«Сокира» референдуму — для надзахищених

Відповідаю: той, хто не при владі, можливо, і я з вами. Але хочу насамперед застерегти, що так ставити питання руба, вибачте, нерозумно. Ще ми не бачили нової влади, я вже якось знаємо, що вона буде когось «рубати». Давайте розберемось хто ж сьогодні при владі. Кажуть, що при владі тепер перебувають праві — демократи, націоналісти, майбутні буржуа – капіталісти і тощо, але як же вони при владі, коли законодавчим процесом керує, як всім відомо комуністична фракція на чолі з О. Ткаченком, а раніше — з О. Морозом? А в уряді оперують «безпартійні» міністри, які ретельно виконують закони партійного парламенту на шкоду народові. Тут і сліпому видно, що щось тут не так. Кажуть і по-іншому: при владі стоять колишні більшовики-людожери, богохульники, комуністи різних мастей, але як це можна засвідчити, коли головує в державі Президент — демократ, риночник? Ні в першому, ні в другому випадку істини не має, лежить вона десь посередині. Отож слід визнати що в Україні діє двовладдя. А від цього добра не буде. Воно вигідне тільки злодіям, казнокрадам та ворогам Української держави. Недавнє запевнення комуністів в тому, що держава нехай розвалюється, а незабаром все стане на свої місця, виявилось блефом: щось задовго ставиться все на свої місця, і в людей настає кінець терпінню та й вирішили вони скористатись референдумом — що буде та буде. Але «День» чогось вважає, що референдум подіє, як сокира, мовляв, парламент буде зарублений, а як без нього будем жити?

Навпаки, парламент буде реформований, відроджений як у багатьох цивілізованих країнах, а відрубана буде тільки його третя частина, яка складається з бездарних, не чистих на руку, ворожих народові елементів.

Новий парламент буде дешевший так на мільйонів 200—300. Отже, мабуть, такі як я зможуть отримати добавку до нікчемної нашої пенсії. І це не все. Реформований дієздатний парламент зможе прийняти такі закони, які дозволять поповнити державний бюджет, а це те, про що мріють як демократи, так і комуністи. Але цей успіх можливий тільки в тому випадку, коли більшість в парламенті будуть становити депутати — патріоти, а не як зараз — депутати-диктатори і зрадники. Побоювання на той рахунок, що для опозиції не буде місця, а парламент в руках Президента перетвориться в «кишеньковий» орган влади — абсурдне. По-перше, Конституція не дозволяє йому це робити, по-друге, депутати не допустять, щоб Президент диктував їм свою волю. Побоювання на рахунок ліквідації соціального захисту громадян — також нісенітниця. Навпаки, коло захищених значно розшириться, а не як зараз захищена тільки невелика купка людей з оточення комуністів. А от позбудуться соціального захисту люди, які користуються зверхзахистом і дочувають себе справжніми капіталістами незаслужено серед знедоленого народу; взагалі ті, кому, м'яко говорячи, захист надано помилково.

І, нарешті, про депутатський імунітет. Всім відомо, імунітет потрібен кожній високопосадовій особі, але в певних межах. Це робиться у всьому світі. А у нас як це робиться? Ця норма діє навпаки. Той, хто не потребує такого захисту, користується ним, а ті, хто потребує, залишаються незахищеними (згадайте, як посадили С. Хмару в Лук'янівку, побиття міліцією депутата М. Поровського на мітингу в Рівному, загибель депутатів Чорновола, Гетьмана, Бойка та ін.). Отож, чи потрібний нам такий «імунітет»?