Примус до «реінтеграції»

Вирішення ситуації на Донбасі останнім часом все більше нагадує гру в «п’ятнашки». Колода персоналій поступово тасується для вирішення найбільш оптимального варіанту в надскладних умовах. Заяви Пєскова і нещодавні репліки Путіна доводять, що Кремль намагається просунути окуповані території Донбасу в Україну як отруйне шило. Сам Президент України заявляв про виділення Заходом траншів на відбудову Донбасу, а західні політики не перестають наголошувати про необхідність проведення там виборів. Тема виборів на окупованій території з’являється разом із темою виборів на вільних землях, зокрема на 114 окрузі (Луганська область), депутат від якого Юрій Гарбуз нещодавно був призначений головою Луганської ВЦА. Відповідно з’явилася інтрига можливого реваншу «регіоналів». Більше того, в соціальні мережі була вкинута інформація навіть щодо можливості балотування Олександра Єфремова по цьому округу до Верховної Ради. В можливість відвертого висування цієї одіозної фігури віриться слабко, але «люди Єфремова» цілком можуть такою можливістю скористатись. І що цікаво — не обов’язково через Опоблок.

Росія для того, щоб підштовхнути Україну до згаданих виборів на окупованих територіях, останніми тижнями відчутно посилює атаки, внаслідок яких гинуть військові. Нещодавно ми прощалися з командиром 3-го батальйону 72-ї бригади Андрієм Жуком, який загинув 27 травня під Волновахою. Таким чином Київ, який не може допустити подальшу втрату територій, має відступати політично і гратися в згадані «п’ятнашки». Але для того, щоб зрозуміти цю гру, треба щоразу повертатися до витоків тієї кривавої авантюри, яка розпочалася ще восени 2013 року. І важливо також знати, як зрештою поведе себе Путін.

Нині відбувається поступова ротація прізвищ на тих чи інших посадах доти, доки не вибудується більш менш прийнятна картина, де відповідні клани будуть задоволені, й при цьому Путін «дасть добро» на припинення вогню хоча б у короткостроковій перспективі. На окупованих територіях так само склалася своя кон’юнктура з мільярдними оборудками і новонародженими «князьками». При цьому луганський Плотницький явно демонструє більшу адекватність, ніж донецький Захарченко. Мабуть, вдається в знаки його бюрократичне минуле. Але ні перший, ні другий просто так не відмовиться від своїх статків і впливу.

Колишній голова Луганської ВЦА Георгій Тука, який спочатку займав жорстку позицію щодо виборів на Луганщині (тобто і на територіях, прилеглих до окупованих) та виступав за «блокаду» окупованих територій, відкрито змінив риторику на «відкупорення» цих земель. Тепер Тука — за «реінтеграцію» Донбасу. Схоже, що мова йде не про позицію самого Туки, а про озвучення ним намірів уряду, де він тепер працює і таким чином готує відповідний сегмент електорату до домінуючої «лінії партії».

Отже, ворог прагне з одного боку підвести українську владу до легітимізації своїх ставлеників, завести на вільну територію сходу України своїх маріонеток та примусити Київ забути за Крим остаточно. Українська влада зі свого боку пручається і весь час наголошує на можливості проведення виборів на окупованих територіях лише після повного контролю на кордоні з РФ. Звичайно, поки Кремль остаточно не переконається в тому, що картина «п’ятнашок» на сході України не вибудувалась у потрібний для неї малюнок, ніхто нам цього контролю не дасть. Путін не піде на жодні компроміси і за кожну начебто поступку «зніме» в кілька разів більшу ціну в руслі своїх стратегічних намірів — повної домінації на південному сході України — від Донбасу до Одеси. І саме з цих намірів Україна має вибудовувати свої плани, а не тактично підлаштовуватися під перманентний шантаж.

«ІСНУЄ ВЕЛИКА ЗАГРОЗА РЕВАНШУ «РЕГІОНАЛІВ» НА ДОНБАСІ»

Володимир ЛАНДІК, народний депутат України V і VI скликань:

— Я свого часу запитував Віктора Януковича-молодшого про судові переслідування мого сина. Він відповів, що його батько до моєї сім’ї ставиться добре і не брав участі у тому скандалі. Все це затіяли ті самі люди, які потім із часом затіяли зняття і Януковича. А саме — Льовочкін і Єфремов. Льовочкін був на «підтанцьовці» у олігархів по фінансуванню Майдану. Але оскільки Львочкіна на той момент уже не допускали до «тіла», то туди ходив Єфремов, який їм все зливав. Останні два місяці до Януковича регулярно заходили Клюєв і Єфремов. Якщо Клюєв — це найближчий соратник Януковича — нікому і нічого не розповідав, то щодо розстрільних бригад із РФ та інших питань скоріше всього знав і докладав Льовочкіну саме Єфремов. Льовочкін відповідно до цієї інформації коригував свої дії. Треба розуміти, що всі, хто пристроївся до Майдану і згодом очолив країну, і були тими, хто фінансував Майдан або за свої гроші, або за гроші Фірташа, Льовочкіна, Бойка та інших. Звідси можна зробити логічний висновок.

Фактично вони просто позбулися Януковича, який на той момент заважав усім. Олігархи вважали, що якщо вони його до влади привели, то мають і командувати Януковичем. А він усе переключив на Сім’ю.

Ну, а потім Путін окупував нашу територію і ввів війська. З самого початку Янукович дуже влаштовував Путіна, адже Янукович був абсолютно керованим проросійським президентом України. Але потім виявилося, що Янукович вже ні на що не впливає, й єдина з нього користь — це забрати того до себе і показувати світу. Путін розумів, що внаслідок Майдану до влади можуть прийти проукраїнські політики, тому він так різко і відреагував. Але треба усвідомлювати важливий момент — Путін використовував і використовує всіх у своїх цілях, про які остаточно нікому не говорить. Він використав Єфремова, всю команду «комсомольського племені», дончаків та інших. Всім їм він пообіцяв, що Донбас залишиться їхнім. В лютому 2014 року до Луганська приїздив брат Наталії Королевської з якимось московським  політиком. Зустрічалися вони безпосередньо в новому будинку Єфремова напроти Metro. Там і було розписано, кому дістанеться Алчевський металургійний комбінат, Сєверодонецький хімзавод «АЗОТ», кому шахти, а кому по дрібницях, таким як Струк та Медяник, дістануться ринки, торговельні комплекси тощо. Підкреслюю, все це було вирішено в лютому 2014 року. Деякі учасники згаданої зустрічі мені розповіли, що дійсно вони очікували, що Путін зайде в Донбас, але піде далі на Київ, а вони залишаться керувати Луганщиною. Але фактично коли Путін зайшов на Донбас, він усіх їх «кинув». Кине він і тепер всіх, хто йде йому на поступки. Путін привів на Донбас свою «босоту» і дав так само нашій місцевій «босоті» грабувати.

Щодо вибрів по 114 округу, то вважаю, що існує велика ймовірність того, що там підуть люди Єфремова. Є люди заховані з його команди під виглядом інших політичних сил. Сам Єфремов побоїться йти в депутати. Не треба гадати, що народ настільки дурний або лише один Ландік підніметься проти Єфремова. Його виженуть. Але влада може дати на відкуп ці території людям Єфремова, як це трапилося з Сєверодонецьком, Лисичанськом і Рубіжним. Хоча маю надію, що цього не станеться. Все ж таки влада має силу і можливості не допустити реваншу «регіоналів». Інакше негативна тенденція реінкарнації проросійських сил на Донбасі призведе лише до погіршення ситуації. Щодо заяв Туки про реінтеграцію Донбасу, то гадаю, що це влада його вустами озвучує непопулярні наміри.

«СТВОРЮЄТЬСЯ МІФ, НАЧЕБТО ДОНБАС — ЦЕ   ПРОРОСІЙСЬКА ТЕРИТОРІЯ»

Микола ГРЄКОВ, офіцер ЗСУ, екс-мер Олександрівська Луганської обл.:

— Щодо так званої реінтеграції Донбасу, то мені смішно, коли люди, які фактично не мають жодного відношення до нашого регіону, не знають достеменно всіх його особливостей, дозволяють собі говорити про такі речі, як «реінтеграція» окупованої території. Якщо ми говоримо про мирні кроки з мирного урегулювання процесу на Донбасі, то цими кроками має займатися держава і РФ як суб’єкт, який фактично зайняв цю територію. Але в жодному разі ці питання не можна обговорювати з терористичними організаціями. Окрім того, обов’язковою умовою цих переговорів має бути  участь у них представників територіальних громад тих територій, які відстоюють закони і Конституцію України. Адже виходить так, що створено міф, начебто Донбас — це виключно проросійська територія. Це не вірно. Поки територія частини Донбасу окупована, то ніяких розмов про її реінтеграцію бути не може. Так само як і про вибори там не можна навіть говорити, адже це нонсенс.

На 114 окрузі, я вважаю, вибори необхідні. Коли ці вибори відбувалися минулого разу, то жодних проблем там не було. Питання ось у чому. Якщо у СБУ та інших правоохоронних органів до кандидата від Опоблоку питань не має, то це вже питання до цих органів. Опоблок уже висунув свого кандидата. При цьому, якщо Єфремов забажає висуватися там, то він так само має на це право, адже звинувачення з нього зняті. Наскільки така ймовірність є реальною, мені невідомо. Наша справа — запропонувати свою якісну альтернативу цим силам.