Свято в окремо взятому відомстві

Підбивання підсумків діяльності податкових служб України, яке відбулося минулого тижня, важко назвати пересічною подією. Адже завдання, яке рік тому поставив перед собою голова Податкової адміністрації (ДПАУ) Микола Азаров, - 100-відсоткове стягнення податків, - можна вважати виконаним. Тепер саме час розібратися, наскільки від цього виграла економіка.

За даними ДПАУ, 1997 р. в Україні було порушено 8973 кримінальні справи - на 90% більше, ніж 1996 року. (Зауважимо, що М.Азарова призначено на цю посаду восени 1996 р.). У результаті законотворчої ініціативи ДПАУ, Верховна Рада не раз погіршувала фіскальний режим для підприємств. Зокрема, безладно вносилися поправки до податкового законодавства, змінювалися ставки податків та умови платежів. Як наслідок, замість прогнозованого 12-разового зменшення надходжень від податку на прибуток, бюджет отримав перевиконання торішніх показників. І все це відбувалося з економікою, в якій, за оцінкою М.Азарова, половина підприємств збиткова. Але й це ще не повна картина подій.

Більшість промислових і сільськогосподарських підприємств, які на 70% - 80% формують валовий продукт держави, практично ніколи не розраховуються грошима зі своїми постачальниками й не одержують грошей від покупців своєї продукції. Обсяг бартерних операцій, стверджує пан Азаров, досяг рівня 42,4% від загального обсягу розрахунків. Тим часом питома вага бартеру в головних платників податків наближається до 70% і лише близько 30% становлять грошові платежі. Саме ці неповні 30% підприємство мусить витратити на внески до Пенсійного фонду, на бюджетні платежі, виплату заробітної плати, погашення кредитів тощо. Парадоксальність ситуації також у тому, що підприємства, втягнені в товарно-товарний обіг, абсолютно не цікавляться формальними грошовими цінами, оскільки їх турбують лише пропорції обміну (через це внутрішні ціни в Україні вищі від світових). Однак податкові зобов'язання підприємств виникають саме з розрахунку формально завищених цін, а відтак їх ніколи не зможуть заплатити повною мірою. Тоді скажіть, будь ласка, як ДПАУ вдалося зібрати 98% податків?

Утім, коли перейнятися войовничим оптимізмом Податкової адміністрації, то можна дійти висновку, що й 100% стягнених податків не межа. Справді, ДПАУ переконана: 40 - 50% малих і середніх підприємств загалом не сплачують податків. Надміру прибутковою залишається й зовнішньоекономічна діяльність. Тож не варто дивуватися, якщо незабаром виявлять "приховані резерви" в деяких великих експортерів та імпортерів, а також у низки галузевих структур. Як приклад голова податкового відомства згадав проведені зустрічні перевірки за участю російських колег у газовому комплексі України. Не може залишити байдужим пана Азарова й надто ефективна діяльність іноземних інвесторів в Україні, котрі повертають на свою батьківщину 60% "чистого доходу" від інвестицій. Правда, для них головний податковий адміністратор волів би запровадити спеціальний аудит інвестиційної діяльності (очевидно, аби убезпечити свою службу від міжнародних скандалів).

Буквально наступного дня після Всеукраїнської наради керівників податкових служб країни своє бачення економічної ситуації оприлюднило керівництво Української спілки промисловців і підприємців (УСПП). На відміну від "податковиків", котрі вважають головним злом для економіки ухиляння від податків, а також тіньовий бізнес, члени УСПП сконцентрували свою критику на жорсткій монетарній політиці НБУ й бездіяльності влади в питанні подолання платіжної кризи.

Зокрема, голова УСПП А.Кінах нагадав, що згідно з дорученням Президента уряд повинен був уже в січні подати проект указу про заходи, спрямовані на подолання неплатежів. Однак, очевидно, в Кабміні досі не знайшли балансу інтересів, який влаштував би всіх. Адже подолання такої глобальної проблеми, якою є для України платіжна криза, неминуче позначиться на фінансовому становищі всіх без винятку підприємств і галузей. А в уряді поки що дискутують: чи слід розробляти механізм конвертації фінансової заборгованості в майнову, проти чого виступає Мінекономіки; чи потрібно розвивати вексельний обіг тимчасом, як Мінфін пропонує цей пункт загалом виключити з документа, мотивуючи недовірою до векселів на внутрішньому й зовнішньому ринках; чи варто адміністративним шляхом знижувати кредитні ставки, як того вимагає УСПП, але заперечує НБУ.

Зрозуміло, що сформовану роками фінансову систему, де всі форми неплатежів - це норма господарської діяльності підприємства, а нерідко - єдина можливість його існування, -неможливо реформувати за день. І водночас цілком очевидно, що коли відповідальні за ліквідацію кризи платежів відомства не в змозі домовитися про скоординовані дії, то ні про який серйозний підхід до справи не може бути й мови. А це означає: підприємства дедалі глибше загрузатимуть у неплатежах та натуральному обміні, і в них залишатиметься дедалі менше грошей на зарплати й податки. Бюджет, у свою чергу, також буде змушений приймати внески в натуральному вигляді й дуже скоро його видатки визначатиме не Закон про бюджет, а необхідність кудись подіти зібрані товари. До речі, сьогодні 50% надходжень у бюджет - це "залікові" товари та послуги.