РЕФОРМИ ДО ЗАПИТАННЯ

Всю першу половину квітня українська політична та навколополітична тусовка прораховувала можливі політичні розклади у Верховній Раді 14 скликання. Основний висновок - нічого страшного не сталося, ліва більшість не відбулася (до речі, й самі ліві, вважаючи вибори своїм успіхом, дотримуються подібної точки зору - КПУ, СоцПУ/СелПУ навіть при вірогідній підтримці "Громади" зможуть твердо контролювати лише 200-205 депутатів). На останньому пленумі української спілки промисловців та підприємців нарахували до третини депутатів, тією чи іншою мірою пов'язаних із бізнесовими структурами. Таким чином, у суспільстві створюється ілюзія достатнього проринкового потенціалу нового парламенту.

ЧАС СТВОРЮВАТИ ІЛЮЗІЇ ТА ЧАС ЇХ РУЙНУВАТИ

Поверховий підхід до розгляду "реформістського потенціалу" Верховної Ради полягає у тому, що з помилкового міркування "у підприємців спільні інтереси, незалежно від партійної приналежності" випливає помилковий (за законами логіки), хоч і ефектний (у жанрі псевдополітологічних зарозумілостей) висновок про те, що депутати-підприємці становитимуть єдину проринкову силу, впливаючи й на керівництво фракцій, у передвиборні кампанії яких вони інвестували свої кревні.

Однак, насправді у різних підприємців абсолютно різні інтереси - саме тому одні приєдналися до абсолютно різних за своїми програмами партій, інші йшли під прапором "незалежних", передбачаючи (досить обгрунтовано), що для підприємців кращою формулою об'єднання є "кожен за себе".

Найбільш типовий приклад - газотрейдери, що провели в парламент із півтора десятка своїх представників (правда, від різних "газових партій" - ЄЕСУ, "Ітери", "Інтергазу" та "Укргазпрому"), які реально можуть контролювати голосування 100-120 депутатів у "спонсорованих" фракціях. Адже газотрейдери зовсім не зацікавлені ані у вільних ринкових відносинах, ані в чесній конкурентній боротьбі; навпаки, їхній ідеал - держгарантії, податкові пільги, необмежений бартер та виняткові умови для комерційної діяльності щодо конкурентів (приклади ЄЕСУ та "Інтергазу", як то кажуть, на слуху).

Трохи менш "драматична" (для вікопомних ринкових реформ) ситуація із "нафтовиками" та "банкірами", яких також неабияка кількість, але й вони успіх свого бізнесу напряму вимірюють за близькістю до влади. А пошук так званої "політичної ренти" і є одним із основних антиринкових виявів, як, утім, і корупція, котру також можна охарактеризувати як комерційну діяльність усупереч ринковим законам.

Таким чином, можна зі значною часткою впевненості сказати, що практично всі підприємці та бізнесмени, що стали депутатами (і не лише вищезазначені "газовики", "нафтовики" та "банкіри") йшли в парламент для того, аби, наблизившись до влади, й навіть почасти увійшовши до неї, отримати певні вигоди та переваги для свого "маленького свічкового заводику". А, як відомо, особистий інтерес даного конкретного підприємця часто протилежний корпоративному інтересові усього класу власників і помножений на кількість "контрольованих" депутатів або на чисельність "спонсорованих" фракцій цей самий особистий інтерес перетворюється на могутній двигун антиринкових законопроектів.

ЗМІЙ-ГОРИНИЧ

Багато психологічних тестів побудовано на необхідності об'єднати будь-яким поняттям абсолютно різнорідні предмети. За аналогією можна запропонувати наступну українську політичну головоломку: що спільного між пенсіонерами, безробітними, колгоспами, вугільною галуззю, ВПК, ЄЕСУ та усуненими від влади дніпропетровцями? Відповідь проста - всі вони тією чи іншою мірою відлучені (можуть бути відлучені) від бюджетних ресурсів або не задоволені ступінню доступу до них. Якщо ми тепер за рецептами діалектичного матеріалізму підіймаємося від базису до політичної надбудови, то блок КПУ-СоцПУ/СелПУ-"Громада" виглядає абсолютно природним: усі три сили об'єднує не лише опозиційність до нинішнього режиму, але й прагнення до іншого механізму перерозподілу ВВП, радикально відмінного від існуючого.

І даний троїстий союз, у якому, до речі, немало бізнесменів, є наймогутнішим двигуном антиринкової законотворчості. Інше питання, що обидві "ліві голови" даного чудовиська - КПУ та СоцПУ/СелПУ щоразу зустрічатимуться з протиріччями, бо перерозподіл на користь вугільної галузі, ВПК, аграрного сектору (а точніше - на користь "червоних" директорів та голів колгоспів) означає в умовах дефіциту ресурсів скорочення соціальної сфери, тобто "оббирання" тих самих пенсіонерів, безробітних та інших "соціально беззахисних", які голосують за лівих. Та даний вибір, із проринкової точки зору, - з-поміж двох однаково великих неприємностей.

ПАМ'ЯТІ РЕФОРМ

За два тижні після виборів про блоки, що не пройшли, слід писати або хороше, або нічого. Однак, той факт, що передвиборні блоки "Вперед, Україно!" та ПРП, які раніше складали депутатську групу "Реформи", провели 12 депутатів (8+4), а також пройшло ще декілька чоловік, які раніше входили до цієї фракції чи користувалися її лобістськими послугами, то вірогідність реанімації "Реформ" виглядає цілком реальною.

У світлі цього не завадило б об'єктивно оцінити діяльність "Реформ" - що в їхній законотворчій роботі було реформаторського, крім назви? Й самі відповімо - нічого. Принаймні, ультрареволюційний, (та абсолютно юридично безграмотний) пакет так званого "економічного зростання" був із тріском провалений, а всі численні успіхи фракції пов'язані виключно з лобістською діяльністю, результати якої сприймалися із захопленням лише нечисленними "замовниками", а з обуренням - сотнями тисяч власників та підприємців.

Слід пам'ятати, що з подачі "Реформ" кілька разів долалося президентське вето (більше трьохсот голосів), що неможливо без підтримки комуністів, соціалістів та "селян"; важко собі уявити, що ці три партії підтримували в минулому парламенті реформаторські законопроекти.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Чому не "висновки", а "замість висновків"? Тому що підсумок міркувань, хоч і логічно обгрунтований, виглядає все ж таки надто шокуюче, а саме: у нинішній Верховній Раді підприємці утворять могутню антиринкову силу.

І пояснення цьому феномену лежить на поверхні - за відсутності реального "середнього класу" в парламенті відсутні партії, що виражають корпоративний інтерес класу власників; численні ж підприємці, котрі прорвалися до Верховної Ради під різними прапорами, стурбовані насамперед розв'язанням власних проблем. Бо вони пройшли голосами прихильників комуністів, націоналістів, "зелених" тощо, але аж ніяк не в результаті волевиявлення "собі подібних". І ринкові реформи (включаючи податкові) вони підтримуватимуть вибірково - коли це буде вигідно особисто їм.