Шахтарі почали отримувати «останні сили»
Ці «реформаторські» кроки повинні, на думку виконавчої влади, заспокоїти бунтівних шахтарів. Однак самі шахтарі налаштовані менш оптимістично...
Із 246 мільйонів гривень, які вугільна галузь планувала отримати з різних джерел у червні, на виплату заробітної плати мав бути спрямований 191 мільйон. Місячний фонд оплати праці становив 182,5 мільйона гривень — отже, грошей вистачало з надлишком. Незважаючи на це, станом на початок липня борги зросли ще на 14,3 мільйона гривень.
На окремих підприємствах, як-то державна холдингова компанія «Селідоввугілля», самостійні шахти «Бутовка-Донецька» та «Кіровська», за даними Міністерства вугільної промисловості, проігнорували наказ міністра про виплату в першу чергу поточної зарплати, тобто за травень. В названих колективах замість цього погасили заборгованість за попередні місяці.
Директор шахти «Кіровська» Геннадій Чертков у телефонній розмові із кореспондентом «Дня» заперечив факт порушення. Заступник директора шахти «Бутовка-Донецька» з економіки Ольга Зайцева пояснила позицію керівництва так: «Ми шахта нетипова, заборгованість із зарплати у нас усього місяць. Тому замість травня заплатили людям за квітень — навіщо переносити? І ніхто проти цього не заперечував. Ось уже в липні стали виплачувати гроші за червень, як сказано в наказі, і люди обурюються: а куди поділи зарплату за травень?»
Референт ЦК профспілки працівників вугільної промисловості Надія Бондарчук вважає, що наказ міністра нарешті дає можливість простежити за шляхом бюджетних коштів. У той же час такий порядок багатьом господарникам невигідний: якщо раніше вони кидали по 20—30 гривень у рахунок погашення заборгованості за минулі місяці, решту грошей використовували на власний розсуд, то тепер звернути «наліво» стало набагато важче.
Хоча в червні вугільні підприємства отримали коштів держпідтримки навіть більше обіцяного, не всі вони були спрямовані на виплату зарплати, як передбачає постанова Кабміну. Наприклад, у державній холдинговій компанії «Макіїввугілля» із отриманих 7344 тисяч гривень на зарплату використали лише 5472 тисячі, у «Донвугіллі» — 7277 тисяч із 7838 тисяч отриманих, а на шахті «Комсомолець Донбасу» — лише 46 тисяч гривень із 420 тисяч отриманих пішли на зарплату. Керівники шахт, позбавлені «живих» грошей, часто розглядають держпідтримку як джерело для оплати за матеріали, обладнання, електроенергію тощо. Але такі платежі були б неможливими, якби банки не йшли на порушення порядку використання дотації.
Нарешті, існує ще одна причина, про яку воліють не говорити вголос. Платню на окремих шахтах важко назвати заробленою, адже вона зростає на фоні падіння продуктивності праці. Такі факти зафіксовані в об’єднанні «Донецьквугілля», державних холдингових компаніях «Сніжнеантрацит», «Жовтеньвугілля», на шахтах «Новодзержинська» і «Кіровська». На останній при зниженні обсягів видобутку вугілля на 5,7% фонд оплати праці виріс на 5,2 відсотка.
