Рада пропрацювала… 5 хвилин

Сьогодні опозиція знову заблокувала президію і трибуну Верховної Ради, а спікер Володимир Рибак буз змушений відкривати ранкове засідання парламенту з сесійної зали в оточенні народних депутатів від Партії регіонів. Голова ВРУ дав доручення бюджетному комітету внести законопроект про держбюджет на 2014 рік і наголосив на тому, що у четвер його таки приймуть. Після цього Рибак закрив вівторкове засідання, а депутати, так і не пропрацювавши більше п’яти хвилин, почали розходитися по своїх справах.

У кулуарах Верховної Ради, тим часом, вирувало життя. Більшість депутатів від ПР відразу ж покинули стіни ВРУ, залишивши для роз’яснення позиції партії вже звичних публічних спікерів. Останні на цей раз були показово впевненими і переконували журналістів, що у влади все знаходиться під контролем. «Опозиція просто готується до свят і не хоче працювати, -  віджартовувався у розмові з «Днем» регіонал Володимир Макеєнко. - Я вже 23 роки у парламенті і чого тільки не бачив, тому зараз можу констатувати точно: опозиція елементарно хоче зберегти обличчя перед людьми, тому й блокує роботу парламенту. Упевнений, що в четвер ми у м’якій формі блокування обов’язково швидко проголосуємо за проект держбюджету (прогнозую, що крім цього законопроекту більше ніяких документів Рада не розглядатиме) з урахуванням нової ціни на газ. Усе. Інших питань, на моє переконання, на порядку денному більше не буде».

Тим часом опозиціонери говорять, що як сьогодні, так і в подальшому, допоки Верховна Рада не виявить бажання вирішувати питання насущні, розблоковувати трибуну ніхто не збирається. «Рада не працює через те, що сьогодні ВРУ, крім балаканини, не готова приймати жодних рішень. У першу чергу це відбувається через те, що Партія регіонів ще не готова робити висновки з того, що відбувається в Україні протягом останнього місяця, - розповів «Дню» народний депутат від «УДАРу» Павло Розенко. – Сьогодні історична місія стоїть перед спікером Рибаком. Адже кожен спікер ВРУ в той чи інший момент політичного життя в країні приймав для себе відповідне політичне рішення. Один  проголошував державну незалежність, інший намагався, щоб ВРУ була суб’єктом виходу з кризи у 2004-му році…

Тому нині або Рибак зрозуміє, що повинен зіграти свою роль як голова ВРУ, а не як спікер від Партії регіонів, або ця Верховна Рада буде просто недієздатна і втрать будь-який зміст свого існування. Така ВРУ стане непотрібна суспільству і тоді вона має бути розпущена і переобрана».

У Партії регіонів на перспективу позачергової парламентської кампанії реагують спокійно. Мовляв, по суті, зараз ні владі, ні опозиції нові вибори не потрібні, а тому публічні тиради про можливий розпуск ВРУ – ніщо інше, як самопіар зі сторони парламентської меншості. «Ніякого розпуску парламенту не буде, - упевнений Володимир Макеєнко. – Я спілкуюся із депутатами з різних політичних сил, а тому розумію, що план витрат на вибори-2012 розраховувався на п’ять років, а не на один рік. Та й де впевненість у тому, що всі ті, хто зараз пройшли у Раду, пройдуть сюди знову? А якщо ці вибори закінчаться так само як вибори в п’яти округах? Опозиція явно переоцінила свої сили і ці довибори – яскраве тому підтвердження. Висновок – ставати на ті ж граблі ніхто не захоче, а отже, перевиборів не буде».

Кілька днів тому вже вкотре з’явилася інформація про те, що в Партії регіонів є близько ста депутатів, які хочуть вийти з фракції. Проте нинішня атмосфера у ВРУ свідчить про те, що переформатування парламентської більшості майже стовідсотково не буде. А отже, вирішення нинішньої політичної кризи за посередництва Верховної Ради виглядає малоймовірно.

«Пам’ятаєте, класики казали, що Верховна Рада може все, якщо має бажання, - сказав «Дню» депутат від «Батьківщини» Андрій Павловський. -  Тобто за ту ж відставку уряду можна без проблем проголосувати, маючи 226 голосів. Тим більше так було зроблено у 2004-му році, коли відправили у відставку уряд того ж Януковича. Було б 226 голосів…».

Було б, але їх, як бачимо, немає…Спілкування з депутатами-регіоналами доводить, що Президент йтиме на формально-уявні поступки: кадрові ротації, які напередодні анонсувала Ганна Герман, скоріш за все матимуть місце, але відбуватимуться під егідою за так званої квоти Росії і не задовольнять вимоги опозиції; відставка прем’єра Азарова стане можливою лише за безпосереднього погодження з РФ; справжні замовники розгону студентів 30 грудня та провокації конфлікту 1 грудня покарані так і не будуть, натомість все обмежиться відставкою вже згаданих чотирьох чиновників нижчого ешелону. «Безстроковий» АнтиМайдан під стінами ВРУ тільки підтверджує вищеперелічене.

Усвідомлюючи це, опозиція сьогодні поводиться вкрай обережно і чекає, з яким же підписаним пакетом документів повернеться Янукович після своєї поїздки в Москву. «Тоді і буде сформований план дій на найближчу перспективу», - зізнаються опозиціонери. Проте вже зараз ситуація заходить у глухий кут. Проблема в п’яти виборчих округах, між іншим, також загострюють ситуацію. «Події на окрузі - паливо в вогні Революції. Все тільки починається. Майдан», - написав єдиний кандидат від опозиції на 223-му окрузі, свободівець Юрій Левченко на своїй сторінці у Facebook. Отже, треба шукати вихід.

«Справді, ситуацію слід вирішувати, - говорить Андрій Павловський. – Але це повинен бути шлях обох сторін. Тобто влада повинна припинити проводити штучні фальшиві круглі столи сама з собою чи зі своїми прихильниками, а реально провести бесіду з опозицією. Пам’ятаєте, як Лех Валенса проводив круглий стіл солідарності з тодішнім президентом-комуністом Ярузельським. Тоді вони змогли домовитися і це був справді національний круглий стіл, який дав шанс виходу з політичного тупика».«Я думаю, що щось подібне треба зробити і у нас. Якщо ні, то протистояння буде продовжуватися і надалі з абсолютно невизначеними наслідками», - резюмував політик.

Як висновок, влада сподівається, що Майдан до новорічних і різдвяних свят «розсмокчеться» самостійно, а опозиція втратить авторитет в очах протестувальників. Опозиція ж поки вичікує, точково реагуючи на чергові дії з боку президента, повсякчас підживлюючи (свідомо чи несвідомо) запал мітингувальників серією прорахунків зі сторони влади. Однак останнє слово – за Майданом.