Схід не змовчав

Скандальний мовний законопроект регіоналів «Колесніченка — Ківалова» отримав ще одну реакцію з боку суспільства. Через тиждень після ухвалення документу в одному з найбільш російськомовних регіонів України — Луганську — депутат місцевої ради звернувся до обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» з пропозицією спільно започаткувати та впроваджувати «Програму з розвитку та популяризації української мови в Луганську». Депутат зголосився підтримати цю ініціативу власним коштом. Переконує, що кошторис не такий вже й значний. Звісно, напередодні виборів такий жест доброї волі викликає в нас логічне запитання: можливо, це передвиборчий піар?.. Можливо, але якщо ця акція підтримає українську мову на Луганщині, ще й «під наглядом» громадських організацій... Зрештою, стимулювати розвиток мови — це робота державників, зокрема депутатів місцевих рад.

Отже, детальніше про причини появи «Програми з розвитку та популяризації української мови в Луганську», конкретне її наповнення та про подальші плани щодо поширення в межах країни «День» запитав самого ініціатора — депутата Луганської міської ради від «Фронту змін» (керівника Об’єднаної опозиції в Луганській області) Ігоря ЛІСКІ:

— Що стало приводом для започаткування спільно з «Просвітою» в Луганську «Програми з розвитку та популяризації української мови»?

— Мовний законопроект Партії регіонів, який інакше як абсолютно надуманим та непотрібним Україні назвати не можна, — це крок назад у розвитку національної ідентичності українців. Він спродукований політтехнологами, які, аби догодити одній партії, хочуть посіяти серед виборців розрізненість за принципом «свій» — «чужий». Мовний законопроект — це ціна вступу до парламенту наступного скликання для політиків від Партії регіонів, так вони вважають. Але, граючись в двомовність, Україна ризикує відкотитися в здобутках національної самоідентичності, або і взагалі втратити незалежність. Те, що мало б об’єднувати націю, намагаються використати як міну миттєвої дії перед виборами. Отже, мову зробили предметом торгу замість того, аби дійсно боротися за її поширення та популяризацію в російськомовних регіонах країни.

Я виріс в Луганську і можу сказати, що за 20 років в Україні так і не з’явився дієвий арсенал популяризації української мови в російськомовних регіонах. Ніхто не говорив про те, навіщо треба вчити державну мову. А варто було б. На мій погляд, в мовному питанні треба йти від заохочення. Підтримка української мови — це підтримка, передусім, української національної та культурної ідентичності. Цим до цього часу, на жаль, ніхто серйозно на Луганщині не займався, тому роботи дуже багато.

— У чому головна відмінність запропонованої вами програми від тих заходів, які використовували протягом цих 20 років?

— Формуючи її, виходили з того, що мовне питання треба поділити на дві частини. Перша стосується того, що українську мову, як державну, має знати кожен чиновник. Тут взагалі ніяких компромісів. Друга частина, яку саме і зачіпає програма, стосується популяризації української мови в культурних проявах, навчання молоді та того населення, яке хоче займатися самоосвітою. Інтерес до мови буде формуватися через систему конкурсних грантів у вигляді фінансової та організаційної допомоги творчим та громадським ініціативам. Зараз створено незалежну конкурсну комісію (до її складу входять: член Національної спілки письменників України, професор ЛНУ імені Т. Шевченко Олексій Нежевий, голова Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» Володимир Семистяга, заступник голови правління молодіжної громадської організації «Союз студентів Луганщини» Вікторія Пилипенко та кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології і загального мовознавства ЛНУ імені Т. Шевченко Анатолій Нейрулін), яка до 24 серпня проведе конкурс проектів, обере декілька найкращих у напрямках: література, музика та написання інноваційної програми з розвитку української мови (чи лекції в школі та ВУЗах). Всі бажаючі можуть надіслати інформацію про себе та свої проекти до спеціально створеної Ради з питань розвитку та популяризації української мови в Луганській області за електронною адресою mova_lg@ukr.net. Такі конкурси проводитимуть в Луганську ще двічі до кінця 2012 року.

У рамках програми буде надано підтримку україномовним письменникам при виданні книжок, музичним колективам для запису пісень українською мовою, в організації концертів та тиражуванні альбомів. Усі вчителі української мови загальноосвітніх шкіл та ВНЗ Луганської області зможуть розробити інноваційні програми викладання української мови та подати їх на конкурс.

Крім того, з першого вересня в Луганську на базі територіального відділення «Просвіта» буде розпочато курси української мови. Їх зможуть безкоштовно відвідувати усі бажаючі. Зараз проходить відбір вчителів, які забезпечать цікавий та посилений рівень вивчення української мови. Гадаю, саме такими заходами дійсно можна популяризувати українську мову серед молоді, яка і буде основним носієм та продовжувачем традицій українськості. Чому цим не займається держава — не знаю.

— Але оскільки незабаром вибори до парламенту, а ви є керівником Об’єднаної опозиції в Луганській області, то ваша ініціатива схожа на передвиборчий крок, аби сподобатися виборцям...

— Якщо ви думаєте, що на українській мові в Луганській області чи у Луганську вдасться багато заробити політичних балів, то помиляєтеся. Як не прикро, але сьогодні українська мова на Сході країни непопулярна через багато причин. Одна з них — слабка державна підтримка, яка закінчується на тому, що в школах додають або прибирають кількість годин на вивчення української мови. А за межами школи цим питанням займатися нікому, ніколи і не цікаво. Однак, на мій погляд, стереотип із панування російської мови на Сході України можна зламати, якщо підтримувати національні культурні заходи. Треба повчитися такої практики у Фінляндії, яка змогла підняти рівень використання фінської з 12 до 98% серед свого населення.

Насправді в Українців немає проблеми мовного бар’єру в тих масштабах, які сьогодні нам намалювали. Це проблема політиків, які з мухи намагаються роздути слона. Але політтехнологи Партії регіонів не врахували, що цим мовним законопроектом вони зробили «ведмежу послугу» російській мові, бо розбудили національно свідому частину суспільства.

— Чи будете поширювати цю програму на інші регіони?

— Зараз це пілотний проект для Луганська та Луганської області. В разі його успішності можна буде поширювати цей досвід на інші регіони, ініціюючи прийняття державної програми. Це дозволить залучити до процесу популяризації української мови значну частину населення.

КОМЕНТАРI

Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта»:

— Сьогодні на Луганщині підтримка української мови недостатня... За переписом, 58% населення Луганщини — це українці. У школі також учать українську мову. Тож українську знають усі, за винятком тих, хто не так давно приїхав із Росії або Кавказу. Але для носіїв української мови немає ані обласної газети, ані україномовних програм на телебаченні чи радіо. І цю ситуацію треба виправляти зусиллями громадськості. Головне завдання цієї програми — розбудова й утвердження державності на крайньому сході України. Сподіваємося, що учасниками цієї програми буде насамперед молодь, а також творча інтелігенція. Охочі навчатися й поглиблювати свої знання з української мови в рамках курсів уже є. Багато російськомовних, які прагнуть удосконалювати свою українську. Курси маємо намір проводити двічі на тиждень. Викладачі — від учителя-пенсіонера до докторів філологічних наук. Раніше такі курси «Просвіта» проводила на громадській основі, тобто викладачам нічого не платили. Але тепер, згідно з цією програмою, нам нададуть матеріальну підтримку: оплачуватимуть працю вчителів.

Анатолій НЕЙРУЛIН, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології і загального мовознавства Луганського національного університету імені Т. Шевченка:

— На Луганщині державний статус української мови абсолютно не реалізовано. Тому треба докладати зусиль, щоб це виправити. На мій погляд, будь-яка ідея з підтримки української мови має бути втілена в життя. А якими методами — це вже інше питання. Я працюю у вищому навчальному закладі. Усі діти, які приходять до нас, підготовлені з української мови. Тобто не можна сказати, що вони не знають державної мови. Проблема в іншому: її широко не використовують поза межами навчальних закладів. Тобто українській мові надано статус державної, але нею дуже мало розмовляють. Курси української мови в рамках програми можуть збільшити ареал використання мови.