Свобода, безпека і тероризм
На даний момент Америка перебуває у гарячковому пошуку основоположного принципу, на якому вона могла б побудувати зовнішню й оборонну політику. Протягом майже півстоліття, аж до падіння радянської системи на початку 1990-х, стержневою доктриною, яка направляла політику США у сфері національної безпеки, була заборона комунізму. «Війна з тероризмом» стала зручною заміною цього принципу. Але вона не може забезпечити надійного (чи якогось привабливого) фундаменту для ролі, яку призначено грати Америці у світі в ХХI столітті.
Пошук нової видатної стратегії, чи, щонайменше, нового організуючого принципу, ускладнюється тим, що ми живемо в революційні часи, — безпрецедентну еру кількох революцій одночасно, кожна з яких є грандіозною й історичною.
Завдяки глобалізації інтернаціоналізуються ринки, фінанси і комерція, тоді як завдяки інформаційній революції змінюється стиль нашої роботи, навчання та спілкування. Обидві революції приносять користь розвиненому світу Заходу, але й поглиблюють прірву між «багатими» і «бідними»: у цьому випадку тими, хто не може запропонувати для обміну готову продукцію, послуги або ресурси чи не має доступу до нових технологій.
Вони також сприяють третій революції, розмиванню суверенітету — і, отже, авторитету, — національної держави. Банкрутство держав, особливо штучно сконструйованих великими державами після воєн чи поспішно скроєних колишньою колоніальною владою, стає серйозною міжнародною проблемою і обіцяє такою залишитися. У міру розмивання авторитету держави на сцену виходить четверта і потенційно найнебезпечніша революція: трансформація війни і зміна природи воєнних конфліктів.
Це революція, яка прийшла в Америку 11 вересня 2001 року. Звичайно, попереджень було багато. Перша атака на сам Всесвітній торговий центр відбулася у 1993 році. Потім були вибухи казарм американської армії в Саудівській Аравії у 1996 році, посольств США в Кенії та Танзанії у 1998 році і корабля ВМФ США «Cole» у 2000 році.
15 вересня 1999 року Американська комісія з питань національної безпеки у ХХI столітті випустила доповідь під назвою «Новий світ наступає». Її перший висновок полягав у тому, що «Сполучені Штати зазнають терористичної атаки з використанням зброї масового знищення, й американці загинуть на американській землі, можливо, у великій кількості».
Та сама комісія, у складі якої працював я, 31 січня 2001 року переконувала нового президента, Джорджа Буша, підготувати країну до цих атак, об’єднавши розрізнені федеральні урядові управління у нове національне управління внутрішньої безпеки. До наших застережень і рекомендацій не прислухалися. Під час першої атаки терористів на Америку в новому столітті загинули три тисячі осіб. Усі погоджуються з тим, що це не останні жертви. Багато експертів вважають, що через два роки США ще так і не почали вживати екстрених заходів, необхідних для захисту від подальших атак.
Навіть питання «свобода чи безпека» обговорювали відносно мало, незважаючи на всю його важливість. Причина, ймовірно, у тому, що запобіжні контртерористичні заходи у США принесли незручність переважно американцям арабського походження, тоді як більш широкі кола американського суспільства не зачепили. Але США є (і гордяться цим фактом) розвиненою ліберальною демократією, де свободи особистості гарантовані Конституцією і Біллем про права, і де вони знаходяться під захистом незалежної судової системи, що існує як рівноправна третя гілка влади.
Юридичні кола Америки й деякі інші верстви суспільства починають усвідомлювати складність проблем, із якими стикаються США, прагнучи захистити себе від атак ззовні, чого не траплялося, починаючи з 1812 року. Чи повинен національний уряд мати доступ до комп’ютерних повідомлень і телефонних переговорів громадян та інших жителів країни? Чи повинні підозрюваних тримати під наглядом через приналежність до певної етнічної чи релігійної спільноти? Чи повинні належну процедуру — що включає право з’являтися перед судом присяжних — використовувати для тих, хто «воював на стороні ворога», або інших людей, які є просто підозрюваними?
Ці й інші запитання зачіпають саму основу демократії і цінностей США. Відповісти на них у майбутньому буде анітрохи не легше. Навпаки, є небезпека, що їх ставитимуть набагато частіше і з набагато більшою заклопотаністю.
Одна з найбільших проблем для демократичних суспільств на початку ХХI століття — встановлення правильного балансу між безпекою і свободою. Варто зробити дуже сильний ухил у бік свободи, і суспільство виявляється незахищеним перед обличчям тероризму. Але створення суспільства підвищеної безпеки означатиме перемогу терористів, оскільки це призводить до придушення демократичних свобод. Потрібнi законодавці з мудрістю Соломона, а таких зовсім небагато.
У цьому пошуку правильного балансу демократія не повинна замикатися у національних рамках. США могли б скористатися досвідом інших країн та поділитися своїм досвідом із ними. Свобода не належить якійсь конкретній нації чи системі. Це загальне благо, до якого повинні прагнути всі. Чи загрожує їй фашизм, комунізм, тероризм чи будь-яка інша форма фанатизму, свобода повинна захищати себе такими способами, які не призводять до її самознищення.
У цю епоху безлічі фундаментальних революцій, можливо, найбільшою революцією стане винахід нових способів забезпечення виживання і процвітання демократичних свобод.
