  *

...Тут досить стисло викладено лише головні пріоритети. Напевно, до їхнього переліку щось не увійшло, або якісь із них викличуть заперечення серед експертів. Можливо, таке бачення звичайного пересічного українця професіональним політикам видасться поверховим.

Але й то правда, що ми лише говоримо, а узагальненого, системного погляду на майбутнє України досі не створили. Викладені тут нотатки, треба сподіватись, можуть стати першим внеском у створення Проекту майбутньої України, стимулюватимуть роботу в цій царині.

Коли ж такий проект таки буде створено, самі по собі відпадуть набридлі суперечки й дискусії про кандидатів на наступних виборах. Бо суть проблеми — не в іменах кандидатів, а в тому, які цілі вони ставитимуть перед собою, за що боротимуться, які зміни збираються здійснити в Україні в разі приходу до влади. Відповіді на ці запитання повинен дати Проект, втілити який на практиці зможе будь-який кандидат чи уряд. Навіть технічний.

І нарешті, потрібно створити редколегію для підготовки такого проекту, залучивши для його розробки наших кращих учених, політиків, політологів та патріотично налаштованих і компетентних службовців. Спільними зусиллями можна досить швидко створити Проект майбутньої України — наш дороговказ у майбутнє.