Сценарій для Майдану. Є варіанти...

Новорічні свята не стали приводом розійтися. Навпаки, святкували просто на площі, колективно, дружно, весело... Євромайдан у Києві стоїть.

Проте, направду, люди розгублені. Що далі? Вони не бачать механізмів реалізації своїх вимог, не бачать лідера чи лідерів, здатних здобути хоч якусь перемогу.

Багато рядових учасників це прекрасно розуміють, але продовжують стояти. Чому? По-перше, вони розуміють, що насамперед відстоюють свої права, за які треба боротися до кінця (ніхто не допоможе), а по-друге, за їх словами, відступати немає куди — позаду репресії.

Ситуація дійсно патова. Це нам підтвердив один з учасників Євромайдану, який разом із товаришами-»афганцями» забезпечує порядок на території наметового містечка (попросив не називати його прізвища).

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«Що робити? Як виходити із ситуації? У нас немає відповіді на ці запитання, — говорить наш співбесідник. — Після того, як побили дітей, студентів, усі піднялися. Ми також вийшли на Майдан. Стоїмо вже більше місяця. А що в результаті? Нічого. Єдине на що спромоглася опозиція — ухвалити закон про амністію учасників протестів. І то це виявилося фікцією».

Народний депутат від «Батьківщини» Олександр Бригинець у себе в «Фейсбуці» щодо згаданого закону пише: «У Генпрокуратурі вже пояснюють що вони не можуть виконувати Закон про декриміналізацію, який не лише підтриманий конституційною більшістю ВРУ, а й Президентом. Вони вимагають ще якогось додаткового рішення Верховного Суду».

«Зараз можна говорити все що завгодно, — продовжує наш співрозмовник. — Деякі опозиціонери із самого початку самі вночі ходили по наметах і розповідали, що цей закон — мулька... Дуже багато фальшу. Люди хочуть справжніх змін, а їх тупо використовують. До тих, хто реально тримає Майдан — «афганці», студенти..., абсолютно не прислухаються. Партійні лідери осідлали народне невдоволення і використовують його у своїх цілях. На сцені вони говорять одне, а з нами поводяться зовсім по-іншому. До речі, той же Турчинов, якого багато хто не переварює, строго контролює — хто має виступати на сцені».

Напевно, опозиція відчула внутрішнє невдоволення. І відреагувала. «У найкоротші терміни ми запропонуємо рішення, якому ви будете всі аплодувати, — єдину проукраїнську і проєвропейську команду, команду української перемоги», — заявив зі сцени днями лідер «Батьківщина» Арсеній Яценюк. І додав: «Між опозиційними політиками буде єдність».

Але поки немає. Одразу реакція лідера «УДАРу» Віталія Кличка: «Всі на Майдані говорять про повну зміну влади і запитують, чи здатна опозиція висунути єдиного кандидата. Як ми можемо говорити про єдину команду, коли йтимуть кілька кандидатів?»

Про що свідчить заява про «єдину проукраїнську і проєвропейську команду», народні депутати від «Батьківщини» Павло Петренко й Андрій Іванчук нам так і не змогли пояснити. «Мені важко коментувати, — говорить «Дню» Іванчук. — Щодо подальших дій опозиції. Я так само, як усі, слухаю, що приймає рада Майдану й у мене до резолюцій питань немає — усе чітко і зрозуміло».

«Консультації між опозиційними силами відбуваються постійно, — коментує «Дню» народний депутат від «УДАРу» Павло Розенко. — Наша позиція відома — потрібно починати з визначення єдиного кандидата на посаду президента й формувати не лише персональний перелік людей, які можуть обійняти ті чи ті посади, а визначитися із принципами, з якими ми спільно підемо на президентські вибори. Є різні підходи, але врешті-решт я думаю, що опозиція висуне узгодженого кандидата. Цього вимагає суспільство».

Як бачимо, все залишається на своїх місцях. Єдності в стані опозиції немає. Кожна з партій у своєму репертуарі. Провести внутрішню роботу, запропонувати суспільству конкретний план дій — опозиція поки не в змозі.

Хоча на словах знову чуємо: «Майдан стоїть і не розходиться — жодної невизначеності серед людей, які там перебувають, я не бачу, — каже Розенко. — Усі розуміють чому вони стоять, навіщо підтримують цю акцію, які основні вимоги та засоби їх досягнень. Очевидно, що акція триватиме до того часу, доки не з’являться відчутні результати. Майдан не просто стоїть і перебуває в незрозумілому стані — це живий організм: щоденні акції, виступи, автомайдани, пікетування. Це — динамічний процес».

Але у згаданого нами вище учасника Євромайдану інший настрій: «Насправді, багато хто з нас сьогодні став заручником ситуації. Роз’їхатися ми не можемо, бо активістів Євромайдану вже почали переслідувати — по всій Україні. А відкрито виступити проти опозиції — означає дискредитувати Євромайдан. Звичайно, у разі чого, ми — «афганці» за себе постояти зможемо. Але жаль багатьох інших людей, їх сподівання і на дії».

Ми із самого початку писали, що в усіх учасників протестів мають бути вимоги не тільки до влади, а й до опозиції. Тоді використати людей опозиціонерам було б складно, гасла і гроші — в таких випадках не допомагають. Тепер євромайданівцям доведеться самим шукати шляхи виходу із ситуації.  

«Зараз люди дуже добре поінформовані, — коментує «Дню» політолог Костянтин Матвієнко. — Останні заяви лідерів опозиції можуть викликати в кращому разі співчуття, в гіршому — розуміння того, що сьогодні ті, хто стоять на сцені Майдану і ті, хто стоять під сценою — це люди, які мають різні цілі по життю. На жаль, на Майдан чекає мляве тління. Якщо жодних екстраординарних подій не станеться, це все плавно перетече у президентську кампанію і Майдан перетвориться на один із засобів політичної маніпуляції в ході цієї кампанії».

Та чи дозволять собою маніпулювати люди після того, як створили Майдан гідності?..

Славомир СЄРАКОВСЬКИЙ, публіцист, польський соціолог і літературний критик, редактор і засновник журналу Krytyka Polityczna:

Якщо колись Європейський Союз захоче зробити рекламу, то він не знайде кращого зображення як маси українських протестувальників на зимових вулицях під прапором ЄС.

Протести Євромайдану стали тестом не лише для української влади, але й для  всіх європейців та їхніх політичних еліт.

Євромайдан став доказом, якого бракувало, необхідності союзу, якого шукали європейські політики, стурбовані зменшенням популярності європейської спільноти...