«Справа Пукача»: рішення під ялинку
Олександр ЄЛЬЯШКЕВИЧ: «Апеляційний суд не дарма призначив оголошення вердикту на 30 грудня — щоб суспільство не звернуло уваги на неправосудність»
Варто було потерпілому Олексію Подольському і його представникам на знак протесту покинути судовий процес щодо Олексія Пукача, як події почали розвиватися форсованими темпами. Судова колегія на чолі з Степаном Гладієм «вирішила питання» буквально за кілька днів і заявила, що готова вже 30 грудня оголосити своє рішення за скаргою на вирок Пукачу, якому Печерський суд виніс рішення у вигляді довічного позбавлення волі за злочини проти журналіста Гонгадзе і громадського діяча Подольського.
В нашому матеріалі від 11 грудня (в цей день відбулося чергове засідання) представник Подольського — Олександр Єльяшкевич припустив: «Не виключаю, що Пукачу дали час подумати, а щоб він правильно думав, з ним можуть «попрацювати». Також цей час (для прийняття рішення щодо клопотання від представників потерпілого — Шишкіна та Єльяшкевича з приводу відводу колегії суддів через порушення законодавства і прав сторін процесу. — Авт.) судді використають для отримання точних вказівко від «системного адміністратора».
Вже 15 грудня судді прогнозовано відмовили у задоволення клопотання щодо власного відведення з процесу. У відповідь сторона Подольського покинула судові засідання.
«Ми були змушені покинути цей суд не тому, що не хочемо брати в ньому участь, а тому, що колегією створені умови, які не дають можливості реалізовувати наші права, — заявив під час прес-конференції Олександр Єльяшкевич. — Найголовніше — незаконне видалення пана Подольського — єдиної живої жертви Пукача — з даного суду до кінця процесу. Всі місяці, починаючи з 11 серпня цього року пан Подольський не міг реалізувати своє право брати участь у цьому процесі через незаконні, цинічні та аморальні рішення судової колегії, пов’язані з його видаленням. Хоча немає жодної норми Конституції, яка дозволяє їм це робити. Судова колегія протягом року грубо порушувала норми законодавства і не вносила жодного рішення в ЄДРСР. Або якщо і вносила, то вони були свідомо представлені у такому вигляді, щоб суспільство не мало можливості розібратися і зрозуміти їх сутність. Прізвища учасників процесу були зашифровані, в тому числі Подольського — під кодовою назвою «ОСОБА № 6».
Не дивлячись на протест сторони Подольського, судді продовжили засідання — тривало в цей і наступний день (16 грудня). «Я можу охарактеризувати роботу суддів як працюючих на замовлення або вони перебувають під певним впливом, — висловлює свою думку відомий конституціоналіст Віктор Шишкін. — Які механізми цього впливу і чи є підстави для цього впливу — інше питання, для якого є слідчі органи та журналісти».
«Внесок» журналістів — окрема тема. Значна частина мас-медіа несуть повну відповідальність за те, що відбувається в цьому суді протягом багатьох років.
На останніх засідання вже без сторони потерпілого Пукач заявив, що не мав мотиву і злочинного умислу на вбивство Гонгадзе, зауваживши, що він і не переховувався від слідства. Відповідно, захист Пукача попросив суд пом’якшити йому міру покарання, змінивши довічне ув’язнення на 8 років тримання під вартою. Представник Мирослави Гонгадзе — Валентина Теличенко та представники Генпрокуратури попросили суд залишити вирок чинним.
«Так, Гонгадзе вбивав Пукач, але Пукач — це знаряддя вбивства, як ніж або пістолет, який має душу й серце, тому має нести відповідальність, — каже Олексій Подольський. — Але головну відповідальність мають нести ті, хто давав злочинні накази бити мене і вбивати Гонгадзе».
Як тільки сторона Подольського покинула процес, одразу можна було пересвідчитися, що в цьому процесі запобіжників більше немає. Про такий хід подій Єльяшкевич попереджав заздалегідь. Тепер він підкреслює: «Система Кучми» в образі суддівського колегії Апеляційного суду не дарма призначила засідання і оголошення свого рішення під новорічну ялинку — щоб суспільство не звернуло увагу на неправосудне рішення».
Але... такий крок має ще більше мобілізувати громадськість в боротьбі за правду в цій справі. Якщо, звісно, в громадськость має сили... Якщо, звичайно, у громадськості є сили, бо замовники «попрацювали» і тут. Але принциповість за здоровими силами залишається завжди.
