Сiм няньок для iмплементацiї
Мода на маївки повертається в Україну. Протягом всіх років незалежності перший день останнього весняного місяця традиційно зустрічали двома колонами під червоними та національними прапорами, і, щоб уникнути мордобою, розділялися недоступним для прихильників обох ідеологій Хрещатиком. Ліві по ходу святкування Дня солідарності трудящих висловлювали протест проти соціальної несправедливості, а праві просто відзначали свято весни, уважно стежачи за недопущенням опонентів на центральну вулицю столиці. Та ще «зелені» іноді влаштовували чергові акції з озеленення міста.
Нині за право вести трудящих до солідарності розгорілася справжня конкуренція. Комуністи вперше за довгі роки безперешкодно ввірвалися на Хрещатик, привівши за собою до трьох тисяч прихильників. Рух, котрий роздирають внутрішні суперечності, на це навіть не зреагував. Зате монополію КПУ на міжнародну солідарність спробувала зламати СДПУ(о), оголосивши Першотравень споконвічно соціал-демократичним святом. Лідер «есдеків» Віктор Медведчук відрапортував про 125 тисяч свідомих співгромадян, що відгукнулися в 136 містах на заклик партії відновити історичну справедливість і вийшли на маївки з транспарантами: «Свобода, справедливість, солідарність». Щоправда, цим самим було ущемлено в правах депутатську групу «Солідарність», котра претендує на свою частину традиційного соціал-демократичного гасла. У невизначеній ситуації виявилася й однойменна партія Івана Чижа, що не примкнула ні до лівих меншовиків, ні до правих більшовиків і намагається знайти свою соціал-демократичну нішу. Ліві ідеї стають в українському політичному істеблішменті вельми популярними.
Таким чином реалізується друга фаза розпочатої в Українському домі депутатською більшістю парламентської реформи, що полягає в розколі й деморалізації сил противника з подальшим наверненням тих, що відкололися на свій бік. Ці бійці є дуже необхідними для створення у Верховній Раді справжньої конституційної більшості, без якої немає чого й думати про які б то не було інституційні реформи, тобто реформи державних інституцій, в розумінні системи державної влади. А подумати вже час. Президент вніс законопроект про зміни в Конституції за результатами референдуму і наполягає на найшвидшому його розгляді, як звичайно, загрожуючи в разі непокори волі народу адекватними заходами. Як відомо, за зміни в Конституцію парламент повинен проголосувати простою більшістю голосів зараз, і ще раз вже трьомастами голосами на наступній сесії, восени.
Хитрість полягає в тому, що законопроект передбачає реалізацію лише трьох питань референдуму: про розширення права Президента розпускати парламент, про скорочення кількості депутатів і про зняття з них недоторканності. Питання про двопалатність парламенту «зависло» «до з’ясування особистості», тобто до вироблення загальної думки про те, що таке є ця сама двохпалатність. На думку представника Президента в парламенті Романа Безсмертного, Президент вчинив цілком логічно, оскільки перші три питання потребують прямого й недвозначного втручання в Конституцію, а четверте — це лише інформація для роздумів для спеціальної робочої групи, в яку повинні ввійти представники всіх гілок влади. А ось опозиція поспішила звинуватити Президента в ревізії результатів референдуму. Лідер соціалістів Олександр Мороз вважає, що «Президент і його оточення спеціально обходять питання верхньої палати як такої, що відбере у глави держави багато повноважень. Він заявив, що ініціює створення Тимчасової спеціальної комісії з підготовки закону про зміни в Конституції й розробку відповідного альтернативного законопроекту, в якому питання порядку створення більшості, права Президента розпускати Верховну Раду, кількості депутатів, недоторканності та функцій обох палат парламенту розглядаються вже в комплексі. Такий підхід чудово узгоджується з концепцією реформи системи державної влади від народного депутата Сергія Головатого, який пропонує надати більшості право самостійно формувати уряд і навіть обирати Президента.
Розрахунок дуже тонкий. Не є винятком, що ініціатива опозиції може знайти широке розуміння серед депутатів. Більшість із них (серед яких і досить впливові) впевнені, що так просто президентському законопроекту через парламент не пройти. На думку лідера групи «Солідарність» Петра Порошенка, «результати референдуму залишили широке поле для дискусій, оскільки винесені на нього запитання не дуже чітко сформульовані з юридичної точки зору». Представник суперпропрезидентської НДП Володимир Семиноженко переконаний, що «на ухвалення цих законопроектів у парламенті піде чимало часу». Він також вважає, що «після референдуму виникло багато питань, які потрібно проаналізувати», і пропонує спочатку добренько «продискутувати» їх на круглих столах і в дискусійних клубах типу «українського Давоса». Навіть головний соціал-демократ Віктор Медведчук продовжує наполягати, що хоч народ і проголосував за двопалатний парламент, він особисто залишається проти. А селянин Сергій Довгань, який увійшов у «Солідарність», розвиваючи тему більшості, говорить про необхідність ухвалення закону, який регламентує його формування і діяльність. «Якщо в законі ми запишемо, що більшість формує уряд, то не буде проблем із його створенням», — стверджує він, наголошуючи, що «сьогодні більшість безправна», оскільки «має право тільки голосувати так, як їй сказано». Врешті, лідер КПУ Петро Симоненко підозрює, що в разі затягування з імплементацією результатів референдуму Президент має намір розпустити парламент, скориставшись конституційною формулою про те, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Можливість дострокових парламентських виборів уможливлюють і деякі представники фракції «Відродження регіонів».
Депутати явно налаштовані на те, щоб підкоректувати й уточнити окремі моменти президентського законопроекту. Щоправда, віце-спікер Степан Гавриш, хоч і не береться прогнозувати остаточний термін і формулювання документа, а проте впевнений, що його розгляд не призведе до розвалу більшості та гострої конфронтації і депутатам вистачить розуму ухвалити рішення про передання законопроекту на розгляд Конституційного Суду, а потім, як того вимагає Основний Закон, і проголосувати його повторно на наступній сесії. Проте навіть Роман Безсмертний, який відстоює необхідність внесення змін у Конституцію в тому вигляді, в якому вони були проголосовані на референдумі і внесені Президентом, не виключає, що парламент спробує трактувати їх по-своєму, користуючись неодмінним правом Верховної Ради розглядати, відхиляти, змінювати та ухвалювати закони. «На сьогоднішній день немає необхідності їх змінювати, хоча Президент допускає, що депутати спробують їх змінити», говорить він. В адміністрації Президента чудово усвідомлюють, що свої види на інституційну реформу має не тільки недобита опозиція. Народний депутат Михайло Сирота, наприклад, впевнений: «Основний бій розгориться між представниками фінансово-промислових кланів, які захочуть обмежити права виконавчої влади й адміністрації Президента». «До літа ця боротьба матиме латентний, підкилимовий характер, — прогнозує депутат, — а головна битва відбудеться у вересні-листопаді».
За процесом впровадження результатів референдуму продовжують уважно стежити і в Раді Європи. Комітет міністрів РЄ обіцяє повернутися до підготовки відповіді на відомі рекомендації Парламентської Асамблеї після завершення інституційної реформи. Відповідь на запитання, бути чи не бути Україні в РЄ, залежатиме від того, наскільки конституційно будуть втілені в життя результати референдуму. Один з найбільш активних членів української делегації в РЄ Сергій Головатий стверджує, що все залежить від того, чи дозволять Верховній Раді самостійно приймати відповідні рішення. Сумнівів у тому, що це питання підійматимуть в РЄ українські депутати, не має й Роман Безсмертний.
На цьому тлі легким непорозумінням виглядає перестрілка між колишнім спікером Олександром Морозом і нинішнім першим віце-спікером Віктором Медведчуком щодо візи останнього на президентському законопроекті, який надійшов до парламенту. Мороз єхидно зауважує, що Медведчук перевищив свої повноваження, оскільки такі документи має право візувати тільки особисто голова Верховної Ради, а Медведчук відповідає, що керувався при цьому інструкцією, підписаною самим Морозом за часів його перебування на спікерському посту. Мороз радить не займатися софістикою і подумати про те, як ображено почувався Іван Плющ, який дізнався про існування такого важливого документа тільки з повідомлень у пресі. Сам Плющ залишився осторонь візових розбирань, але якщо за інтригами Олександра Олександровича є хоч якась правда, то спікерові мало б бути дійсно образливо, а Морозові тільки приємно ткнути шпильку у стосунки між керівниками Верховної Ради. А до суперечки підключився й екс-спікер Олександр Ткаченко, підтримавши позицію колишнього соратника по блоку СПУ-СелПУ. «Непорозуміння» він пояснив «триголовістю» керівництва ВР, де воднораз намагаються керувати Плющ, Кравчук і Медведчук. Сам Ткаченко ще вважає себе справжнім головою і чекає на розв’язання свого питання в судових органах. До речі, 11 травня Конституційний Суд почне розгляд справи про конституційність рішень, прийнятих на засіданні парламентської більшості в Українському домі. Лідери більшості з цього приводу особливо не переживають — юрист року Медведчук гарантував повну відповідність усіх їхніх дій Основному Закону.
