«Розумна оборона»

Останній рік став переламним як для української армії, так і для всієї України. Хоч і з запізненням, але наша країна на законодавчому рівні таки повернулася до своїх попередніх зовнішньополітичних безпекових устремлінь.

Нагадаємо, що Євген Марчук як секретар РНБО 2003 року домігся ухвалення парламентом Закону «Про основи національної безпеки України». В закон було введено формулу, згідно з якою Україна, з метою гарантування національної безпеки, може приєднуватися до військово-політичних блоків, зокрема Північно-Атлантичного альянсу. Також, згідно з цією формулою, було розроблено й затверджено воєнну доктрину. Але ситуація змінилася після Стамбульського саміту НАТО 2004 р. Тоді стало зрозуміло, що Україна дуже близька до підписання ПДЧ (плану дій з членства в НАТО), і саме в цей час Леонід Кучма на один-два дні разом із Володимиром Путіним зникли з поля зору преси десь на Азовському морі. Повернувшись, Кучма дає команду негайно виключити з воєнної доктрини згадану формулу про співпрацю з НАТО... Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила цю формулу через парламент і зі згаданого Закону «Про основи національної безпеки України». Якби свого часу другий президент — Кучма — не грався із зовнішнім курсом, як і його кращий учень Янукович, навряд чи сьогодні Росія наважилася б на відкриту агресію. Україна мала б зовсім інший статус і відносини з Альянсом.

Після російської агресії проти нашої країни почалися певні структурні, кількісні та якісні зміни у Збройних силах України. А 23 грудня 2014 року Верховна Рада скасувала «позаблоковий статус» держави та встановила, що серед пріоритетів національних інтересів України є інтеграція в євроатлантичний безпековий простір, основним напрямком державної політики з питань національної безпеки є поглиблення співпраці з НАТО «з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства в цій організації». У представленому 9 квітня проекті «Стратегії національної безпеки» також йдеться про те, що європейська та євроатлантична інтеграція є пріоритетними напрямками зовнішньої та внутрішньої політики. «Наша країна вбачає в членстві в НАТО єдину, надійну, зовнішню гарантію державного суверенітету і територіальної цілісності країни. Пріоритетом є впровадження стандартів НАТО, досягнення сумісності нашої армії та спецслужб із силами та засобами відповідних структур країн-членів НАТО, що забезпечить у майбутньому набуття членства в Альянсі», — передає РНБО.

Наміри України зблизитись із Північноатлантичним альянсом знаходять відгук і в самій організації колективної безпеки. Із початком бойових дій на Донбасі, НАТО в цілому та його окремі держави-члени забезпечують нашу країну політичною, матеріальною та військовою нелетальною допомогою.

Військово-технічне співробітництво є одним зі стратегічних напрямків взаємодії України та НАТО. Саме цій темі було присвячено круглий стіл «Співробітництво між Україною та державами НАТО та ЄС в оборонній сфері: стан, проблеми та шляхи подальшого розвитку», який минулого тижня відбувся в стінах Національного інституту стратегічних досліджень. Із українського боку присутніми були представники Міністерства оборони, РНБО, народні депутати, керівники держкомпанії «Укроборонпром», представники приватних компаній, військові спеціалісти та експерти. Серед запрошених представників іноземних структур — співробітники Офісу зв’язку НАТО, військові аташе, представники іноземних міністерств оборони та іноземних приватних оборонних і безпекових компаній. Метою заходу були не тільки демонстрація взаємопідтримки, а й практичні поради міжнародних експертів, демонстрація українського оборонного промислового потенціалу, важлива роль приватних підприємств у ньому, а також закладання основ для подальшого військово-промислового співробітництва між Україною та країнами-членами НАТО і ЄС.

У вступному слові один із модераторів круглого столу, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак зазначив: «Сьогодні йде війна, і Україна перетворюється на серйозний ринок для західних оборонних компаній в галузі технологій, ліцензій тощо. Але наша країна сама володіє великим оборонно-промисловим комплексом, тому в майбутньому мають бути серйозні, мультинаціональні, проекти зі створення нових озброєнь із залученням українських підприємств. Наша мета — перейти до конкретних переговорів і проектів між західними оборонними компаніями та українськими оборонними підприємствами. Цей захід було задумано й для зміцнення взаємної довіри між Україною та країнами НАТО і ЄС, щоб перевести наші перемовини та наміри в конкретні проекти і пропозиції».

Слово також взяв директор Офісу зв’язку НАТО Марчин Кожіел, який заявив, що НАТО прагне відкривати нові можливості для українських підприємств для презентації оборонної промисловості України на міжнародному рівні. «На початку квітня представники НАТО спільно з представниками «Укроборонпрому» та МОУ розробили дорожню карту реформування системи стандартизації оборонної сфери на 2015 — 2018 рр., яка передбачає поступовий перехід на євроатлантичні стандарти у сфері виробництва зброї та військової техніки», — розповів Кожіел.

Із цих слів і стартував круглий стіл, який тематично було розділено на три секції.

І. СТАН ВІДНОСИН УКРАЇНИ З НАТО ТА ЄС В ОБОРОННІЙ СФЕРІ

Першим доповідачем став Ернест Герольд, помічник заступника Генерального секретаря НАТО з питань оборонних інвестицій, який розповів про спільні проекти України та Північноатлантичного альянсу: «НАТО і країни-члени започаткували п’ять допоміжних фондів для допомоги Україні — з логістики, командування, управління, контролю і зв’язку, комп’ютерної техніки, кібербезпеки, перепідготовки звільнених військовослужбовців, а також медичного відновлення поранених. НАТО також працює над координацією між країнами, які допомагають Україні, щоб уникнути дублювання». За словами Герольда, триває робота в низці сфер щодо інтенсифікації оборонної реформи та співпраці з НАТО, але комплексний огляд системи нацбезпеки та оборони поки що незавершений. «Недостатність чіткості щодо розвитку сектору безпеки і оборони ускладнює НАТО надання ефективної допомоги. Але нас надихають практичні зусилля, спрямовані на покращення координації оборонних реформ та співпраці з НАТО, в тому числі через міжвідомчу координацію, яку здійснює РНБО. І ми відмітили прогрес щодо низки сфер після наших недавніх зустрічей у Брюсселі», — розповів представник НАТО.

Ще один напрямок співпраці — ініціатива НАТО «Розумна оборона», яка стосується об’єднання та спільного використання ресурсів для їх економії. Україна бере участь у проекті захисту портів, але в Альянсі висловлюють готовність співпрацювати в межах інших проектів.

«Ми маємо співпрацю в галузі повітряної безпеки, головним елементом якої є обмін інформацією щодо повітряної обстановки. В результаті кризи з Росією та інформація, яку ми надаємо Україні, стосується більш широкого обсягу територій, — розповів Герольд. — НАТО сприятиме у придбанні кодифікаційних систем Україною, а також допомагатиме у підготовці відповідного персоналу. Ми сподіваємося, що Україна надалі надсилатиме своїх експертів для роботи в межах ради директорів НАТО з питань озброєнь, а ми продовжуватимемо надавати фінансову допомогу з цього питання».

Наступний виступаючий Роман Романов, директор ДК «Укроборонпром», розповів про завдання, які сьогодні доводиться вирішувати концерну, а також його бачення розвитку співпраці підприємства зі структурами НАТО та ЄС. «Нам доводиться шукати нові шляхи для забезпечення українських Збройних сил зразками озброєнь в сучасних політичних і економічних умовах. Одним із виходів може стати розробка нових зразків озброєнь спільно з європейськими країнами та країнами-членами НАТО. Концерну необхідна допомога у вигляді технологій, технологічних ліній або окремого устаткування випуску військової техніки, яке раніше в Україні не виробляли», — розповів Романов.

Роман Романов виділив такі важливі напрямки розширення військово-промислового співробітництва: «Розширення співпраці з провідними компаніями з метою вироблення та закупівлі високотехнологічних систем для підвищення технічних характеристик української оборонної продукції. Створення сучасних кооперацій між оборонними підприємствами різних країн для розробки і виробництва нових зразків військової техніки. Поступовий перехід ЗСУ на стандарти НАТО, технічне переоснащення та повноцінна участь підприємств ВПК України в проектах НАТО зі створення, виробництва, модернізації, утилізації військової техніки за світовими стандартами».

Директор «Укроборонпрому» також розповів, чим саме привабливою є Україна для інвесторів в оборонній галузі: «Україна володіє повним циклом авіаційної техніки, двигунів і агрегатів. Ми маємо досвід будівництва військових кораблів і цивільних суден різного призначення. Україна є одним із лідерів газотурбінобудування. Україна має єдиний замкнутий цикл виробництва танків і БТРів і входить в 10-ку держав, які розробляють ракетну і радіолокаційну техніку, високоточну зброю».

Народний депутат України, член комітету ВРУ з питань нацбезпеки та оборони Олексій Скрипник звернувся до учасників круглого столу щодо їхніх пропозицій із законодавчого забезпечення посилення співробітництва України з НАТО та ЄС в секторі національної безпеки і оборони: «Треба визначити, що нам потрібно зробити, щоб за рік змінити рівень співробітництва з країнами НАТО. Одна з проблем — фонди, які ми маємо зі співробітництва з НАТО, не працюють, бо не прийнято змін до законів щодо оподаткування, адже неправильно оподатковувати допомогу, яка нам надходить. Також у нас є проблема взаємодії між відомствами, які в Україні відповідають за співробітництво».

Скрипник також описав основні напрямки важливих змін у секторі нацбезпеки: «Перший — щодо оборонного комплексу. В коаліційній угоді ми маємо питання створення комісії, яка б відповідала за створення всіх видів оборонних підприємств — «Укроборонпрому», Української космічної агенції, незалежних виробників і підприємств, які перебувають під відомством Міністерства оборони, щоб досягти повної координації стосовно того, яким чином ми виробляємо, імпортуємо та експортуємо зброю. Нинішня ситуація є вкрай незадовільною. Необхідне створення Ради генеральних конструкторів, координація на всіх рівнях імпорту та експорту зброї, по фондах з НАТО нам потрібна чітка програма — що ми маємо зробити, в тому числі на законодавчому рівні». «В освіті аналогічна проблема з дискоординацією, — продовжив депутат. — Є дуже багато людей, які отримали західну освіту, але рівень їх використання в українських військах має бути набагато кращим. Нам також потрібен єдиний координаційний центр, завдяки якому ми б чітко розуміли, яку допомогу можемо отримати від країн НАТО і на основі цього мати реальні речі, з якими працюватимемо». Олексій Скрипник висловився, що парламент готовий забезпечувати цю співпрацю, але має розуміти, які проблеми виникають при цьому.

ІІ. ПЕРСПЕКТИВИ СПІВРОБІТНИЦТВА

У другому блоці виступів слово взяв т.в.о. першого заступника начальника Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних сил України Борис Кременецький, який розповів про пріоритетні напрямки поглиблення військового співробітництва між Україною та країнами НАТО і ЄС. «Пріоритетом нашого співробітництва має стати підвищення у найкоротші терміни оперативних спроможностей ЗСУ для відсічі будь-якої агресії. Ми говоримо про розвиток оборонних спроможностей, співробітництво з метою реформування Збройних сил та взаємосумісність», — розповів Кременецький. Згідно з цим, «важливим є підтримання та розширення військово-політичного діалогу керівництв оборонних відомств України, ЄС та НАТО; участь у спільних військових навчаннях, участь інструкторів країн-членів НАТО у безпосередній підготовці військ України; отримання матеріально-технічної допомоги та забезпечення нагальних потреб ЗСУ, які виконують завдання в АТО; співробітництво Комітету з питань військового співробітництва та оборонного реформування, цивільно-військового співробітництва та інформаційних операцій; професійна та мовна підготовка представників ЗСУ в навчальних закладах країн ЄС та НАТО; участь ЗСУ в силах реагування НАТО, а також багатонаціональних тактичних групах ЄС; участь в регіональних ініціативах спільно з країнами ЄС та НАТО, а також продовження участі у міжнародних операціях з підтримання миру; лікування та реабілітація поранених військовослужбовців ЗСУ в лікувальних закладах країн ЄС та НАТО».

Борис Кременецький розказав про пріоритетні сфери реформування Збройних сил. «Насамперед система управління та зв’язку, система забезпечення військ, сили спецоперацій та військова медицина. Вони підлягають корінному реформуванню вже найближчим часом. Один із основних механізмів — спільний українсько-американський об’єднаний координаційний комітет з питань військового співробітництва та оборонного реформування».

Кременецький також описав попередній досвід України у міжнародних військових навчаннях та подальші плани на наступний рік: «Минулого року нам вдалося провести на території України три багатонаціональні навчання із залученням більше 1,5 тис. військових, 160 од. техніки, 7 кораблів та 5 літальних апаратів. Україна взяла участь у п’яти міжнародних навчаннях за межами території. На цей рік заплановано проведення чотирьох навчань на території України, а також участь сил та засобів ЗСУ у 7 багатонаціональних навчаннях за участю військ, а також у 5 багатонаціональних командно-штабних навчаннях. Цього року планується участь начальника ГШ ЗСУ у засіданні військового комітету ЄС. Ми продовжуємо брати участь в окремих операціях під проводом Євросоюзу шляхом обміну інформацією. Ми плануємо брати участь у чергуванні бойових тактичних груп ЄС 2016 року разом із Грецією, Болгарією, Румунією, а також у бойовій тактичній групі Вишеградської четвірки».

«Створення литовсько-польсько-української бригади — багатонаціонального підрозділу за участю трьох країн — перейшло у практичну площину. І наразі МОУ готується до підписання і обговорення з Європейською оборонною агенцією адміністративної угоди щодо співпраці, ухвалення якої надасть змогу «Укроборонпрому» отримати доступ до закритих стандартів ЄС в оборонно-промисловій сфері», — поділився представник ГШ ЗСУ.

Наступний учасник конференції — директор Литовської асоціації оборонних та безпекових підприємств Вайдотас Малініоніс — на початку виступу розповів про перепони, які виникають на шляху співпраці України зі структурами ЄС та НАТО: «У межах НАТО та ЄС є бажання співпраці з Україною, але процеси рухаються дуже повільно, а ваша ситуація вимагає швидких кроків, оскільки йде війна. Це наше слабке місце, якому ми маємо приділити увагу в майбутньому. Поняття «гібридної війни» дещо дивне, адже наші політики, в тому числі в Литві, думають, що це не війна. А противник дуже швидко приймає рішення. Ще одна наша проблема — оперативна сумісність, ми навіть в нашій країні маємо декілька типів транспортних засобів, що ускладнює матеріально-технічне забезпечення. Всі три країни Балтії також закуповують три різні типи систем, Польща також має інші бронетранспортери — це марнування ресурсів».

Колишній заступник міністра оборони України, президент компанії UARPA адмірал Ігор Кабаненко під час круглого столу розповів про основні висновки та уроки війни, яка відбувається на Донбасі: «В існуючій практиці командири спираються на воєнну групу, а повинні спиратися на мистецтво ведення війни — ситуація вимагає від них бути лідерами. Бойові дії ведуть між угрупованнями військ, а мають вести бойовими системами. Як ключова розглядається кількісна перевага війська, тоді як більш важливою є якісна перевага, а підготовка особового складу має виняткове значення. У нас існує централізована система управління військами, коли всі рішення узгоджуються та приймаються в Києві, а практика вимагає децентралізованого управління військами. Ми бачимо реактивність у діях, тоді як ситуація вимагає більшої активності та динамічності в діях, маневру, випередження противника в часі та діях. Ми також бачимо вертикально-лінійний тип комунікації, в той час як потрібен вертикальний, горизонтальний, а також інтерактивний тип». Виходячи з цих висновків, Кабаненко відзначив важливість використання «сучасних технологій у техніці, озброєнні та розуміння, що мають працювати ефективні бойові системи, які поєднують бойову техніку, людину, комп’ютер, софт, сенсори, комунікації тощо, — тобто переваг сучасних технологій задля випередження супротивника, в ідеях військової культури, а також мотивації — позитивної мотивації лідерства та скорочення командної відстані у військах та державних органах».

На думку адмірала, саме громадянське суспільство та приватний сектор зараз краще за всіх здатні привнести ці новації в систему національної безпеки та оборони України. «Громадянське суспільство та приватний сектор демонструють гнучкість, швидкість, адаптивність до умов, ефективний мережевий підхід до реалізації ряду високотехнологічних проектів, — розповідає Ігор Кабаненко. — Низка запропонованих громадянським суспільством рішень з автоматизації допомогла підвищити якість оперативного бойового управління. Потребує поліпшення державно-приватне співробітництво у сфері оборони щодо впровадження сучасних технологічних рішень. Вся ця активність вимагає координації». «Тому групою компаній, ентузіастів та колективів було сформовано мережевий кластер високих технологій та об’єднання компаній для впровадження в Україні сучасних технологій у сфері оборони, а також створена компанія UARPA, яка займається координацією, сервісом та експертизою. Наша мета — працювати на благо безпеки і оборони України», — зазначив екс-заступник міністра оборони.

Перед учасниками круглого столу в Національному інституті стратегічних досліджень виступив і представник однієї з найбільших у світі компанії ВПК Lockheed Martin Алан Мербаум, який дав кілька рекомендацій для українських виробників у сфері оборонної промисловості:

«Оборонна інфраструктура в Донецькій та Луганській областях підірвана. Зараз мова може йти про важливі елементи інфраструктури у Дніпропетровському та західних регіонах. Це — можливість привабити закордонні інвестиції, забезпечити роботу таких підприємств поряд із Польщею та Румунією та відкрити перспективу для збільшення торгівлі в цій галузі. Це дасть також можливість Україні побудувати нові сучасні підприємства. Перегляд принципів постачання — це нагода створити нові робочі місця у ВПК для середнього і малого бізнесу, вони більш ефективні, ніж великі організації з постачання. Це дасть можливість розподілити постачання на різних рівнях. Прийняття стандартів та специфікацій Україною допоможе дотримуватися міжнародних промислових стандартів. Спеціальні об’єкти тренажерного характеру дадуть змогу досягати нових рівнів підготовки. Етична поведінка — належне врядування, управління, менеджмент, який має дотримуватись європейських міжнародних принципів — те, що привабить міжнародного інвестора. Політика закупівлі — відповідальність за всі контракти, включаючи відповідну реакцію Міноборони. Закупівля має бути на принципах доброчесності, ефективності, інноваційності, відповідного контролю і нагляду. Експортна політика та ринкова стратегія — Україна в період санкцій залишила виробників у РФ, а українські компанії можуть посилити свої компоненти та вийти на міжнародний ринок. Створення системи оцінки ефективності оборонного сектору з підтримкою з боку урядових структур — треба боротися зі старими підходами до бізнесу».

ІІІ. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДПРИЄМСТВ ОПК УКРАЇНИ, КРАЇН НАТО ТА ЄС

У заключній частині круглого столу виступили представники приватних оборонних підприємств, які розповіли про проблеми в їхній роботі щодо виробництва та реалізації власної продукції як в Україні, так і за кордоном — на території країн-членів ЄС та НАТО. Серед інших слово взяв Генеральний директор Корпорації «Науково-виробниче об’єднання «Аеротехніка»» Валерій Богуславський. Він заявив, що через недосконале законодавство України обсяги продажу його корпорації зменшилися: «За період після 2010 року об’єм нашого експорту скоротився по деяких позиціях в кілька разів через бездіяльність «Укроборонпрому», бо ми не можемо самостійно працювати назовні. Наша компанія інвестує в іноземні компанії, бо немає внутрішнього замовлення, доступ до високих технологій обмежений і експортувати продукцію дуже важко». Що ж до внутрішнього ринку, то тут ситуація також є непростою. «Вся співпраця з Міністерством оборони України проходить через Департамент розробки і закупівлі озброєнь, — розповідає гендиректор «Аеротехніки». — З 2010 року ми не беремо участь у держзамовленні через непрозорі процедури». «Для приватного сектору не потрібні державні інвестиції у вигляді коштів чи технологій — достатньо чіткого планування та замовлення. Приватний сектор завжди розбереться, як вкладати свої гроші», — підсумовує він.

Більш оптимістично на проблеми ВПК в Україні дивиться інший представник приватного сектору, співробітник харківського ТОВ «Сотрудничество» Олександр Гордєєв. На його думку, Україна зараз є однією з передових держав у світі в галузі IT завдяки низькій вартості праці та великому інтелектуальному потенціалу українців. «Мабуть, єдина галузь, за яку в майбутньому Україні не буде соромно — «Розумна оборона», — говорить Гордєєв. — В Україні праця, яка має коштувати 4000 євро, оцінюється в 400. Але ми наситилися знаннями і сьогодні стаємо схожими на Ізраїль. У нас багато галузей, де Україна стоїть на передових рубежах програмного коду».