П’ятнадцятий
На другому етапі IХ з’їзду Соціалістичної партії України, який проходив у суботу в столичному Будинку кіно, відбулися прем’єри виборчих списків соціалістів по багатомандатному виборчому округу і одномандатним мажоритарним округам. Перші п’ять місць (із 225) у «загальнодержавному» списку зайняли лідер партії Олександр Мороз, народний депутат Іван Бокий, секретар політради СПУ Юрій Луценко, народний депутат Валентин Семенюк і головний редактор газети «Сільські вісті» Іван Сподаренко. До організації заходу соціалісти поставилися з властивим їм ритуалом опозиційності. Компенсувавши гімн України, що не пролунав, аплодисментами на адресу лідера СПУ Олександра Мороза, критикою «існуючого режиму» і використання адмінресурсу на майбутніх виборах, не довго думаючи, представники партії перейшли до прийняття рішень. Оголошення останніх давалося Олександру Морозу, який намагався в усьому дотримуватися букви обов’язкових до виконання рекомендацій ЦВК, не без великих зусиль. В іншому лідеру СПУ напружуватися не довелося — всі його пропозиції було затверджено без заперечень і, практично, одноголосно. Тільки один депутат СПУ обласного масштабу, який сидів за спиною Мороза, те й робив, що «утримувався» від прийняття рішень і, схоже, був явно незадоволений процесом обговорення.
Делегати затвердили передвиборну програму партії і програмний документ СПУ під назвою «Основи внутрішньої і зовнішньої політики». Окремим пунктом з’їзду було включення в ряди СПУ нових товаришів із Всеукраїнської партії трудящих і Партії захисту інтересів селян (які самоліквідувалися напередодні) і урочисте вручення їхнім лідерам — Леоніду Вернигорі, Івану Бокию і Василеві Сушку — червоних партквитків. Навряд чи викличе здивування той факт, що об’єднала їх під знаменами СПУ спільна ідея — незадоволення державною владою. Після чого, дотримуючись усталеної традиції СПУ, В. Сушко заходився лаяти представників влади і передвиборний адмінресурс, в якому побачив головну загрозу позиціям своєї нової партії.
Ефективним способом боротьби з цими «негативними явищами» О. Мороз назвав включення колишнього майора держохорони Миколи Мельниченка у виборчий список під п’ятнадцятим номером. Майор, із цілком зрозумілих причин, приїхати на з’їзд не наважився. Замість цього він прислав делегатам... Ні, не аудіозапис свого звернення, а звичайний лист, в якому підтвердив свою вірність ідеям соціалізму, готовність продовжувати боротьбу «з відомими представниками влади» і попросив надати «підтримку в балотуванні кандидатом в народні депутати». Що, власне, й було зроблено. Як сказав «Дню» О. Мороз, тепер СПУ буде робити все можливе, щоб забезпечити недоторканність майора під час виборів. Ще однією помітною фігурою в списку СПУ явилася Інна Іванченко — дружина засудженого до п’ятнадцяти років позбавлення волі Сергія Іванченка за замах на лідера ПСПУ Наталю Вітренко в жовтні 1999 року.
З’їзд також затвердив список кандидатів по одномандатних округах у кількості 217 чоловік. Їхні шанси О. Мороз розцінив як «досить високі», підкресливши результативність обговорення кандидатур мажоритарників із представниками КПУ. Хоч, як сказав «Дню» Йосиф Вінський (шостий в списку), «угоду з КПУ по округах було досягнуто лише частково — в Чернівецькій, Житомирській і Херсонській областях». Загалом, за словами Й. Вінського, позитивним результатом виборчої кампанії СПУ вважає «60 чоловік фракції у Верховній Раді». Вельми цікаво, в зв’язку з цим, що настрої рядових соціалістів менш оптимістичні — деякі з них кажуть усього лише про «можливе подолання чотиривідсоткового бар’єра».
