Серпень невдалих відпусток
Уже доволі давно український нарід у час своєї заслуженої відпустки не відпочиває - у старорежимному розумінні цього слова. Пора відпусток для переважної більшості наших співвітчизників - можливість інтенсивною працею створити "запас" для існування в осінньо-зимовий період. І ніколи ще влада не була такою єдиною з народом, як цього серпня, коли працювала, як законодавча так і виконавча влада.
Те, що Президент виїжджає на сонячний півострів не відпочивати, а працювати, його помічники пояснили заздалегідь. Проте, мало хто сподівався, що Леонід Данилович не обмежиться звичайною роботою президентів під час відпустки - відвіданням кораблів ВМСУ, таборів для відпочинку дітей та виноробних радгоспів. Тобто, звичайно, в парадних заходах браку теж не було, однак, головне - в іншому. Без відриву від місця відпочинку Президент використовував право вето на закони - принаймні, на десяток, зокрема й, на всі ухвалені ВР закони, пов'язані зі ЗМІ - "Про систему Громадського телебачення та радіомовлення України", "Про держпідтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування" тощо.
За словами заступника керівника адміністрації Президента (АП) Леоніда Підпалова (13 серпня), Президент накладає заборону "лише для того, аби зробити закони досконалішими". Як відомо, удосконаленню немає меж і, отже, законодавча робота над ними може тривати вічно. Так і відбувається - Верховна Рада ухвалює закони, Президент накладає заборону, Верховна Рада її долає, або приймає закон у новій редакції, за чим іде нова заборона тощо. Така от виробнича кооперація...
Скупі репліки Президента та його працівників значною мірою визначали політичні процеси в державі й змушували працювати всіх - журналістів, аналітиків, депутатів. Необачне повідомлення керівника АП Євгена Кушнарьова про вивчення питання про розпуск Верховної Ради (30 липня), змусило депутатів, перервавши відпустку, терміново з'їхатися на позачергове засідання, показавши рідкісну явку (більш як 350 народних представників). А втім, формальним приводом для засідання 15 серпня стало чергова заборона - цього разу на закон про введення в дію держбюджету-97. Від подолання заборони депутати відмовилися, вирішивши врахувати деякі пропозиції керівника держави і поставивши його перед дилемою - гальмувати чи ні бюджетний процес.
Крім того, стомившись долати заборону на закон про місцеві держадміністрації, депутати офіційно звернулися до Л.Кучми з проханням виконати, нарешті, свої конституційні обов'язки, підписати закон і ввести його в дію. Великого значення це не має, оскільки, як свідчить ситуація зі законами про місцеве самоврядування, Президент має всі можливості гальмувати виконання закону, навіть підписавши його і опублікувавши.
Найдраматичнішими були останні засідання VII сесії нинішньої Верховної Ради XIII скликання (28-29 серпня). На ньому розглядали законопроекти про внесення поправок до Конституції та новий закон про вибори. Горезвісне питання про подовження повноважень ВР так і не виникло. Попри те, що представники 5 фракцій звернулися до Президента з такою пропозицією, зібрати 150 депутатів, готових офіційно й відверто вимагати подовження власного депутатства, очевидно, не вдалося.
Провал закону про внесення змін до Конституції було визначено заздалегідь, оскільки більшість груп і фракцій ВР, з різних причин негативно поставились до зміни Основного Закону за рік по його прийняттю. Складнішою була ситуація щодо закону про вибори. Публічно проти нової виборчої системи практично ніхто не заперечував. Вирішальне значення мала позиція Президента. Ще 15 серпня Л.Кучма заявив, що "говорити про якусь іншу систему, крім системи простої більшості, немає часу". На жаль, ніхто не запитав керівника держави, як же склалася ця ситуація "цейтноту", якщо в першому читанні новий виборчий закон було ухвалено ще в березні. Відтоді всі спроби його остаточно неодмінно блокували представники груп та фракцій, орієнтованих на Леоніда Кучму. Якби була його добра воля, країна давно мала б новий закон про вибори. Очевидно, доброї волі не було й цього разу. Якщо Президент сказав - "уже пізно", то означає - "пізно". Голосування було зірвано, насамперед, "президентським" "Конституційним центром", - єдиною групою депутатів ВР, представники якої здебільшого голосували "проти" з першого ж пункту - про назву закону. Голосування "КЦ": "за" - 14, "проти" - 19, 2 - утрималися й 3- не голосували. Не кажучи вже про те, що в голосування взяло участь 38 нардепів цієї групи - явно не межа можливостей другої за величиною фракції ВР.
Найбільше в серпні працював прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко, який об'їздив усю Україну - від Івано-Франківської області до Донецької з заходу на схід і від Київської області до Криму з півночі на південь. Такої активності країна ще не знала. Новий прем'єр прагнув налагодити контакти з місцевими лідерами, обіцяючи керівникам обласних адміністрацій максимальне розширення повноважень. Інше завдання далеких роз'їздів В.Пустовойтенка - заздалегідь погасити вогнища соціального невдоволення, обіцяючи виплатити всі заборгованості, насамперед, учителям (які погрожували масовим страйком на початку навчального року) й шахтарям як найорганізованішим представникам робітничого класу.
А втім, про "генеральну лінію" та склад нового уряду слід сказати особливо. Насамперед, високий відсоток депутатів, мобілізованих у нинішній уряд. За дотепним висловом лідера групи ВР "Соціально-ринковий вибір" Євгена Марчука (22 серпня), "виконавча влада переплітається із законодавчою", і це, звісно, жодним чином не сприяє проголошеному Основним Законом розмежуванню повноважень виконавчої та законодавчої влад. Як свідчить практика останнього часу, вплив виконавчих структур на законодавчу діяльність має винятково негативний характер.
Про мету та завдання уряду можна судити з прес-конференції Валерія Пустовойтенка 13 серпня. Більшість оголошених "першочергових завдань" і раніше входили до "традиційного набору" кожного нового уряду. До них можна віднести обіцянки структурної реформи економіки, нової бюджетної політики, подолання фінансової кризи, боротьби з тіньовою економікою тощо. Ну, а такі "завдання", як розвиток малого та середнього підприємництва та формування потужного експортного потенціялу (як завжди, за рахунок високотехнологічної продукції), давно вже сприймаються як традиційна патетика.
Конкретні плани доводиться читати "між рядками". Наприклад, обіцянка "навести порядок" на газовому ринку зі збереженням системи трейдерів просто означає перерозподіл ринку.
Принципово важливою є обіцянка прем'єра домогтися погашення заборгованостей у виплаті платні, пенсій тощо. Початок виборчого сезону змушує уряд, який працює в спільній упряжці з президентською командою, розв'язувати цю проблему "за будь-яку ціну". Одержання кредиту в $450 млн. та виділення з них перших 370 мільйонів гривень на погашення заборгованості В.Пустовойтенко розцінив як "перший успіх" Кабміну. При цьому він не уточнив, що за цей "успіх" Україні доведеться розплачуватися за завищеними відсотковимипроцентними ставками вже наступного року.
Судячи з усього, уряд Кучми-Пустовойтенка має намір прожити передвиборний період у "білих рукавичках", сподіваючись "списати" всі труднощі нинішнього становища на попереднє керівництво Кабміну й перекладаючи на наступників важелезний тягар боргів та відповідальності.
