Рік тому Одеса зупинила сепаратизм

30 квітня 2014 року мені написав приватне повідомлення один відомий одесит: «Щойно я прочитав заклики колишнього одесита, а тепер начальника управління інформації Криму О. Васильєва (колишній ідеолог Маркова і доцент університету). Так ось він ВИМАГАЄ в найближчі чотири вихідні ВЗЯТИ ОДЕСУ». Тоді я не надав належного значення цим словам, і не тому, що не відчував небезпеки розхитування ситуації на півдні України, а тому, що не міг уявити, в яку криваву історію перетворяться ось такі «заклики брати Одесу» з вуст проросійських ідеологів.

Нещодавно Генеральна прокуратура України повідомила про 22 обвинувачених та 13 організаторів трагічних подій в одеському Будинку профспілок. Перший заступник Генпрокурора України Володимир Гузир зокрема повідомив: «Затверджено два обвинувальних висновки щодо 22 осіб, 11 з яких знаходяться на сьогоднішній день під вартою... Ще 13 організаторів та учасників масових заворушень оголошені в розшук». Водночас в Генпрокуратурі заявили, що немає доказів навмисної організації пожежі в одеському Будинку профспілок 2 травня 2014 року.

Рік тому перед очами стояли інші цифри — 48 загиблих осіб і 200 поранених (за офіційними даними), а назва «Будинок профспілок» зловісно перекликалася з іншими «профспілками», які палали за кілька місяців до того в Києві. Тоді мученицькі жертви в столиці наче передали естафету біди Перлині у моря. І там, і там відчувався один почерк — почерк винятково жорстокої провокації. Одразу ЗМІ й Інтернет облетіли шокуючі знімки напівспалених тіл в одеському Будинку профспілок, які буквально застигли в неприродних позах, наче перед загибеллю були миттєво паралізовані. На цю деталь мало хто тоді звернув увагу і не всі помітили, що деякі знімки взагалі були «вкинуті» до купи для надання картинці ще більшого ефекту. Російські пропагандисти, звичайно, одразу звинуватили в підпалі Будинку профспілок «Правий сектор» і, звичайно, не помічали відеокадрів, на яких той самий «Правий сектор» витягає з полум’я своїх начебто ворогів. «Карателі», які рятують своїх «жертв», не вписувалися в інформаційну подачу на тлі гасел «Не забудем! Не простим!» Перед так званими референдумами в окупованих містах на сході України трагедія в Одесі прийпала до діла.

Що ж відбулося в Одесі 2 травня? Все почалося начебто з футболу. «Ультрас», в даному разі футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст», які тоді вже чітко зайняли проукраїнську позицію по всій країні, йшли мирною ходою центром Одеси. Звичайно, провокації з боку проросійських сил очікувалися, але, враховуючи кількість «ультрас», вступати в серйозне протистояння з ними було самогубством. І все, можливо, й минулося б, якби не раптові постріли і каміння, що полетіло в бік «ультрас» прямо в центрі Одеси. Звичайно, реакція була миттєвою. Як говорив тоді мені очевидець подій: «Ось я тільки-но стояв на вулиці, на бруківці, як буквально через 15 — 20 хвилин тої бруківки не стало». Заворушення розпочалися миттєво, і проросійський натовп побіг від розлючених футбольних фанатів.

Наступні події на перший погляд розгорталися хаотично. Лише потім, розбираючи їх поступово, виникнуть закономірні питання, зокрема хто були ті кидальники каміння і стрілки з боку проросійських сил (саме вони стали детонатором взаємної агресії), чому загиблі в таких неприродних позах наче паралізовані, що то був за газ у «профспілках» і чи був він взагалі, й чому люди побігли саме до Будинку профспілок на Куликовому полі, а отже до пастки. Ці та ще низка питань, безумовно, були викреслені російською пропагандою, яка розкрутила цю трагедію до рівня сакральності.

Збираючи пазли, стало ясно, що ситуація була не просто спровокована навмисне, а й до останнього моменту майбутніх дійсно сакральних жертв вели. Вели на «лобне місто», де все було підготовлено для картинки, яка мала слугувати потужним джерелом дестабілізації. За рік кількість таких провокацій давно вклалася в зрозумілу формулу очікуваних подій. Але, як-то кажуть, тоді для лялькарів трагедії щось пішло не так. Замість наступних заворушень, які мали відбутися і готувались як відповідь на 2 травня, Одеса отримала, по-перше, нову владу, яка закрутила каркаси, а, по-друге, самі одесити органічно відторгли будь-які спроби до сепаратизму та інших намагань дестабілізувати ситуацію.

Через півроку, коли терористичні акти майже по всій Україні стануть частим явищем, заступник голови СБУ Віктор Ягун прямо заявить, що до подій 2 травня в Одесі причетні російські спецслужби. Зокрема в січні 2015 року він повідомив: «Також є докази того, що за терактами в українських містах стоять спецслужби Росії».

Так чи інакше, але тоді Одеса захистила себе, давши зрозуміти, що без бою не здасть позиції, як то сталося в Луганську чи Донецьку. Російськомовна Одеса довела, що не бачить свого майбутнього поза Україною в так званому ватному союзі, що потопає в крові. Одеса — особливе місто, з власною історією, і, будемо говорити відверто, до Києва ставиться як до рівного. І ось це відчуття повноцінності зрештою і зіграло вирішальну роль у спробі її розхитати, фактично зірвавши плани Путіна на бліцкриг по півдню України.

Олексій ГОНЧАРЕНКО, народний депутат, фракція «Блок Петра Порошенка»:

— За рік моє ставлення до всього, що відбулося 2 травня 2014 року в Одесі, не змінилось. Я не вірю у всі ті конспірологічні теорії про газ та спеціальні винаходи спецслужб. Просто рік тому до Одеси дійшла черга спроби реалізувати Донбаській сценарій. Міліція не той час була повністю деморалізована, СБУ майже не існувало. Самі одесити захистили своє місто. Сталося це в центрі міста під час масових заворушень. Після того трапився трагічних збіг обставин, коли люди загинули внаслідок пожежі в Будинку профспілок. Також мала місце недбалість із боку протипожежної служби. Все, що прогнило в державі, проявилось в тій трагедії. Але інший сценарій був ще гірший — це захоплення адміністративних будівель і стратегічних об’єктів, а після того спроби створити «Одеську народну республіку». Я не знаю, як би пережила це Україна — війна, «гради» і тисячі жертв. Сприйняти таку «республіку» Одеса не змогла б. І вона це довела. Це перше місто, яке самостійно зупинило сепаратизм, продемонструвавши зрілість і патріотизм. В Одесі набагато більше проукраїнських сил, ніж на Донбасі. Але окрім цього, свою справу зробив одеський прагматизм. Люди розуміли, що варіант якоїсь там «республіки» — це катастрофа для міста.

Щодо розслідування трагедії, то наразі обвинувальний вирок вже подали до суду, але суд його вдруге повертає Генпрокуратурі на доопрацювання. Іде робота з розслідування ситуації в центрі міста, коли все починалося, де загинуло восьмеро  людей. МВС оприлюднило свій висновок, що в Будинку профспілок не було жодних спеціальних газів, а смерті наступили внаслідок пожежі та отруєння чадним газом.