Сергій ДОВГАНЬ: Фракційна дисципліна, але не «кріпосне право»

Кореспондент «Дня» В’ячеслав ЯКУБЕНКО попрохав прокоментувати ситуацію голову СелПУ Сергія Довганя:

— Я сам не розумію, чому товариші з нашого блоку так хворобливо сприймають ухвалу наших партійних органів. Вони нам не давали пояснень. Лише поширювали різні заяви, зокрема й до вашої газети, про нелегітимність Селянської фракції. Я прохав пояснень у Олександра Мороза. Він ухиляється від відповіді. Сказав тільки: «Ви ж самі все розумієте».

Чому їх так цікавлять внутрішні ухвали нашої партії? Чому вони не цікавляться, що відбувається в Русі чи в НДП? Так, ми блоком прийшли до парламенту. Це була тактична угода. У нас з’їзд вирішує, з ким ми можемо утворювати блоки та альянси. Ніде не написано, що ми можемо блокуватися тільки з соціалістами. В наших програмних документах йдеться про співпрацю з усіма конституційними партіями України. Якщо у нас є інтерес до будь-якої партії, ми з нею співпрацюємо. Щоправда, з буржуазними партіями нам важко знайти спільну мову, бо ми — партія трудящих. Але в деяких питаннях навіть такі партії можуть нас підтримати. Наприклад, у питанні підтримки сільськогосподарського виробника.

Я ніколи не цікавився, про що йдеться на пленумі чи президії Соціалістичної партії. Це — їхня справа. Якщо вони мене не запрошують, значить, так треба. Так чому ми повинні з кимось радитися? У п’ятницю 25-го вересня ми провели пленум, де ставилося й питання кандидатури на президентських виборах. Я виступив і сказав, що на сьогодні це питання ще не готове, ми повинні проконсультуватися з усіма лівими партіями. Це ж вибори глави держави, а не голови колгоспу, треба підходити до цього питання виважено. Лише після консультацій ми повинні розглядати це питання на президії, потім на з’їзді. Члени нашої Вищої ради з цим погодились. На другий день ми дізналися, що в суботу соціалісти на своєму пленумі прийняли ухвалу про висунення кандидата в президенти. Це також їхня внутрішня справа. Але яке тоді вони мають право ревізувати наші ухвали? Це для мене було несподіванкою. Ми ж не екстрасенси, ми й гадки не мали, що вони висуватимуть конкретну кандидатуру. А тепер чомусь виникло питання, що ми їх не підтримуємо. Але звідки така інформація? І що ми повинні підтримувати? В ім’я чого? Якщо в ім’я якихось амбіцій, так у Верховній Раді в кожного амбіцій більше, ніж треба. Якщо ж хтось прикривається інтересами селянства для вирішення своїх проблем, ми цього не допустимо.

Ми вже обирали двох президентів, виходячи лише з емоцій. Казали, що Чорновіл націоналіст, а Кравчук — комуніст. На другий день Кравчук заявив, що він теж націоналіст. Соціалісти, до речі, підтримували Кучму, тепер вони мають до нього якісь претензії.

Я хотів би жити в державі, яка є передбачуваною. Тож сядьмо й домовимося, що ми будемо далі робити в цій державі. Наші товариші переводять розмову в площину конкретної особистості. В мене немає претензій до жодного політика (якщо, це, звичайно, не карний злочинець). Якщо мене звинувачують, що я не дооцінив можливості конкретного політика, то це не так. Я просто цих можливостей ще не бачу, мені не дали розібратися. Весь скандал якраз і пов’язаний з президентством. Підозрюють, що ми будемо підтримувати когось не того, кого їм треба...

№192 08.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»