Простий народ не дійшов до Щербицького

Учора на Байковому кладовищі столиці - найпрестижнішому і найбруднішому - вшанували пам'ять останнього найбільш яскравого першого секретаря Компартії Української РСР і представника комуністичної епохи Володимира Щербицького. 16 лютого 1990 року він помер з не відомих до цього часу причин, не доживши одного дня до дня свого народження.

На відзначення 80-річчя неофіційного президента тогочасної союзної республіки люди почали приїжджати з 10-ї ранку. Піднесли кошик із квітами вчителі Київської школи № 57, де працювали дружина Щербицького - Рада Гаврилівна і дочка - Ольга. Приїхав колишній генерал армії Олександр Герасимов і віддав честь від усіх ветеранів війни України. Тимчасове затишшя до половини 12-ї порушував чолов'яга, котрий блукав біля церкви Святого Вознесіння, дуже неохайний на вигляд, явно не розуміючи сенсу сьогоднішніх візитів, але не забуваючи поканючити в нечисленних поки що відвідувачів трохи грошей.

Незадовго до 12-ї відвідав могилу свого шефа колишній його помічник Віталій Врублевський із колишніми колегами Володимира Щербицького. Услід за ними під'їхали дружина з дочкою, котрі проживають нині в Австрії, друга дружина Щербицького з онуком, колишні секретарі міськкомів, райкомів і обкомів партії. Усі, за винятком родичів, колишні. Колеги, друзі, підлеглі. Усі, з ким він працював...

Пересічних громадян, які не знали Володимира Васильовича особисто, біля могили не було. 80-річчя фактичного правителя Української РСР пройшло непоміченим серед тих, для кого, власне, він і правив. Як там проводив розмежування у своїй пісні "Поети і царі" Володимир Асмолов? "Одних мы чтим публично, вовсю рукоплеща, к другим приходим лично. На кладбища".

Чим була для України доба Щербицького?

В`ячеслав Чорновіл, голова НРУ:

- Коли настала сіра доба брежнєвського застою, потрібно було замінити такого стихійного українця, непослідовного, але чомусь навіть трохи ліберального Шелеста на людину свого кола, яка б уписувалася в оту застійну психологію. І такого знайшли, ним виявився Щербицький.

Доба Щербицького пов'язана із тотальними репресіями в Україні. За Щербицького почалася люта розправа, коли винищувалося все українське... Період активної денаціоналізації, що був трохи призупинився після смерті Сталіна, активізувався при Щербицькому. Він був закінчений реакціонер, але дуже талановитий бюрократ! Чиновник... Він умів розставляти своїх людей і дуже пильно стежив за чистотою компартійних рядів керівництва України. Тому коли почалася перебудова, в КПУ не виявилося ліберально мислячих опозиціонерів, бо в нього був нюх на таких людей, яких він знищував, викидав.

Це була найчорніша доба української історії останніх десятиліть, і Щербицький був її характерним представником.

Леонід Кравчук

Нічим особливим період Щербицького від періоду Шелеста, приміром, не відрізнявся. Хіба що більшою дисциплінованістю, організованістю, старанністю. Це був одномірний період, одномірний час... Політику робили у Москві, тут її лише виконували. Найбільша шкода тієї доби - це Чорнобиль. ЦК КПУ, Політбюро мусили відстояти недоцільність будівництва, по суті, на Дніпрі атомної електростанції. Але не відстояли. І тому лише Чорнобиль - планетарна катастрофа - головний момент, за який історія пам'ятатиме Щербицького. Усе інше плинне... так, Щербицький був чоловіком скромним, поводився, я сказав би, у рамках моральної гідності. Але Чорнобиль усі плюси перекреслив...