Танковий «переділ»
Через вади в маркетинговій діяльності Комісія з питань політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва в липні ухвалила рішення, що ВО ім. Малишева може виходити на зовнішній ринок лише через держпосередника — компанію «Укрспецекпорт». Нове рішення — свідчення вельми істотного переділу в національному збройовому бізнесі.
Торгівля бронетоваром — одна з найбільш прибуткових статей збройового експорту України, нарівні з авіаційною технікою, засобами радіолокації та боєприпасами.
Танковий контракт із Пакистаном (320 танків Т-80уд за $620 млн.) дозволив Україні увійти до першої десятки провідних країн-експортерів зброї, а сам завод за значної підтримки держави завершив формування замкнутого циклу танкового виробництва. Й саме зараз, коли ще солодко паморочаться голови від пакистанських масштабів, а пакистано-індійсько-турецько-грецькі перспективи броньованого експорту підхльостують азарт гравців, звиклих грати по-крупному, «малишевцями» й було здійснено успішну «атаку» на фронті боротьби за свої права та інтереси. Адже хто сказав, що люди, які кують зброю, слабкіші, ніж техніка — навіть якщо йдеться про танки з міцною лобовою бронею?
В перших числах жовтня гендиректор ВО ім. Малишева Григорій Малюк несподівано заявляє про те, що завод разом із деякими іншими підприємствами України повинен мати статус самостійного спецекспортера чутливої продукції та технологій. «Ми вважаємо, що нас несправедливо було викреслено зі списку таких підприємств, — тиражують слова Григорія Малюка інформаційні агентства, — тому з цим не погоджуємося й домагатимемося позитивного результату».
Гендиректор — довірена особа Леоніда Кучми в нинішній виборчій кампанії — особливо підкреслює, що під час свого перебування в Харкові 11— 12 жовтня Президент також був не проти надання заводу ім. Малишева такого самостійного права й, за словами Малюка, залишається тільки «документально оформити цю справу».
Вже за тиждень з'являються відповідні документальні розпорядження Президента й прем'єр-міністра, а 25 жовтня проходить чергове засідання Комісії з питань політики експортного контролю та військово-технічного співробітництва з позитивним для Малюка результатом. Держслужба експортного контролю в оперативному порядку готує проект постанови Кабінету Міністрів і вже 4 жовтня проект стає реальним документом, про що Інтерфакс повідомляє вже наступного дня. Так виглядає фактичний бік цієї справи. А тепер декілька висновків.
Чи міг Григорій Малюк, навіть заручившись спочатку словесною підтримкою Президента, в найкоротші терміни реалізувати свою давню мрію? Тільки при добре захищених тилах. І про це в Харкові потурбувалися заздалегідь. Було утворено концерн «Бронетехніка України» з продекларованою метою — консолідація фінансового, науково-технічного й виробничого потенціалу сотень промислових підприємств країни з розробки та випуску новітніх зразків військової техніки. В засновниках концерну зазначено понад 35 підприємств і банків.
Президентом ради концерну «Бронетехніка України» обрано, природно, заступника міністра промислової політики України Григорія Малюка.
На прикладі «Бронетехніки України» можна стверджувати, що в національному збройовому бізнесі починають формуватися фінансово-промислові групи, здатні вельми ефективно свої інтереси лобіювати. Це висновок перший.
По-друге, можна прогнозувати, що самостійна політика головних танкобудівників тепер, серед іншого, буде пов'язана з перерозподілом фінансових потоків, що обслуговують збройові контракти. Природно, з урахуванням інтересів банківських структур, що входять у «броньований» концерн. Але для цього ВО ім. Малишева кров із носа потрібен новий контракт. І контракт гучний. Інакше й друзі не зрозуміють, і «доброзичливці» не спустять. Питання лише в тому, чи зможе Харків підстрибнути вище за свою голову й самостійно вибити для себе велику роботу.
Після того, як «малишевці» пішли ва-банк і не стали прислухатися до столичних порад «ви спочатку думайте, а потім — робіть», навряд чи Харкову варто тепер розраховувати на допомогу розташованих у Києві структур із торгівлі озброєннями. Тепер будь-який прокол Харкова на зовнішньому ринку, на що донині закривали очі, може стати початком чергового танкового переділу в Україні. Не менш добре спланованого в порівнянні з нинішнім. І не менш запекла, ніж танкова битва під Прохоровкою…
