Скарби можуть стати «бомжами»

Особливої цінності надають колекції пам'ятки найвищого мистецького рівня — ікони, що вийшли з-під пензля видатного волинського художника-іконописця Йова Кондзелевича та групи талановитих майстрів, які творили при волинських монастирях — Михнівському, Туропинському, Білостоцькому. В останні роки колекція музею поповнилася ще двома сотнями чудових зразків російського іконопису ХVIII-ХIХ століть, вилучених на Волинській митниці у контрабандистів, оригінальними роботами сучасних майстрів.

Значну частину цих рідкісних високохудожніх творів ще кілька днів тому кияни могли бачити в Українському домі. У рамках всеукраїнської програми «Духовні скарби України» там демонструвалася виставка «Волинська ікона ХVI-ХVIII століть з Музею волинської ікони в Луцьку», присвячена 2000-літтю Різдва Христового.

Музей ікони, створений у 1993 році як структурний підрозділ волинського краєзнавчого музею, свого часу отримав у тимчасове користування приміщення, котре належить обласному управлінню СБУ. І ось уже декілька років поспіль власник ставить питання про повернення своєї нерухомості. Врешті-решт, обласна державна адміністрація надіслала дирекції краєзнавчого музею директиву негайно звільнити приміщення.

— Не береться до уваги ні велика наукова робота, ні цілий ряд міжнародних конференцій, ні чудова виставка відреставрованих творів давнього іконопису, — скаржиться завідуюча Музеєм волинської ікони Тетяна Єлисеєва.

— Не зовсім так, — заперечує заступник голови Волинської облдержадміністрації Петро Онищук, — обласна влада хоче зберегти музей. А директива про негайне вивільнення приміщення — то формальність, якої потрібно дотриматися, оскільки музей таки не має юридичного права на будинок. Петро Онищук запевняє, що від імені обладміністрації вже підготовлено листа до віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань Миколи Жулинського з проханням посприяти зберегти Музей волинської ікони. Потрібно 1,5 мільйона гривень, аби придбати відповідне приміщення. Воно в Луцьку є, та належить Люблінському кредитно-депозитному банку (донедавна тут була його українська філія). Польські банкіри згодні продати своє майно, котре, до речі, на час заснування Музею ще належало до обласної державної власності і коштувало далеко не стільки, як зараз.

Якщо клопотання облдержадміністрації — також не більше, ніж формальність, то Волинську ікону чекає переселення в приміщення обласного краєзнавчого музею. Нині заклад має 870 квадратних метрів корисної площі, чверть її займає власна експозиція. В разі виселення рідкісна колекція просто ляже у сховища. Ліквідація Музею волинської ікони саме в рік 2000-ліття Різдва Христового — то може бути випадок такий же унікальний, як і той Музей, якого не стане.