Перейти до основного вмісту

Тактика опозиції: більше видовищ

22 жовтня, 00:00

Однак тих, хто пам’ятає кілька перегорнутих сторінок новітньої історії України, більше вразило інше. Безумовно, роль Леоніда Кучми в цій історії чекає на свого дослідника — це зрозуміло. Незрозуміло тільки, чому «трійка» — Мороз, Тимошенко, Симоненко — сподівається на лаврові вінки від істориків нашого часу. Кожен із трьох — свідомо чи мимоволі, по некомпетентності чи в силу особистої кон’юнктури, здорово доклав руку до укорінення «режиму», проти якого вони тепер так полум’яно протестують. Досить пригадати роль Мороза в розвалі «канівської четвірки», роль Тимошенко в становленні сучасного «формату» відносин політики й бізнесу — її тандем з Павлом Івановичем в цьому розумінні є просто «класикою жанру». А Петро Миколайович, який двічі не гидував (не без користі для власної політкар’єри) роллю зручного спаринг-партнера владі...

Кульмінацією акції стало встановлення на кам’яній огорожі Будинку письменника, що знаходиться у двох кроках від Адміністрації Президента, залізної таблички з написом: «На цій вулиці буде встановлено пам’ятник жертвам режиму Кучми». Після чого «в пам’ять про жертви режиму» учасники встановили кілька тисяч свічок. По завершенні акції Юлія Тимошенко закликала учасників мітингу зібратися у вівторок вранці, тобто сьогодні, біля Верховного Суду України з вимогою не допустити закриття «карної справи», збудженої проти Президента Леоніда Кучми суддею Київського апеляційного суду Юрієм Василенком. Схоже, у судді Замковенка тепер є однодумець.

Організатори заходу не скупилися на слова в оцінках його значення. Як і попередні акції із серії «Повстань, Україно!», нинішня також отримала визначення «історичної». Принаймні, так вважають лідери опозиційної «трійки». Але ось цікава деталь — в інтерв’ю інтернет-газеті «Українська правда» один із лідерів соціалістів — Йосип Вінський, говорячи про значення суботньої акції, сказав так: «Йде розхитування режиму... Лейбористи у Великій Британії 17 років йшли до влади». Тільки в цьому випадку виникає запитання: навіщо старатись, якщо Президент має намір обіймати свій пост не 17, а 2 роки? І, взагалі, що розхитували лейбористи і яке відношення має СПУ до нового центризму в Британії, Тоні Блера, НАТО, ЄС, приватної власності на землю тощо? Схоже, у функціонера СПУ є проблеми с коректністю аналогій.

Проте, можливо, опозиція вже пішла шляхом простої підтримки «подійного фону». На таку думку наштовхує крива зміни чисельності учасників акції «Повстань, Україно!» Якщо 16 вересня у Києві зібралося кілька десятків тисяч чоловік і мітинги активно пройшли в обласних центрах, 12 жовтня — в межах десяти тисяч у Києві, і практично нічого — в регіонах, то в суботньому мітингу на майдані Незалежності, з якого почався «свічковий похід» до Адміністрації Президента, взяло участь, за оцінками незалежних експертів, від 1,5 до 3 тисяч чоловік (організатори називали цифри від 5 до «понад 10 тисяч»). Із регіонів прийшла звістка лише з Миколаєва, де, як повідомляє кореспондент агентства Інтерфакс- Україна, близько 200 чоловік зібралися на антипрезидентський мітинг головним чином для того, щоб вимагати від місцевої влади виплати зарплат і гарячої води. Ось така політика. Подобається це комусь чи ні, але Україна не повстає. Причини? Можливо, одна з них у афоризмі: погано, коли народ не вірить владі, але ще гірше, коли він не вірить опозиції.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати