Старі правила нових виборів

2 вересня, голова парламенту Олександр Турчинов відкрив 5 сесію Верховної Ради VII скликання. Очікувалося, що серед іншого народні депутати голосуватимуть за зміни до виборчого законодавства. Але, як зазначив голова парламентської фракції партії «УДАР» Віталій Ковальчук, нові виборчі правила стосуватимуться не цьогорічних позачергових виборів, а всіх наступних. Ударівець нагадав, що ЦВК вже почала реєструвати кандидатів на мажоритарних округах, тому зміна законодавства може привести до великої кількості судових позовів та поставить під сумнів легітимність виборів.

Верховна Рада також не підтримала законопроект, який передбачав надання ЦВК права змінювати межі та центри одномандатних округів в Донецькій та Луганській областях, посилення охорони виборчих комісій та документації, а також можливість скорочення витрат державного бюджету на проведення виборів.

Нагадаємо, що ще 25 серпня Президент розпустив Верховну Раду, призначив позачергові вибори на 26 жовтня, а 28 серпня офіційно стартувала виборча кампанія.

Тож якою буде нова Верховна Рада, обрана за старими правилами? Як змінились електоральна поведінка та вподобання українців? Які шанси якісно оновити склад парламенту? Про все це розповідають експерти «Дня».

«НАПРУЖЕНІ ПЕРІОДИ РОБЛЯТЬ ЕЛЕКТОРАТ БІЛЬШ ЕМОЦІЙНИМ, НІЖ РАЦІОНАЛЬНИМ»

Ірина БЕКЕШКІНА, соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва»:

— Якщо взяти Олега Ляшка як певний тест для суспільства — чи відсіє воно кандидатів-популістів та політичних перевертнів, то можна сказати, що воно цей тест не пройде. Рейтинг Ляшка та його «Радикальної партії», про яку ніхто нічого не знає, дуже високий. Ще під час президентських виборів ми вимірювали мотивацію виборців — хто, за що голосує та чому. За цією мотивацією, Ляшко сприймався як лідер, як захисник «таких людей, як я». Він пропонує прості рішення дуже складних питань, спілкується однією й тією ж мовою з людьми. Його електорат був найменш освіченим, але, з другого боку, там багато молоді до 30 років. Зараз 44% виборців — це село. Тобто, це найменш розвинуті виборці, і їх багато. Тому говорити, що за останній час змінилося все суспільство, не можна.

Якщо казати про зміни в поведінці виборців, то варто згадати про місцеві вибори в Києві. Вони відбувалися вже під час військових дій, але голоси виборців все одно продавалися — є факти цього. І таке відбуватиметься в інших регіонах країни.

Звісно, суспільство пережило зміни, але не можна стати розумнішими за декілька місяців. Я не думаю, що рівень політичної культури підвищився, може й навпаки — зменшився. Такі напружені періоди, як зараз, роблять електорат більш емоційним, ніж раціональним.

Те, що суспільство стало патріотичніше — це факт, але такий спалах патріотизму відбувався і під час інших конфліктів — під час подій довкола Тузли, агресії Росії у Грузії. Суспільство гуртується та змінюється, і якщо говорити про електоральні настрої в цьому контексті, то, наприклад, рейтинги Партії регіонів впали з трьох до 30%, зокрема на Донбасі.

Я згодна з думкою, що майбутній парламент буде перехідним, і що його треба обирати на коротший термін. Та законодавство, на жаль, цього не дозволяє. Зараз найбільша кількість невизначених виборців — це схід, загалом — Харківська, Одеська область, де таких людей більше третини. Якщо розглядати схід України та Донбас як його крайній випадок, то там 62% взагалі не хочуть йти на вибори, ще 18% не визначилися. Це означає, що там немає політичної сили, яка б представляла тамтешніх людей. Якщо в центрі та на заході України завжди існувало різноманіття політичних сил, які конкурували між собою, то на сході та півдні монополією володіли КПУ та Партія регіонів. Зараз їх монополія зникла, а нових фаворитів не з’явилося. Якщо парламент обирати на п’ять років, то хто тоді представлятиме схід? Звісно, хтось пройде, але не можна сказати, що в Раді буде реальне політичне представництво всього регіону. Через пару років там могли б сформуватися нові політичні сили чи старі набули б підтримки.

Ще під час останніх президентських виборів існував політичний абсентеїзм, коли половина виборців не хотіла йти на вибори, навіть коли була така можливість. Люди відповідали, що вони не бачили, за кого голосувати. Тому зараз потрібно ввести поріг явки, адже на тому ж Донбасі, при явці у 6—10%, можуть проголосувати за якогось Гіркіна. Коли вибори за низької явки проходять в один тур, то з’являється небезпека того, що оберуть людей, які зовсім не представляють даний регіон.

Загалом, новий парламент оновиться дуже істотно, адже дві лідируючі сьогодні політсили там взагалі раніше не були — це «Солідарність» та «Радикальна партія» Ляшка. Інша річ — на кого Рада оновиться. В нинішньому парламенті Партія регіонів, зокрема завдяки мажоритаркам, отримала половину мандатів, а зараз від них залишаться одні шматки.

Зниження прохідного бар’єру гарантуватиме проходження тим політичним силам, які при 5%-му бар’єрі швидше за все не пройдуть — це КПУ, ПР та «Сильна Україна». Трохи не дотягує і «Свобода» — у них трохи менше 5%. Партія регіонів та «Сильна Україна» не дотягують, бо вони йдуть окремо, а у комуністів відпав їх основний електоральний базис — Крим та Донбас. Перша емоційна реакція: «І добре, що не пройдуть», але з другого боку, вони зараз не найбільш небезпечні, бо на їхньому місці можуть з’явитися більш агресивні сили сепаратистської спрямованості, а на місці КПУ можуть з’явитися справжні комуністи. Зараз ці дві сили «ручні» і підіграватимуть сильним, окрім того, лідер «Сильної України» Сергій Тігіпко більш гнучкий та готовий до співпраці.

Зараз в суспільстві є запит на молоді політичні сили, але люди не готові голосувати за «кота в мішку». Тому тут суперечність в основі: близько 70% виборців вважають, що у владі мають бути нові політики та нові політичні сили, але люди не готові голосувати за невідомих осіб. Щоб стати знайомим виборцям, треба «потрапити в ящик» — на ТБ. Люди досі орієнтуються по лідерах — звідси і успіх невідомої нікому партії Ляшка. Тому поки що я не бачу перспективи для молодих політичних сил, серед яких «Демальянс», «Воля» та «Сила людей». Якби вони йшли разом і спільно використовували місцевих активістів для єдиної партії від громадськості, тоді б у них з’явився реальний шанс.

Очевидно, що будуть закриті партійні списки, тому партії активно торгуватимуть місцями, адже зараз немає грошей на вибори. А виборче законодавство цікавить людей насамкінець. Третина громадян взагалі нічого не розуміє про виборчі системи, а третина хотіла б мажоритарну систему.

«ВІЙНА ПРИВОДИТЬ ДО ВЛАДИ АБО ДИКТАТОРІВ, АБО ПОПУЛІСТІВ»

Євген ГОЛОВАХА, соціолог, доктор філософських наук, заступник директора Інституту соціології НАН України:

— Українське суспільство в електоральному плані змінилося суттєво. Підтримка партій, які орієнтовані на євроінтеграцію, також зросла. Зараз є феномен підняття патріотизму, як реакція на війну — завдяки цьому йде внутрішня інтеграція України, і це стосується не тільки заходу та центру, а й півдня нашої держави. Це засвідчують останні опитування, які проводилися влітку. Патріотизм українців сьогодні — це настрої, і дуже важливо, щоб ці настрої поступово переходили у переконання. Вже багато років існує думка про те, що електорат потребує нових облич, нової політики, але, як не дивно, обирають старі обличчя. І те, кого оберуть на майбутніх парламентських виборах, буде для українців першим випробуванням на електоральну зрілість. Ми розуміємо, що зараз дуже складана ситуація для виборців, але якщо їх вподобання будуть відповідати переконанням, а не мінливим настроям, то, можливо, щось дійсно зрушиться з місця.

Але я думаю, на майбутніх виборах буде доволі важко нахабно підкупити виборців, як це було раніше, та все ж варто чекати більш тонких технологій. Політтехнологічна думка дуже гнучка та невичерпна, щоб винайти непрямий підкуп виборців, особливо якщо залишаться мажоритарні округи.

Сьогодні, в умовах війни, люди голосуватимуть за більш рішучих політиків, за тих, хто може просто та доступно сформулювати свої думки. Наприклад, феномен Ляшка існує, тому що він промовляє такі слова, які розуміють прості громадяни. Але загалом, в умовах війни, «войовничий популізм» Ляшка є дуже виграшною позицією. У цьому є й певна небезпека, адже війна приводить до влади або диктаторів, або популістів. Тому в інтересах самої держави якнайшвидше її закінчити.

Щодо майбутнього парламенту, то він однозначно буде перехідним, адже зараз дуже важко забезпечити репрезентацію українців зі сходу. У таких умовах буде постійна критика, невдоволення щодо того, що Верховна Рада не на 100% відтворює реальну електоральну картину. На цьому етапі й склад парламенту буде перехідним — окрім нових облич, будуть старі політики, авантюристи й інші. Тому нова Верховна Рада виконає свою функцію на період військових дій та на першому етапі відбудови країни, а потім треба буде проводити нормальні вибори з нормальною підготовкою, агітацією і можливістю для людей остаточно та серйозно визначитися зі своїм вибором.

Зараз з’явилися молоді та яскраві громадські діячі та волонтери, яких обов’язково треба вводити до українського парламенту. Молоді політики — це люди із внутрішнім джерелом соціальної активності, і це може стати суттєвим ресурсом для зміни політичної еліти в Україні. Але я не думаю, що на нинішніх виборах буде потужна хвиля їхньої підтримки, тому нові лідери мають готуватися до наступних, серйозних та остаточних виборів до стабільної Верховної Ради із стабільним поступом розвитку.