«Щоб влада не роздавила нас поодинці...»

Майдан переходить до позиційної боротьби. Принаймні так можна зрозуміти останні сигнали лідерів протестів у неділю. Попри деякі песимістичні прогнози, мовляв, наближаються свята, не до мітингів зараз, людей в центр столиці знову прийшло дуже багато. І вони готові приходити далі: 12-та година неділі вже перетворюється для киян на добру традицію вийти на площу попротестувати (постійно Майдан функціонує, головним чином, за рахунок приїжджих). Скільки може тривати мирний протест — чи є механізми досягти поставлених цілей?

Протести можуть тривати (потенціал існує), але механізми фактично вичерпано. Головний із них — парламентський — «пішов» на канікули, не спромігшися створити навіть комісію з розслідування побиття студентів 30 листопада і подій біля Адміністрації Президента 1 грудня, не говорячи вже про висловлення недовіри урядові Азарова. Єдине, чого поки що вдалося досягти, — це проголосувати за закон про звільнення людей, яких було затримано під час протестів. Усе інше — покарання винних за вказані події, відставка Кабміну, дострокові парламентські вибори, тим більше, захмарні дострокові президентські вибори — ні.

«Сьогодні якесь ТБ-дівчатко запитувало свободівця про люстрацію... — пише у «Фейсбуці» головний редактор «Дня» Лариса Івшина. — Навчилися всяких слів, але треба ще знати, коли їх застосовувати. Ще трохи — й актуальним буде «уряд смертників», треба буде не лякати, а просити».

Наразі опозиція хоче започаткувати новий етап. Те, про що закликали громадські діячі, журналісти, окремі політики, нарешті стало реальністю — оголошено про створення народного об’єднання «Майдан». Інше питання — що з цього вийде? Бачення руху й оформлення народного протесту, як відомо, кожен бачив по-своєму, але організувалося воно саме в таку структуру. Яким чином?

«На моє переконання, такий координаційний орган є просто необхідним для того, щоб ці процеси мали справді висхідну тенденцію, а не затухли, — коментує «Дню» член Ради НО «Майдан», голова Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. — Звісно, я активний учасник Майдану, і давно переконував всіх, що треба щось подібне робити. У суботу мене кілька депутатів запросили на нараду, яка відбувалася в Будинку профспілок. Там були й лідери депутатських фракцій у парламенті, багато громадських активістів. Я там посидів, так само виступив зі своїми пропозиціями, наприклад, пропонував квотний принцип формування Ради. У неділю мене оголосили членом Ради «Майдану». Щодо юридичного статусу об’єднання, то, гадаю, поки ще ніхто нічого не встиг зробити».

Після створення НО «Майдан», одразу почалися дискусії — занадто вже багато там політиків — із 38 членів Ради НО приблизно половина. За словами Турчинова, список Ради «Майдану» відкритий і збільшуватиметься. Співголовами Ради було обрано Сергія Квіта, Руслану Лижичко (уже написала у «Фейсбуці», що відмовляється від цього статусу), Віталія Кличка, Юрія Луценка, Юлію Тимошенко, Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока. Чи не стане це об’єднання черговою декорацією?

«У мене, як і в багатьох інших, теж виникло щонайменше кілька запитань до персонального складу, — говорить «Дню» політолог Михайло Басараб. — Ми не побачили в Раді тих, чия допомога була б критично важливою. Разом із тим, хоч би які претензії чи запитання до Ради ми мали, це аж ніяк не повинно впливати на нашу підтримку об’єднання. Однозначно, що там забагато політиків, і, певно, громадськість повинна була б бути значно більше представленою в Раді «Майдану». Я дуже хотів би побачити там, наприклад, представників «Першого грудня». Формуючи Раду, треба було визначитися — це орган, куди приймають за певну вислугу і наближеність, чи це робоча структура, де має зібратися розум і совість революції. Це — Політбюро чи креативний центр?».

«Я не знаю, як визначають — хто політик, а хто — громадський активіст, — парирує Коліушко. — Мені здається, що в Раді «Майдану» приблизно однакова кількість і тих і інших. Завданням цього об’єднання є, власне, об’єднати всіх — і парламентських опозиційних політиків, і позапарламентські політичні сили, й громадських активістів, і студентські організації, й представників усіх регіонів — з тим, щоб сформувати такий собі представницький координаційний орган, який би організував роботу з підготовки суспільства до зміни влади та зміни країни в цілому, чого прагне Майдан».

Тепер головне питання — чи буде НО «Майдан» ефективним? Ідея в цілому непогана: як бачимо, з цим погоджуються і учасники, й не учасники НОМ. Але, звертаючи увагу, особливо, на співголів Ради, ми бачимо, що опозиція намагається взяти під контроль ще ненароджений рух. Знаючи попередні «успіхи» опозиції, навряд чи це піде на користь. «Із цієї точки зору, намагання опозиції очолити суспільний рух, енергію Майдану виглядає як дитячі присипки. Вони не допоможуть, бо хвороба системи набагато серйозніша. Опозиція розпалює очікування народу, знаючи, що не зможе їх адекватно забезпечити», — підкреслює Лариса Івшина.

Отже, що слід чекати від ідеї «Майдану»?

«Головний позитив у тому, що Майдан як статистичний протест трансформується в дієву, наступальну, форму, — каже Басараб. — Тут могло бути кілька варіантів реалізації такого задуму, й створення НО «Майдан» — не найгірший варіант. Об’єднання консолідує всіх противників режиму, незалежно від їхнього суспільного статусу. Це — слушне рішення, яке структурує фронт опозиційних сил. Дієвість Руху повністю залежатиме від того, який план дій буде обрано. Якщо все зупиниться лише на проголошенні декларативних цілей, то, зрозуміло, що нічого путнього з цього не вийде. Для досягнення мети потрібно окреслити цілу систему завдань і покласти все це на календарний план».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«Саме стояння на Майдані не вирішує всіх проблем, — продовжує Коліушко. — Адже якщо ми лише стоятимемо і не будемо паралельно працювати в кількох напрямках, для чого й необхідні сформовані постійно діючі робочі органи, то ми так нічого й не досягнемо. Поки що я нічого не можу сказати про перспективи об’єднання, бо зараз мене, приміром, турбує те, що вже минає друга доба (розмовляли учора. — Авт.) після проголошення створення цього об’єднання, а про засідання ще досі ніхто не оголосив. Можливо, й справді хтось із членів Ради не збирається в ній працювати чи взагалі бачить її як якусь декоративну. Я не виключаю цього, але справжні наміри учасників покаже тільки робота».

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Ірина БЕКЕШКІНА, директор Фонду «Демократичні ініціативи»:

— Вважаю склад ради Майдану в цілому вдалим. Важливо — що до його складу увійшли як політики, так і громадські діячі, в тому числі — кілька серйозних аналітиків-експертів, яким не властива хвороба популізму.

Вікторія ПІДГОРНА, політолог, політконсультант:

— Думок про створення НОМу багато. Увіллюся до лав. З одного боку, як усе, в чому бере участь чи організовує опозиція, — зроблено в гарному відпрацьованому стилі популізму та імітації діяльності. Почерк не змінити, на жаль! І запитання громадських активістів і багатьох на «Фейсбук» цілком обґрунтовані. Де стратегія? Куди випали авторитетні на Майдані люди? Чи не хочуть таким чином Майдан розпустити, тому що не знають, що далі робити? Чому опозиція знову нав’язує свою волю Майданові і громадському секторові? Усе це правильні запитання. На які, я переконана, в опозиції немає відповідей. Вони так звикли будувати політику — одна з причин, чому ми всі сьогодні можемо опинитися в дуже складній ситуації. І сама опозиція і суспільство. Тут і постає другий бік запитання: в умовах, коли влада почала реалізувати силовий (по суті, суто авторитарний) сценарій і діє за матрицею Лукашенка — сьогодні консолідація опозиції і громадянського суспільства — необхідність. Якщо ми продовжуватимемо шукати розбіжності в позиції і рухатися «Різними колонами» — влада неодмінно цим скористається і роздавить нас всіх поодинці чи дрібними групами. Вона вже почала це робити. Загроза «зачистки» дуже велика. Щойно повсталий народ розходиться — починається контрреволюція. Це означає, що влада прибирає з поля гри геть усіх, хто може створити нові революційні сплески в майбутньому. Так діє і команда Януковича сьогодні.

 Тож дуже важливо — зберегти консолідацію, але при цьому не дати змоги політикам нав’язати свою типову стратегію НОМові.

Вахтанг КІПІАНІ, історик, журналіст, публіцист:

— Під час Майдану-2004 було сформовано Комітет національного порятунку. Там були різні люди — дуже хороші й дуже погані, але ніхто з них не представляв і не був авторитетним для Сходу й Півдня. Це була тусовка для своїх. Зараз сформовано раду Майдану, в якій очевидна та сама проблема. Із 37 членів керівництва НОМ лише один Арсен Аваков — східняк, не в сенсі місця народження, а в сенсі місця життя, роботи, кар’єри тощо. Хто із цих 37-ми може бути «своїм» для російськомовних патріотичних українців Донбасу та Криму, Одеси і Луганська? Це політтехнологічна помилка, яку треба обов’язково виправити.

P.S. Як виявилося, Авакова в списку немає. Це помилка штабу, який поширив неправильні відомості.

Олександр СОЛОНТАЙ, політичний експерт, громадський діяч:

— Сьогодні опозиція оголосила про створення надпартійного громадсько-політичного об’єднання «Майдан», закликає об’єднуватися. Виникають запитання:

1. Чому про це оголошує опозиція, який склад ініціативної групи, чому саме зараз?

2. Які правила, права та обов’язки учасників, громадських спільнот, активістів і просто громадян?

3. Яка кінцева мета, ідеологія, план, чому це надпартійний рух?

4. Яким чином побудовано структуру об’єднання — згори вниз чи навпаки? Які канали комунікації, крім Віче та Майданів?

5. Хто від об’єднання є кандидатом у президенти — невже об’єдналися й визначили єдиного? Справді?

Чекаємо з нетерпінням від ініціаторів відповідей на ці запитання, щоб визначитись, як ставитися до новоствореного об’єднання.

Люди, запитаймо разом?

Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик, публіцист, громадський активіст:

— Перед Різдвом усі хочуть вірити в дива. Тому Олександр Турчинов уявив себе чарівником: «Хто за створення Народного об’єднання «Майдан»? Одноголосно! Народне об’єднання вже діє!» Але в політиці сумлінна робота завжди давала кращий результат, аніж віра в чудеса. Тому, сподіваюся, подальші дії будуть не такими чудесними, як ця перша.

Підготувала Анна ЧЕРЕВКО, «День»