Реформатори в ролi експропрiаторiв Уряд спробував підвести законодавчу базу під вилучення квартир у громадян
Збіг двох подій — завершення «всеукраїнської акції» зростання вартості на житлово-комунальнi послуги запровадженням нових тарифів на теплову енергію в Києві та винесення урядом на розгляд Верховної Ради законопроекту про посилення відповідальності за невчасну сплату комунальних послуг — не можна назвати випадковим. Аналіз стану справ у житлово- комунальній сфері дає підстави вважати, що вони мають спільну мету, а саме почати реалізацію останньої ланки в ланцюжку «невчасна виплата зарплати — підвищення тарифів — неможливість оплачувати комунальні послуги — присудження про виселення боржників iз квартир». А представлений урядом законопроект є спробою створити законодавчу базу для заключного етапу перерозподілу власності — позбавлення громадян квартир за борги. Підтвердженням цього є і безперспективність розв’язання проблем комунальної сфери шляхом підвищення тарифів, яка стає очевидною вже при елементарних арифметичних розрахунках.
Остання хвиля підвищення тарифів призвела до того, що тепер середньостатистичний українець має щомісяця платити за житлово- комунальні послуги майже 50 гривень. Нескладно підрахувати, що загальна сума всіх комунальних платежів за рік становить близько 30 млрд. грн. Якщо взяти статистику сукупних прибутків населення України за перше півріччя й апроксимувати її на 12 місяців, то загальний річний прибуток населення становитиме близько 75 млрд. грн. Враховуючи, що плата сім’ї за комунальні послуги не має перевищувати 20% від її сукупного прибутку, виходить, що житлові субсидії повинні становити не менше ніж 14 млрд. грн. Покрити їх у повному обсязі місцеві бюджети не зможуть, оскільки зазначена сума сумірна з витратною частиною всіх місцевих бюджетів.
Вже до останнього підвищення тарифи досягли межі, за якою навіть незначне їх зростання призводить до значного зростання кількості сімей, що претендують на субсидії. У деяких регіонах країни кількість таких сімей останнім часом майже подвоїлася, особливо в містах. За нинішніх тарифів не більше ніж 25% сімей у змозі їх оплачувати самостійно. До того ж, якщо до останнього підвищення тарифів сім’ї, яким належала субсидія в розмірі 1—15 гривень (а таких було близько 10%), вважали за краще не гаяти часу на її оформлення, то при збільшенні субсидії до 50—70 гривень обов’язково її оформлять, що ляже додатковим тягарем на місцеві бюджети.
Сама ж програма житлових субсидій, на яку так полюбляють посилатися можновладці, містить достатній перелік причин для відмови в субсидії, навіть якщо прибутки сім’ї дозволяють на неї претендувати. Ніхто так і не зміг чітко пояснити, чому при розрахунку використовується сукупний прибуток сім’ї за ОСТАННІ шість місяців, тоді як субсидія призначається на НАСТУПНІ шість місяців? За цей термін у наших соціально-економічних умовах прибутки сім’ї можуть кардинально змінитися. Чому враховується нарахована, а не виплачена зарплата? Адже за непогашення боргу за попередній період або за невчасне внесення поточних платежів вас можуть позбавити субсидії. Крім того, в субсидії вам відмовлять у таких випадках: якщо хоча б один із членів сім’ї безробітний і не зареєстрований у цьому статусі в центрі зайнятості; якщо сім’я має більше ніж одну квартиру, будинок або автомобіль, якому не більше 10 років; якщо житло здається в найм. Не кажучи вже про те, що для оформлення субсидії необхідно зібрати купу довідок, бігати й принижуватися перед чиновником.
Мало чим допомагає й скорочення боргів із зарплат, оскільки воно відбувається тільки в бюджетній сфері. Взагалі ж, у народному господарстві борги із зарплат зростають, і виплачується вона вкрай нерегулярно. І в цих умовах уряд хоче запровадити пеню за невчасну сплату комунальних послуг у розмірі 0,1% за кожний день затримки. Це призведе лише до зростання заборгованості за рахунок нарахованої пені. Цікаво, що законом «Про оплату праці» компенсація за затримку виплати зарплати передбачена тільки у випадку, якщо затримка становить більше ніж один місяць. А як же бути з рівністю всіх суб’єктів права (в цьому випадку — уряду, роботодавців і громадян) перед законом?
Те саме стосується й боргів із зарплати. Кількість присуджень про виплату заборгованості скоро досягне півмільйона, але вони не виконуються. У підприємств немає коштів на розрахункових рахунках, а арештовувати майно й продавати його для погашення боргів ніхто не наважується — надто багато виявиться банкротів. А от щодо громадян уряд пропонує застосувати таку міру, як виселення з квартир за борги. Очевидно, комусь здається, що в нас мало бомжів. Вилучення ж майна громадян за борги з комунальних платежів на підставі присуджень уже провадиться на повну силу, про що свідчить показаний по телеканалу «Інтер» 29 жовтня репортаж iз Тернополя.
Уряд не виконує також цілої низки законів, пояснюючи це «відсутністю фінансових можливостей», і в країні немає сили, здатної припинити ці порушення. Тож чому б і населенню, виходячи з наявного прецеденту, не відмовитися платити за комунальні послуги в повному обсязі внаслідок відсутності тих же фінансових можливостей?
Усе це свідчить, що законопроект про посилення відповідальності за невчасну сплату житлово-комунальних послуг з’явився зовсім не для того, щоб, як стверджує уряд, примусити платити тих, хто це може робити. Справжня причина полягає в іншому — в нинішніх умовах, коли державна власність уже фактично розподілена, єдине, що можна ще перерозподілити без міжкланової війни, — це квартири громадян. Саме для цього, з одного боку, створюється законодавча база, а з другого — населення заганяється в «боргову яму». При цьому «уряд реформаторів» не боїться взяти на себе невдячну роль експропріаторів і борців iз власним народом. Звичайно ж, виключно в «інтересах» самих же громадян і заради зростання їхнього «добробуту».
Проблему неплатежів у житлово-комунальній сфері, звісно, треба розв’язувати. Але не окремо, а в комплексі з проблемою неплатежів в економіці загалом. Будь-які спроби створити цивілізований ринок в окремо взятій галузі або соціальній сфері приречені на невдачу, про що свідчить сумний досвід реформ у ПЕК. Вихід же полягає в усуненні справжніх причин неплатежів. Для цього необхідно, по-перше, збільшити грошову масу до науково обгрунтованих обсягів і, по-друге, провести корінну реформу системи оплати праці. Лише підвищення зарплати усуне наявні диспропорції між цінами й прибутками і дозволить кожному працюючому самостійно повністю сплачувати комунальні послуги, а не випрошувати субсидію.
Поки ж, завдяки принциповій позиції Верховної Ради, спроба почати позбавляти громадян України їхнього власного житла провалилася. Суспільство може бути спокійним, але чи надовго?
